Постанова № 27031784, 23.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 № 5011-67/6090-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача Оплачко В. О. - представник за довіреністю № 02-1709/2012 від 17.09.2012

від відповідача Борисенко Л.О. - представник за довіреністю від 10.09.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012

у справі № 5011-67/6090-2012 (суддя Куркотова Є. Б.)

за позовом Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл»

до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київспецбуд»

про стягнення 33 981,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду на виконання проектних робіт № 16/11-11 від 30.09.2011, стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 26 631,54 грн., перерахованого позивачем на виконання спірного договору, та неустойки в сумі 7 350,30 грн.

Як на підставу задоволення позову позивач посилається на те, що відповідач не виконав роботи в строк, визначений п. 4.1, 4.2 договору, при цьому додаткових угод до договору про зміну або продовження строків виконання робіт сторони не укладали; що відповідач у місячний строк не надав відповіді на письмову претензію позивача про розірвання договору, повернення авансу та сплату неустойки, чим порушив вимоги ст. 222 ГК України, та ухиляється від підписання угоди про розірвання договору, повернення грошових коштів в розмірі 26 631,54 грн. та сплати неустойки.

Виходячи з прав, наданих позивачу як замовнику умовами п. 10.1.2, 10.1.3, 10.1.4 та нормами ст. 849 ЦК України, ст. 320 ГК України, позивач наполягає на достроковому розірванні договору за рішенням суду відповідно до ст. 651 ЦК України.

Вимагаючи повернення перерахованого відповідачу на виконання договору авансового платежу в розімірі 26 631,54 грн., позивач посилається на норми ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 2 ст. 320 ГК України.

Вимагаючи стягнення з відповідача неустойки, передбаченої п. 8.3 договору, позивач посилається ст. 883 ЦК України, якою передбачено сплату неустойки та відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання підрядником обов'язків за договором будівельного підряду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2012, повний текст якого підписаний 05.07.2012, у справі № 5011-67/6090-2012 позов задоволено частково, розірвано договір підряду на виконання проектних робіт № 16/11-11 від 30.09.2011, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору ґрунтується на тому, що оскільки відповідач у встановлений п. 4.1, 4.2 договору строк проектні роботи не виконав, це є підставою для дострокового розірвання договору з ініціативи замовника в односторонньому порядку на підставі ст. 849 ЦК України, ст. 320 ГК України та п.10.1.4, п.10.1.3 Договору.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача авансового платежу, суд першої інстанції, враховуючи часткове виконання відповідачем робіт за договором, виходить з факту відсутності двостороннього акту про фактично виконаний обсяг робіт за договором, в якому вказується обсяг та вартість робіт, фактично виконаних відповідачем на момент розірвання договору, і який, згідно з договором, є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Відмова в задоволенні вимог про стягнення з відповідача неустойки пов'язана з порушенням позивачем строків надання відповідачу вихідних даних (генплану М1:500), у зв'язку з чим підстави покладання на відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки, встановленої п. 8.3 договору, у даному випадку відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 частково та задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 26 631,54 грн. та неустойки в розмірі 7 350,30 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне дослідження матеріалів справи судом першої інстанції, який взяв до уваги лише доводи відповідача щодо порушення його прав і не відобразив доводів позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги; що відповідач ухилявся від підписання угоди про розірвання договору, повернення грошових коштів в розмірі 26 631,54 грн. та сплати неустойки; що акт про фактично виконані роботи не було підписано позивачем, оскільки відповідач взагалі не виконував ніяких проектних робіт за договором, про що він сам зазначив у відзиві на позовну заяву; що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строків надання відповідачу вихідних даних (генплан М1:500) не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки генплан М1:500 не входить до переліку документів, визначеного в Додатку № 2 до договору, які позивач згідно п. 6.2.1 договору мав обов'язок передати відповідачу, і що відповідач не звертався до позивача з будь-яким листом про надання будь-яких документів, та з питань перегляду строків виконання робіт і укладення відповідної додаткової угоди до договору, як то передбачено п. 4.3 договору, а тому, позивачем не було порушено строків надання відповідачу вихідних даних; що відповідач не сповіщав позивача письмово про наявність будь-яких обставин, які перешкоджають чи можуть перешкоджати своєчасному та (або) повному виконанню робіт за договором, як то передбачено п. 5.2.7 Договору; що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не застосував Закон України «Про архітектурну діяльність» та постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування» та неправильно застосував додаток «Г», який носить рекомендований характер, та п. 6 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004, і що згідно «Примітки» до додатку «Г», конкретний перелік вихідних даних, які надаються замовником, визначаються при підписанні договору (контракту) на виконання відповідних стадій проектування.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2011 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір на виконання проектних робіт № 16/11-11 (далі Договір) (а.с. 9-15), відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації на стадії: «Робоча документація» з винесенням інженерних мереж для ділянки забудови по об'єкту: «Адміністративна будівля з приміщеннями Резиденції Посла, Торгово-економічної місії Республіки Казахстан в Україні та підземним паркінгом на вул. Мельникова, 51 у Шевченківському районі міста Києва» та погодити за сприянням позивача проектно-кошторисну документацію в установленому законодавством порядку із відповідними органами, підприємствами, установами та організаціями.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договірна ціна виконання робіт, що є предметом Договору, згідно із Кошторисом складає 44 385,89 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата робіт здійснюється в такому порядку:

- протягом 5 робочих днів з дати підписання Договору сторонами, позивач сплачує відповідачу аванс у розмірі 50% від договірної ціни робіт, що зазначена в п. 2.1 Договору, що становить 26 631,54 грн.;

- протягом 5 робочих днів з дати підписання позивачем акту здачі-приймання виконаних робіт позивач здійснює розрахунок з відповідачем у розмірі 50% від договірної ціни робіт, що зазначена в п. 2.1 Договору, що становить 26 631,53 грн.

На виконання п. 3.1 Договору 05.10.2011 позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 26 631,54 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 21 т.1) та не заперечується сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що строк виконання робіт за Договором становить 30 календарних днів, а п. 4.2 - що початком виконання робіт за Договором є дата оплати позивачем авансового платежу, зазначеного в п.3.1.1. Договору, на поточний рахунок відповідача.

Отже, виходячи з умов Договору, відповідач повинен був виконати роботи у 30-денний строк з моменту оплати позивачем авансового платежу, тобто у строк до 04.11.2011.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що за невиконання відповідачем робіт у строки, встановлені Договором, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,1% від договірної вартості робіт, зазначеної у п. 2.1 Договору, за кожен день прострочення виконання робіт.

З матеріалів справи випливає та сторонами не заперечується, що в строк до 04.11.2011 відповідач спірні роботи не виконав, з огляду на що позивач вимагає стягнути з відповідача встановлену п. 8.3 Договору неустойку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідач проти стягнення з нього неустойки заперечує, посилаючись у відзиві на позовну заяву на те, що виконання проектних робіт по Договору було не розпочате в зв'язку з тим, що замовник не надав погоджений генплан М1:500 в установленому законом порядку, що унеможливило виконання умов Договору виконавцем. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач уточнив, що не були розпочаті роботи (етапи), які без генплану М1:500 неможливо виконати.

За правилами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний Договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 6 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004 (далі ДБН А.2.2-3-2004), затверджених наказом Держбуду України від 20.01.2004 № 8, робочий проект розробляється на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

Згідно з п. 1.3 Договору, обсяг та перелік робіт, що виконуються за Договором, визначаються Завданням на проектування (Додаток №1 до Договору), державними будівельними нормами та Кошторисом (Додаток №3 до Договору).

На виконання вказаних умов Договору, сторонами підписано Додаток № 1 (Завдання на проектування), Додаток № 2 (Перелік вихідних даних для виконання винесення інженерних мереж з ділянки забудови) та Додаток № 3 (Кошторис на проектно-вишукувальні роботи).

У Завданні на проектування (Додаток № 2 до Договору) сторони погодили, що проектування має відбуватися, відповідно п. 2.5.1 ДБН А.2.2-3-2004, в одну стадію - робочий проект, і погодили Поетапний план виконання робіт, пунктом 3 якого визначили отримання документів по інженерному забезпеченню об'єкту: технічні умови, кадастровий план, погоджений генплан М 1:500, рішення КМДА.

При цьому, хто саме, замовник чи виконавець, має отримати передбачені п. 3 Поетапного плану виконання робіт документи, сторони у Завданні на проектування не визначили.

Позивач наполягає на відсутності в нього договірного зобов'язання з надання відповідачу такого генплану.

Відповідач вважає, що обов'язок надати всі вихідні дані, в тому числі погоджений генплан М 1:500, має позивач як замовник за Договором, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з додатком «Г» ДБН А.2.2-3-2004 «Перелік вихідних даних, які надаються замовником», обов'язок надати генеральний план покладається саме на замовника.

При цьому, згідно з п.2.2 ДБН А.2.2-3-2004, проектування об'єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних; Вихідні дані для виконання проектних робіт на відповідній стадії замовник зобов'язаний надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт.

Згідно з п. 12.4 Договору всі додатки до цього Договору та документи, підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємними частинами цього Договору та розглядаються як такі при будь-якому згадуванні цього Договору або будь-якої його частини.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки пунктом 1.3 Договору та Додатком № 1 до Договору «Завдання на проектування» сторони визначили, що обсяг та перелік робіт, що виконуються за Договором, визначаються державними будівельними нормами, та що проектування має відбуватися, відповідно п. 2.5.1 ДБН А.2.2-3-2004, - зазначені Норми перетворилися для сторін на узгоджені умови Договору і є обов'язковими для виконання.

При цьому, посилання позивача на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неправильно застосував додаток «Г» та п. 6 ДБН А.2.2-3-2004, і що додаток «Г» ДБН А.2.2-3-2004 носить рекомендований характер, до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні.

Частиною 4 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним, що позивач мав обов'язок до початку виконання відповідачем робіт за Договором надати йому погоджений генплан М1:500 для виконання останнім проектних робіт, адже такий обов'язок у позивача виникає як з умов Договору, так і з вимог закону.

У Переліку вихідних даних для виконання винесення інженерних мереж з ділянки забудови (Додаток № 2 до Договору), що їх передано позивачем відповідачу станом на дату укладення Договору, погоджений генплан М 1:500 відсутній, а отже, він не був наданий позивачем відповідачу під час укладання Договору.

Водночас жодного доказу на підтвердження того, що позивач зробив це до дати прийняття судом першої інстанції оспореного рішення, матеріали справи також не містять.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи, що зобов'язанню відповідача з виконання робіт за Договором передує виконання позивачем зобов'язання з надання відповідачу погодженого генплану М 1:500, що ним виконано не було, відповідач, з огляду на вимоги закону та умови Договору, не може вважатися таким, що станом на дату звернення позивача до суду прострочив виконання свого договірного зобов'язання, з огляду на що вимоги позивача стягнути з відповідача передбачену умовами Договору неустойку є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при виконанні умов Договору позивачем було порушено строки надання відповідачу вихідних даних (генплану М1:500), адже виконати такий обов'язок позивач мав до початку виконання відповідачем робіт за Договором.

При цьому, з огляду на суть і зміст Переліку вихідних даних для виконання винесення інженерних мереж з ділянки забудови (Додаток № 2 до Договору) та інші досліджені судом умови Договору, посилання позивача на те, що генплан М1:500 не входить до переліку документів, визначених в Додатку № 2 до Договору, які позивач згідно п. 6.2.1 Договору мав обов'язок передати відповідачу, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи, адже факт відсутності в Переліку цього документу не є підставою вважати, що позивач як замовник не має зобов'язання надати його відповідачу як виконавцю.

За обставин, що склалися, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 7 350,30 грн. відсутні через відсутність порушення, за яке вона може бути нарахована. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених вимог залишається колегією суддів без змін.

При цьому, щодо посилань позивача на те, що відповідач не звертався до позивача про надання будь-яких документів та з питань перегляду строків виконання робіт і укладення відповідної додаткової угоди до Договору, що, на думку позивача, свідчить про відсутність порушення ним строків надання відповідачу вихідних даних, слід зазначити таке.

В пункті 4.3 Договору, на який посилається при цьому позивач, сторони передбачили випадки порушень позивачем як замовником умов Договору, що створюють для відповідача як виконавця неможливість належним чином та в зазначені строки виконувати роботи за цим Договором і є підставою для перегляду сторонами строків виконання робіт шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору, а саме: 1. Порушення замовником строків надання та/або не надання вихідних даних, дозвільної документації, що зазначені у Додатку № 2 до Договору - «Перелік вихідних даних для проектування, що є його невід'ємною частиною і окремо від Договору не розглядається; 2. Внесення замовником змін в Завдання на проектування (Додаток № 1 до цього Договору), вихідні дані та технічні умови, які тягнуть за собою суттєву зміну/збільшення складу та об'єму робіт, що передбачені цим Договором.

Отже, в пункті 4.3 Договору наведений виключний перелік з двох випадків, які є підставою для перегляду сторонами строків виконання робіт шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору.

Проте, як встановлено судом, зобов'язання позивача надати відповідачу до початку виконання останнім робіт за Договором погоджений генплан М 1:500 виникає в позивача з Додатку № 1 до Договору «Завдання на проектування» та ДБН А.2.2-3-2004, а тому відсутність звернення відповідача до позивача в порядку п. 4.3 Договору про зміну або продовження строків виконання робіт не є підставою вважати, що позивачем не було порушено строку надання відповідачу вихідних даних (погодженого генплану М1:500).

Той факт, що відповідач в порядку п. 5.2.7 Договору не сповіщав позивача письмово про наявність будь-яких обставин, які перешкоджають чи можуть перешкоджати своєчасному та (або) повному виконанню робіт за цим Договором, на що посилається позивач, факту порушення позивача, через яке відповідач не мав змоги виконати роботи у встановлені Договором строки, також не спростовують і до уваги колегією суддів не приймаються.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач у місячний строк не надав відповіді на його письмову претензію про розірвання договору, повернення авансу та сплату неустойки, чим порушив вимоги ст. 222 ГК України, та що він ухиляється від підписання угоди про розірвання договору, повернення грошових коштів в розмірі 26 631,54 грн. та сплати неустойки, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2011 відповідачем одержано претензію позивача від 21.12.2011 № 21-12/2к, в якій позивач повідомляє про прийняте рішення розірвати Договір та, в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, вимагає протягом п'яти днів з моменту отримання претензії повернути кошти, перераховані позивачем в якості авансового платежу за Договором, в розмірі 26 631,54 грн. та сплатити суму неустойки.

У відповідь, листом від 08.02.2012 № 181, відповідач повідомив позивача, що для виконання умов Договору необхідно погоджений генплан М1:500 в установленому порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 222 ГК України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

З огляду на висновки, що їх дійшла колегія суддів під час перегляду справи, вимоги позивача до відповідача, викладені ним у претензії від 21.12.2011 № 21-12/2к, не можуть вважатися обґрунтованими, а тому в позивача були відсутні правові підстави, посилаючись на зазначені у претензії обставини, вимагати від відповідача підписання угоди про розірвання договору, повернення грошових коштів в розмірі 26 631,54 грн. та сплати неустойки

Відповідач правомірно у відповіді на претензію позивача листом від 08.02.2012 № 181 повідомив, що для виконання умов договору необхідно погоджений генплан М1:500 в установленому порядку.

Щодо вимог позивача про розірвання Договору слід зазначити таке.

Зі змісту позовної заяви слідує, що вимоги про розірвання Договору позивач ґрунтує саме фактом неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором.

Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку, що прострочення позивачем виконання зобов'язання з надання вихідних даних відповідачу унеможливило виконання останнім робіт за Договором належним чином та в зазначені строки, задовольнив вимоги позивача в частині розірвання Договору саме з тих підстав, що відповідачем у встановлений п.4.1, 4.2 спірного Договору строк проектні роботи виконані не були, що є підставою для дострокового розірвання зазначеного Договору з ініціативи замовника в односторонньому порядку на підставі ст. 849 ЦК України, ст. 320 ГК України та п.10.1.4, п.10.1.3 Договору.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 320 ГК України встановлено, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Розділом 10 Договору сторони погодили порядок розірвання Договором.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір може бути припинений достроково і розірваний у наступних випадках:

- за рішенням суду (п.10.1.2);

- в односторонньому порядку за ініціативою позивача у разі втрати інтересу щодо подальшого виготовлення проектно-кошторисної документації (п.10.1.3);

- в інших випадках, передбачених законодавством України, в тому числі у порядку та з підстав згідно зі статтями 849 УК України та 320 ГК України та за Договором (п. 10.1.4).

За правилами ст. 54 ГПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, тобто предмет і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в цій справі в частині вимог про розірвання Договору є розірвання Договору, а підставою для розірвання - факт порушення відповідачем свого обв'язку виконати роботи в строк, встановлений Договором.

До предмету доказування в даному випадку відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту порушення відповідачем свого обов'язку виконати роботи в строки, встановлені Договором, що відповідно до вимог закону та умов Договору, на які посилається позивач, є підставою для його розірвання.

Проте, як було встановлено судом при вирішенні спору сторін в частині стягнення неустойки, відповідач, з огляду на вимоги закону та умови Договору, не може вважатися таким, що станом на дату звернення позивача до суду прострочив виконання свого договірного зобов'язання, позивачем не доведено, що відповідачем було порушено встановлені Договором строки виконання робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання Договору. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову позивачу в його вимогах про розірвання Договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення перерахованого позивачем відповідачу на виконання Договору авансового платежу в розмірі 26 631,54 грн. слід зазначити таке.

Вимагаючи повернення перерахованого відповідачу на виконання договору авансового платежу в розмірі 26 631,54 грн., позивач посилається на норми: ч. 2 ст. 849 ЦК України, згідно з якою, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, на ч. 1 ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, та ч. 2 ст. 320 ГК України, згідно з якою, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, вимоги в частині стягнення перерахованого відповідачу на виконання Договору авансового платежу в сумі 26 631,54 грн. позивач обґрунтовує своїм правом на відшкодування збитків як наслідок дострокового розірвання договору з підстав ст. 849 ЦК України та ст. 320 ГК України.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

До збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зі змісту вказаних правових норм, а також норм ст. 849 ЦК України та ст.ст. 224, 320 ГК України, на які посилається позивач, випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про стягнення збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань.

З урахуванням викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності жодної з умов, за наявності одночасно яких згідно закону настає цивільно-правова відповідальність відповідача за завдання позивачу збитків, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення перерахованого відповідачу на виконання договору авансового платежу в розмірі 26 631,54 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи той факт, що п. 10.3 Договору сторони погодили, що у випадку розірвання Договору складається двосторонній акт про фактично виконаний обсяг робіт за Договором, в якому вказується обсяг та вартість робіт, фактично виконаних відповідачем на момент розірвання Договору, та те, що згідно приписів ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, поверненню коштів сплачених позивачем відповідачу за Договором має передувати складення сторонами відповідно акту про фактично виконаний обсяг робіт.

Посилання позивача на те, що відповідач взагалі не виконував ніяких проектних робіт за Договором, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки суперечать фактам, викладеним у поясненнях самого позивача суду першої інстанції від 03.07.2012, де він повідомляє, що на виконання вимог ухвали суду відповідач надав позивачу акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт від 01.06.2012 на загальну суму 26 631,54 грн., до якого надав Робочий проект по виносу інженерних мереж з під плям забудови.

Як вбачається з зазначених Пояснень, позивач має зауваження до оформлення робочих креслень, які датовані 2012 роком та підписані від імені начальника відділу, головного спеціаліста, особи, що перевірила, та особи, що розробила, однією особою, а також посилається на відсутність детального розрахунку суми виконаних робіт (кошторису).

За обставин, що склалися, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існує спір щодо обсягів виконаних відповідачем за Договором робіт і проведення розрахунків виходячи з зазначених обсягів та розміру сплаченого позивачем авансу, і вирішення цього спору має відбуватися одночасно з вирішенням спору щодо дострокового розірвання Договору у порядку, що його визначили сторони у Розділі 10 Договору «Порядок розірвання договору».

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 підлягає зміні, в задоволенні позову відмовляється в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

В той же час слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених позивачем майнових вимог становить 33 981,84 грн. (26 631,54 + 7 350,30).

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 позов задоволено частково, розірвано договір підряду на виконання проектних робіт № 16/11-11 від 30.09.2011, в задоволенні майнових вимог відмовлено.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача авансу в сумі 26 631,54 грн. та неустойки в сумі 7 350,30 грн.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду з апеляційною скаргою мав сплатити 804,75 грн. судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 1 341,25 грн. (платіжне доручення № 1696 (#14462665) від 13 липня 2012), що на 536,50 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 536,50 грн. (1 341,25-536,50) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 5011-67/6090-2012 в наступній редакції:

« В задоволенні позову відмовити повністю».

4. Повернути Дочірньому підприємству «Інтеграл-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ідентифікаційний код 32568603) судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн.50 коп., перехований платіжним дорученням № 1696 (#14462665) від 13 липня 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-67/6090-2012.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 29.10.2012