Рішення № 27031477, 22.10.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1510/2012(6/109)

м. Миколаїв

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім -02",73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86, кв. 88

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп маркет", 54030, м.Миколаїв, вул. Веселинівська, 53

до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 57214, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від 1-го відповідача: Русін Р.М., дов. №10/07 від 10.07.2012 року.

від 2-го відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Херсонський оптовий торговий дім -02" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №3 від 12.06.2012 року про відступлення права вимоги, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп маркет" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Позивач у судове засідання 22.10.2012 року не з»явився, причини не явки не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.09.2012 року не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений ухвалою суду від 13.09.2012 року, яка отримана ним 19.09.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від № 54001 1822298 5, за таких обставин суд вважає, що позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

2-й відповідач у судове засідання не з»явився, причини не явки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.09.2012 року № 54001 1822285 3.

У відзиві на позов 1-й відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність зазначивши що, оскільки 1-й відповідач не здійснював фінансування 2-го відповідача за оплату то спірний договір не є договором факторингу.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника 1-го відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп маркет" (новий кредитор) був укладений договір № 3 про відступлення права вимоги по сплаті боргу в сумі 212379,83 грн. , які раніше зобов'язався сплатити позивач первісному кредитору на виконання грошових зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару за укладеним договором поставки № 222 від 01.11.2010 року.

14.06.2012 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем були укладені додаткові угоди №1 та № 2 до договору № 3 про відступлення права вимоги від 12.06.2012 року.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 до договору № 3 про відступлення права вимоги Первісний Кредитор відступає Новому Кредитору своє право вимоги до вказаного у п. 1.1 основного Договору боржника на суму 212379,83 грн.

Згідно п. 7 додаткової угоди №1 до договору № 3 про відступлення права вимоги за відступлення права вимоги Новий Кредитор розраховується з Первісним Кредитором лише після отримання цих коштів від Боржника.

Відповідно до п.1.2 додаткової угоди №2 до договору №3 про відступлення права вимоги Новий Кредитор розраховується з Первісним Кредитором з суми фактично повернених коштів. Новий Кредитор перераховує грошові кошти Первісному кредитору лише після отримання цих коштів від Боржника. Сума вказана у п. 1.2 Додаткової угоди № 2 сплачується в строк 15 днів з моменту надходження коштів на рахунок нового Кредитора (п. 1.3 Додаткової угоди № 2).

Отже, зі змісту вищевказаних угод щодо відступлення права вимоги, не передбачено фінансування 2-го відповідача з боку 1-го відповідача та здійснення оплати 2-м відповідачем 1- му відповідачу за надані послуги.

Вказаний спірний договір містить всі істотні умови господарського договору, які передбачені ст.180 ГК України, відповідає положенням ст. ст. 512-516 ЦК України та ч.1 ст.195 ГК України про заміну кредитора у зобов'язанні, його укладено з додержанням загальних вимог, необхідних для чинності правочинів, передбачених частинами 1-5 ст. 203 ЦК України.

Позивачем у позові підставою визнання недійсним спірного договору зазначив його невідповідність вимогам закону, оскільки цей договір є договором факторингу. Така підстава визнання недійсності спірного договору не узгоджується з його умовами.

Чинним законодавством України визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема факторинг, котрі надаються фінансовими установами (п.11 ч. 1 ст. 4, ч. ч. 1, 5 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне обслуговування ринків фінансових послуг", ч. 3 ст.1079 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) ( ч.1 ст.1078 ЦК України).

Отже, визначальним у договорі факторингу є: 1) надання фінансової послуги як виду діяльності фінансової установи; 2) передача грошових коштів у розпорядження клієнта за плату.

Враховуючи викладене, спірний договір не може бути визнано договором факторингу, оскільки у ньому відсутні умови щодо передачі 1-м відповідачем грошових коштів за плату 2-му відповідачу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.

1-м відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлена вимога, щодо покладення на позивача витрат на оплату послуги адвоката в сумі 2000 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги 1-й відповідач надав договір про надання правової допомоги (у господарських справах) № 3 від 27.08.2012 року, підписаний директором 1-го відповідача та адвокатом ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2. № НОМЕР_1 від 11.12.2012 року, копію видаткового касового ордеру від 27.08.2012 року, як доказ оплати послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги (у господарських справах) № 3 від 27.08.2012 року встановлено, що за правову допомогу, передбачену п. 1.2, б) Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 2000 грн.

Вимога 1-го відповідача викладена у відзиві на позовну заяву підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зі змінами та доповненнями, - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (пункт 10 в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609).

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2000,00 грн., які були понесені відповідачем у відповідності до вимог п. 5 ст.49 ГПК України підлягають покладенню на позивача.

З огляду на викладене суд вважає, що вимога 1-го відповідача щодо покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім -02" (73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86, кв. 88; ідентифікаційний код 24121211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп маркет" (54030, м. Миколаїв, вул. Веселінівська, 53; ідентифікаційний код 37279038) 2000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2012 року.

Суддя О.В.Ткаченко