Рішення № 27031690, 25.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2307/2012

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія";

до відповідача Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"

про стягнення 13413,93грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2012 р. за вх. № 3522/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „ВІКОНТ" (далі -Відповідач) 13 413,93 гривни, з якої сума основного боргу 12 568,75 гривень, 3% річних в сумі 391,50 гривень та пеня в сумі 453,68 гривень.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення. Відповідач не надав відзив. У зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" /продавець -позивач/ та приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою „ВІКОНТ" /покупець - відповідач/ було укладено договір №1/04-М від 1 квітня 2011 року, за умовами якого покупець зобов'язується передати (поставити) у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількостях та за цінами, що наведені у накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Позивач згідно видаткової накладної №У-1250401 від 15 квітня 2011 року здійснив поставку товару на суму 15 750 гривень, яку відповідач прийняв, про що свідчить печатка та підпис на накладній.

26 липня 2011 року відповідач здійснив оплату на суму 2000 гривень та здійснив повернення товару на суму 1181,25 гривень, згідно накладної на повернення №У-00000002 від 20 червня 2011 року.

Станом на 20 серпня 2012 року сторони підписали двосторонній узгоджений акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами на день розгляду справи на суму 12 568,75 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 568,75 гривень та 3% річних в сумі 391,50 гривень та пеня в сумі 453,68 гривень.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи..

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „ВІКОНТ" (65026, м. Одеса, вул. Ляпунова,5, код ЄДРПОУ 32833589, р/р 2600223434100 в АТ „Укрсиббанк" м.Одеса МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" (67200, Одеська область, Іванівський район, с. Прохорове, вул. Радянської Армії, буд. 23, код ЄДРПОУ 32096830, р/р 26005227102 у ПАО „МАРФІН БАНК" м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість в сумі 12 568 /дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім/ гривень 75 копійок, 391 /триста дев'яносто одна/ гривна 50 копійок 3% річних, 453 /чотириста п'ятдесят три/ гривни 68 копійок, витрат по сплаті судового збору в сумі 1 609 /одна тисяча шістсот дев'ять/ гривень 50 копійок.

3. Надмірно сплачений судовий збір в сумі 43 /сорок три/ гривни 50 копійок повернути з бюджету позивачу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.