Рішення № 27047566, 08.10.2012, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 2/1210/3114/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі: головуючого судді Мицик С.А., при секретарі - Сабліній Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 29.11.2002 року з відповідачем по справі - ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGLWR000720197, у відповідності до якого відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 1596 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 29.11.2003 р. Відповідно до укладеного кредитного договору, погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця згідно до графика погашення, який додається до кредитного договору та є його невід»ємною частиною. Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.01.2012 року становить - 30346,86 грн., та складається із заборгованості за кредитом у розмірі - 1596 грн., 3875,76 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 24875,10 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Добровільно відповідач ОСОБА_1 сплачувати заборгованість за кредитом не бажає. У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору № LGLWR000720197 від 29.11.2002 р. в розмірі - 30346,86 грн., та судовий збір у розмірі 303,47 грн.

У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, крім того, пояснили, що з відповідачем було укладено кредитний договір, який складається з одного документу, а не з двох(заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту, як зазначено в позові), просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № LGLWR000720197 від 29.11.2002 р. у розмірі - 30346,86 грн., та судовий збір у розмірі - 303,47 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову та у судовому засіданні пояснив, що дійсно у 2002 році він отримував кредит у банку для придбання музичного центру, який купив для свого приятеля з яким вони у той час планували працювати разом на ринку - займатися торгівлею аудіо-касет. Тоді приятель почав працювати на ринку, забрав музичний центр і пообіцяв сплатити за нього сам. До теперішнього часу він вважав, що цей кредит ще у 2003 році приятелем був сплачений, оскільки банк жодного разу не повідомив його про наявність заборгованості за кредитом. У 2008 році приятель помер та про те, що він не повернув банку кредит відповідач не знав до виклику до суду у цій справі.

Представник відповідача, ОСОБА_4, у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав у повному обсязі, оскільки, по-перше, позивач протягом 9 років не звертався до відповідача з претензіями про наявність заборгованості та з вимогами про усунення порушень за зобовязаннями по кредитному договору. Банком не було надіслано відповідачеві жодної претензії, що в свою чергу свідчить, що банк умисно сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязаня, і не вжив заходів щодо їх зменшення. По-друге, представник відповідача зазначив, що розмір штрафних санкцій заявлений позивачем значно більший та перевищує розмір збитків. При розгляді питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій просив суд звернути увагу на те, що у відповідача на утриманні знаходяться дві неповнолітні дитини : син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого він виплачує аліменти на користь своєї першої дружини, а також малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і дружина - ОСОБА_7, яка не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, до досягнення дитиною трирічного віку. Просив суд звернути увагу, що між сторонами не було укладено письмового договору про збільшення позовної давності і тому позивач пропустив без поважних причин трирічний строк позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що дійсно 29.11.2002 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGLWR000720197 від 29.11.2002 року, у відповідності до якого позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 1596 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 29.11.2003 р. Відповідно до умов цього договору, погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця відповідно до графіку погашення заборгованості (а.с.4).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не виконував свої зобовязання за кредитним договором № LGLWR000720197 від 29.11.2002 року та станом на 27.01.2012 р. має заборгованість по кредитному договору у розмірі 30346,86 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі - 1596 грн., 3875,76 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 24875,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання забовязань за договором (а.с.3-4).

До правовідносин, що існують між сторонами застосовуються положення ст. 1054 ЦК України, а саме: «за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти».

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

При порушенні зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Клопотання відповідача та його представника про застосування позовної давності в силу ст. 257 ЦК України суд вважає необґрунтованим за наступних підстав.

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчисляється за загальними правилами визначення строків, встановлених ст.ст. 253-255 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої повязано його початок.

Згідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до Розділу 5 п.5.1 Кредитного договору, сторони домовились, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення та діє до повного виконання зобов»язань сторонами за цим договором (а.с.4 зворотна сторона).

Кредитним договором № LGLWR000720197 від 29.11.2002 року передбачено, що ПАТ КБ «Приватбанк» надає позичальнику строковий кредит у сумі - 1596 грн. на строк 12 місяців з 29.11.2002 р по 29.11.2003 р. включно. Але строк дії кредитного договору встановлюється з дня його укладення та діє до повного виконання зобов»язань сторонами за цим договором (а.с.4 зворотна сторона).

Таким чином, сторони дійшли згоди щодо строку дії договору, тому строк позовної давності щодо звернення позивачем до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплив.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просили при стягненні штрафних санкцій звернути увагу на те, що у відповідача на утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого він сплачує аліменти , а також малолітній син ОСОБА_6, 26 .08.2010 року народження, і дружина - ОСОБА_7, яка не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, до досягнення дитиною трирічного віку. Вказані факти підтверджено документами, які є у матеріалах справи (а.с.30,31,33,38). У випадку незастосування судом позовної давності, просили зменшити розмір неустойки згідно ч.3 ст. 551 ЦК України.

Факт знаходження на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дружини ОСОБА_7 підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов від 10.06.2012 року, який додано до матеріалів справи (а.с.29).

З довідки від 01.06.2012 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працює в СП «Шахтоуправління «Молодогвардійське» ПАТ «Краснодонвугілля» на посаді гірника з ремонту гірничих виробок з 25.02.2010 року по теперішній час та його нарахований дохід за період з грудня 2011 року по травень 2012р.(за півроку) за винятком сплачених аліментів складає 31093,01 гривень (а.с.32,37).

Як вбачається з епікризів з історії хвороби малолітнього сина відповідача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (№19 , № 1219 та переводного епікризу) дитина часто хворіє та потребує витрат на її лікування (а.с.47,48,49).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розміри неустойки, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданнях порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З матеріалів справи та пояснень сторін по справі, судом встановлено, що позивач не звертаючись своєчасно до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та не надіславши жодної претензії на адресу відповідача, тим самим умисно сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов*язання за кредитним договором. Сума розміру неустойки (пені) вказана позивачем значно перевищує розмір завданих позивачу збитків, тому проаналізувавши вказані обставини та надані докази, з урахуванням майнового та сімейного стану відповідача, те що на його утриманні знаходяться малолітні діти та дружина, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) до 2000 грн.

Отже, оскільки судом було встановлено, що згідно з кредитним договором № LGLWR000720197 від 29.11.2002 року ОСОБА_1 є позичальником, який не виконав умови кредитного договору, до наступного часу заборгованість ним не погашена, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 1596,00 грн.(одна тисяча пятсот девяносто шість гривень), заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3875,76 грн.(три тисячі вісімсот сімдесят пять гривень 76 коп.), пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 2000 грн.(дві тисячі гривень), а всього 7471,76 грн.(сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 76 коп.), таким чином задовольнивши вимоги позивача частково.

Судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 257,260,509,510,526,527,530, 536,551, 610, 612, 616,625,1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 15, 88, 208, 209, 213, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рах. № 29092829003111, код. ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитом в сумі 1596,00 грн.(одна тисяча п*ятсот дев*яносто шість гривень), заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3875,76 грн.(три тисячі вісімсот сімдесят пять гривень 76 коп.), пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 2000 грн.(дві тисячі гривень), а всього 7471,76 грн.(сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 76 коп.) , та повернення судового збору в сумі - 214,60 грн.(двісті чотирнадцять гривень 60 коп.) на розрахунковий рахунок № 64993919400001 код. ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2012р.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_9