Рішення № 27031016, 23.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1202/2012-3/81

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія"

вул. Сичинського, 53, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200

про про стягнення боргу в сумі 30876, 75 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 1247 від 04.12.12 р.)

Від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" про стягнення боргу в сумі 30876, 75 грн.

Ухвалою суду від 19.09.12 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 02.10.12 об 11:10 год.

Ухвалою від 02.10.12 відкладено розгляд справи на 23.10.12, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання належно повідомлених про дату, час та місце розгляду справи представників сторін.

В судовому засіданні 23.10.12 представник позивача позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд задоволити позов. Представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. 01.02.2012 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №1 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом (додаток №1), а також було укладено додаткову угоду №1 від 23.04.2012 року до цього договору (додаток №2).

Відповідно до даного договору перевізник прийняв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом у міжнародному транспортному сполученні довірений йому вантаж згідно із заявками, в зазначений пункт призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник приймає на себе зобов'язання оплатити послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених даним договором.

22.03.2012 року Позивач одержав від Відповідача транспортне замовлення Договір-Заявка № 22/03/12 до договору №1 від 01.02.2012 року (додаток №3) та 20.04.2012 року замовлення Договір-Заявка №20/04/12 до договору №1 від 01.02.2012 року (додаток №4) на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Коломия, Івано-Франківської області в м. Москва Російської Федерації.

Міжнародне перевезення вантажу першого замовлення - консервації вагою брутто 20,8 т здійснювалось транспортним засобом DAF AB 6980 AK/AB 7098 XX із використанням товаросупровідних документів: міжнародної транспортної накладної (CMR) №029727 (додаток №5).

Міжнародне перевезення вантажу другого замовлення - консервації вагою брутто 22 т здійснювалось транспортним засобом DAF AB 4272 AT/AB 1020 XT із використанням товаросупровідних документів: міжнародної транспортної накладної (CMR) №030528 (додаток №6).

Позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується відбитком особистої номерної печатки співробітників митниць одержувача на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 029727 та № 030528, а також актами виконаних робіт за № 42 від 02.04.2012 року (додаток № 7) та № 68 від 02.05.2012 року (додаток № 8), які підписані сторонами без зауважень.

Позивач пред'явив Відповідачу рахунки № 42 від 02.04.2012 року (додаток № 9) та №68 від 02.05.2012 року (додаток № 10), надав йому інші передбачені договором документи.

За твердженнями Позивача Відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, тривалий час запевняв в оплаті заборгованості, але зрештою оплатив лише 3000 грн., які були зараховані в якості часткової оплати заборгованості по акту виконаних робіт № 42 від 02.04.2012 року. Це підтверджується платіжним дорученням № 464 від 13.07.2012 року, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач надіслав Відповідачу претензію від 17.07.2012 року про оплату боргу в сумі 28955 грн.60 коп., але відповіді від Відповідача не надійшло.

Таким чином Позивач просить суд стягнути з Відповідача 30876 грн.75 коп., з яких 28955 грн.60 коп. - основний борг, 320 грн.19 коп., - річна процентна ставка (3% річних), 1600 грн.96 коп. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідач на судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав. Також не використав надане право на подачу доказів та дачу усних та письмових пояснень по справі.

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами дійсно виникли договірні відносини, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору, належно підписаного та засвідченого сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України вказує на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Належне виконання Позивачем своїх зобов'язань підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт, які є підписаними сторонами. Дані докази містяться в матеріалах справи. Натомість Відповідач не подав суду жодних доказів належного виконання зобов'язання з його сторони, зокрема доказів, які б підтверджували те, що він належним чином оплатив вартість виконаних Позивачем робіт.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Факт прострочення Відповідачем виконання зобов'язання по сплаті перевезення вантажу встановлений судом наступним чином. Згідно матеріалів справи, 22.03.2012 року Позивач отримав від Відповідача перше замовлення перевезення вантажу. Відповідно до Договору-Заявки №22/03/12 даний вантаж був завантажений 26.03.2012 року, а згідно Акту №42 вантаж був одержаний вантажоодержувачем 02 квітня 2012 року. Договором, укладеним між сторонами передбачено, що оплата за виконання відбувається на наступний день після виконання договору. Оскільки вантаж прибув 02 квітня 2012 року, що підтверджується Актом №42, Відповідач повинен був оплатити виконання 03 квітня 2012 року, тобто на наступний день. Відповідач доказів оплати виконаних робіт не подав, таким чином дані роботи вважаються неоплаченими. 13.07.2012 року Відповідач здійсним оплату в сумі 3000 грн., які були зараховані в якості часткової оплати заборгованості по Акту №42 за перше замовлення, це підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №464 від 13.07.2012 року. Таким чином період прострочення невиконаного Відповідачем зобов'язання з 03.04.2012 року (з дня коли Відповідач повинен був оплатити виконані роботи згідно договору) по 21.08.12 ( до моменту звернення Позивача до суду з позовом) становить 141 день. Що стосується другого замовлення. Як вбачається з матеріалів справи друге замовлення поступило 20.04.2012 року. Згідно наявного в матеріалах справи Договору-Заявки №20/04/12 вантаж був завантажений 26.04.12, а отриманий вантажоодержувачем 02 травня 2012 року, що підтверджується Актом №68. Отже, відповідач повинен був здійснити оплату 03 травня 2012 року, як узгоджено сторонами в договорі. Відповідач оплату другого замовлення не провів і не подав суду доказів, які б підтверджували протилежне. Таким чином прострочення невиконаного зобов'язання Відповідачем за друге замовлення з 03 травня 2012 року по 21.08.2012 року становить 111 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу та трьох відсотків річних. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги Позивача про стягнення пені, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України). Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В даному випадку сторонами в договорі не встановлено способу забезпечення виконання зобов'язання, іншими словами сторонами не узгоджено сплати пені за прострочення виконання зобов'язання. В даній частині позову суд відмовляє.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України).

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає позов таким, який підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, ч.5 ст. 49, ст. 82 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул.Сичинського, 53, р/р 26005010047093 в ВАТ ВТБ БАНК в м. Києві , МФО 321767, Код ЄДРПОУ 31792487, ІПН 317924809073 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21003, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 основний борг в сумі 29275 грн. 79 коп. (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять грн. 79 коп.)

та судовий збір в розмірі 1529 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять грн.00 коп.)

В частині вимоги про стягнення пені в розмірі 1600 грн.96 коп. - відмовити.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гандзюк Л.Д. 26.10.12