Ухвала суду № 27032659, 22.10.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7380/12 Справа № 429/4316/12 Головуючий у 1 й інстанції - Юдіна С.Г. Доповідач - Повєткін В.В. Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Куценко Т.Р.

при секретарі: Приймаковій М.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2012 року

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що він знаходився у трудових відносинах з відповідачем, внаслідок шкідливих умов праці у нього виникли професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК йому встановлено загальну втрату професійної працездатності у розмірі 60 % сукупно за професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. Позивач вважає, що внаслідок втрати працездатності йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування у розмірі 10000,00 грн. (а.с.1-2).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»стягнуто моральну шкоду у сумі 4000,00 грн. (а.с.35-36).

В апеляційній скарзі (а.с.38-43) ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки:

- позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності;

- позивачем не надано доказів щодо спричинення йому моральної шкоди;

- документи надані позивачем не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди;

- при укладенні трудового договору позивача під розпис було проінформовано про умові праці та їх можливий вплив на його здоров'я;

- з 01 cічня 2008 року на території України законодавчо скасовано відшкодування моральної шкоди, завданої застрахованому працівникові внаслідок ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків;

- обов'язок ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо відшкодування моральної шкоди Законом України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»не передбачено;

- відповідно до положень ст.ст.1167,1168 ЦК України ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»не є винною особою у заподіянні позивачу моральної шкоди, а тому відсутні правові підстави її відшкодування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах, за час яких ним отримано перелік професійних захворювань, за висновком МСЕК позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком МСЕК від 27 липня 2011 року позивачу первинно було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та призначено 3-групу інвалідності, в тому числі 20 % повторно: 15 % згідно акту від 24 липня 1995 року та 5 % згідно акту від 05 квітня 1995 року (а.с.20).

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2005 року, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Посилання відповідача на суперечливість різних рішень Конституційного Суду України стосовно питання відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноважений ним органу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цими рішеннями вказане питання розглянуте в залежності від діючих норм Закону України "Про за-гальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди за рахунок фонду соціального страхування.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на поперед-ження позивача про шкідливі умови праці.

Навпаки ці обставини свідчать про обгрунтованість вимог позивача щодо вико-нання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, які не усунуті відпо-відачем.

Немає підстав вимагати від позивача медичного висновку про встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Факт втрати позивачем професійної працездатності та отримання 3-групи інва-лідності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безопасні умови праці, встановлений матері-алами справи.

Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного вис-новку не потребує.

Не можуть бути враховані доводи відповідача щодо застосування строків по-зовної давності, передбачені законодавством про працю, оскільки відповідно до ви-мог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про від-шкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування мо-ральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так само це питання вирішується судом відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України.

Встановивши обставини спричинення позивачу моральної шкоди та обсяг його моральних страждань, суд першої інстанції в повній мірі врахував передбачені законом обставини і правильно встановив належний до відшкодування розмір моральної шкоди.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: