Ухвала суду № 27033040, 26.10.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/10718/12 Справа № 429/8277/12 Головуючий у 1 й інстанції - Юдіна С.Г. Доповідач - Калиновський А.Б. Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого -Калиновського А.Б.

Суддів -Каратаєвої Л.О., Лисичної Н.М.

При секретарі -Горлаковій Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди задоволені частково.

Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 500 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам по справі та відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди з вини підприємства.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, встановив, що позивач з 01 квітня 1999 року по 01 липня 2010 року знаходився з відповідачем у трудових відносинах, звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді, або виконуваній роботі по стану здоров'я.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання.

Згідно висновку МСЕК від 02 листопада 2010 року позивачу було встановлено 55% втрати професійної працездатності первинно та встановлено третю групу інвалідності.

Таким чином, в результаті отриманих професійних захворювань позивач частково втратив професійну працездатність, став інвалідом, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, змушений вживати лікарські препарати, постійно відчуває фізичний біль, стан його здоров'я незадовільний, йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, змушений знаходитись на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, тобто, позивачу спричинено і моральну шкоду.

Апеляційний суд вважає, що враховуючи наведене, те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717, який набрав чинності 20 березня 2007 року, були виключені із вказаного Закону норми стосовно обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання України відшкодовувати моральну шкоду, Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року відносно конституційності вищевказаного Закону та, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах, на його користь відшкодування моральної шкоди.

Довід, зазначений відповідачем в апеляційній скарзі про відсутність законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику відшкодування моральної шкоди, безпідставний, оскільки, таке відшкодування передбачено ст. 237-1 КЗпП України, про що зазначено і у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України.

Також, необґрунтованими є доводи відповідача в апеляційній скарзі про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди, так як в матеріалах справи знаходяться відповідні документи щодо отримання позивачем професійного захворювання внаслідок умов праці, в яких він працював, медичні документи щодо стану його здоров'я.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку для звернення до суду, є безпідставним.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: