Рішення № 27030805, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/20/132/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Юкас"

до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас"

про стягнення заборгованості у розмірі 10556,33грн.

прдставники сторін:

від позивача: Копил І.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Лактіонова О.Г. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Юкас" до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про стягнення заборгованості у розмірі 10556,33грн., у тому числі основного боргу у розмірі 10000,00грн., пеню у розмірі 42,33грн., 3% річних у розмірі 359,93грн. та інфляційних втрат у розмірі 154,07грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по договору №14102010 від 24.10.2010 в частині оплати вартості отриманого товару.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №14102010 від 24.10.2010; додаткових угод №1 від 24.12.2010, №2 від 11.07.2011, специфікації №1 від 06.12.2010 (додаток) до договору №14102010 від 24.10.2010, специфікації №1 від 11.07.2011 (додаток) до додаткової угоди №2 від 11.07.2011 до договору №14102010 від 24.10.2010; листів №100711 від 10.07.2011, б/н від 03.08.2011; рахунку-фактури №СФ-0000050 від 10.07.2011; видаткових накладних №РН-0000054 від 09.08.2011, №РН-0000062 від 08.09.2011; довіреностей №1596 від 09.08.2011, №1807 від 08.09.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей; претензії №1 від 03.07.2012; опису вкладення у рекомендований лист; фіскального чеку №9928 від 03.07.2012 поштового відділення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву №15-4606 від 17.10.2012, в якому зазначив, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем станом на 17.10.2012 сума основного боргу перед позивачем становить 10000,00грн. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат. За розрахунком відповідача інфляційні втрати складають від'ємне значення 8,83грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти суми основного боргу в розмірі 10000,00грн. не заперечував, але заперечував проти нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 154,07грн., оскільки розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений невірно.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Юкас", як продавцем (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Шахтоуправління "Донбас", як покупцем (відповідач) укладено договір №14102010 (з урахуванням додаткових угод та специфікацій) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався поставити покупцю вузли та пристосування до верстатів (далі - товар) відповідно до доданих специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, передбаченому даним договором.

Товар поставляється за цінами та в кількості, згідно з доданими специфікаціями (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1 договору загальна сума договору складає 52185,54грн.

06.12.2010 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1 до договору, в якій сторони узгодили найменування товару, його ціну, кількість, суму. Загальна сума специфікації №1 до договору складає 52185,54грн.

10.07.2011 позивач листом №100711 повідомив відповідача про те, що вартість товару станом на 10.07.2011 складає 73350,72грн., у зв'язку з підвищенням курсу євро та модернізацією товару заводом - виробником, та просив розглянути цей лист.

11.07.2012 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, в якій сторони погодили внести зміни до договору, а саме: п. 3.1 викласти в наступній редакції "...загальна сума договору складає 73350,72 грн. з ПДВ"; п. 4.1 викласти в наступній редакції"... продавець здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання не менше 70% попередньої оплати на умовах СРТ (Інкотермс-2000) склад покупця за адресою: 86391, м.Жданівка, Донецької області..."; п. 4.2 викласти в наступній редакції "... покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку у наступному порядку: попередня оплата не менше 70%, остаточний розрахунок - протягом 21 банківських днів після поставки... "

11.07.2012 сторонами погоджена специфікація №1 до додаткової угоди №2. Загальна вартість товару по специфікації №1 до додаткової угоди №2 становить 73350,72грн.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок -фактуру №СФ-0000050 від 10.07.2011 на оплату вартості товару. Як пояснює позивач, відповідач на виконання умов договору, 11.07.2011 року здійснив попередню оплату вартості товару на загальну суму 52185,54 грн. Представник відповідача підтвердив вказані обставини.

В свою чергу, позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 73350,72грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем, а саме: видатковими накладними, які містять підписи сторін та печатку продавця: №РН-0000054 від 09.08.2011 на суму 50719,86грн., №РН-0000062 від 08.09.2011 на суму 22630,86грн. та довіреностями на отримання товару: №1596 від 09.08.2011, №1807 від 08.09.2011.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково у розмірі 63350,72грн. (11.07.2011 перерахував 52185,54 грн. та 14.12.2011 перерахував 11165,18 грн.), у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 10000,00грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати за поставлений товар на суму 10000,00грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №1 від 03.07.2011 про сплату заборгованості у розмірі 10000,00грн., копію фіскального чека №9928 від 03.07.2012 поштового зв'язку, опис вкладення у рекомендований лист в підтвердження факту надіслання на адресу відповідача претензії.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідача, останній проти наявності основного боргу в розмірі 10000,00грн не заперечує, посилаючись на скрутне фінансове становище.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.3 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.10.2011 по 27.10.2011 у розмірі 42,33 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати поставленого товару шляхом сплати штрафних санкцій в розмірі 0,01% від не перерахованої суми за кожний день прострочки платежу, але не більш ніж за 20 днів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено суму прострочення та період прострочення. Судом відмічається, що відповідач свої зобов'язання щодо перерахунку суми попередньої оплати у розмірі 70% по кожній накладній виконав. Даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо остаточного розрахунку за отриманий товар протягом 21 банківських днів з дня отримання товару. Так, по накладній №РН-0000054 від 09.08.2011 відповідач повинен був розрахуватись у повному обсязі до 08.09.2011, а по накладній №РН-0000062 від 08.09.2011 до 07.10.2011. З урахуванням граничних строків оплати вартості товару та строку протягом якого нараховується пеня (20 днів,) суд встановлює дати з яких починається та закінчується нарахування пені, а саме по накладній №РН-0000054 від 09.08.2011, пеня нараховується з 09.09.2011 по 28.09.2011, а по накладній №РН-0000062 від 08.09.2011, пеня нараховується з 08.10.2011 по 27.10.2011. Як вбачається з розрахунку пені позивача, пеня нарахована на загальну суму заборгованості по двом накладним станом на 07.10.2011 по 27.10.2011. З таким розрахунком суд не погоджується, оскільки пеня нараховується по кожній накладній окремо та враховуючи строки оплати. За таких обставин, оскільки позивач нараховує пеню починаючи з 07.10.2011, то вимоги позивача про стягнення пені по накладній №РН-0000054 від 09.08.2011, не підлягають задоволенню.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за період з 08.10.2011 по 27.10.2011 на розмір заборгованості (6789,26 грн. -30% від суми поставки) по накладній №РН-0000062 від 08.09.2011 становить 13,58 грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить стягнути з нього 3% річних за період з 07.10.2011 по 03.10.2012 у розмірі 359,93грн. та інфляційних втрат у розмірі 154,07грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не вірно визначено індекс інфляції за період з 07.10.2011 по 03.10.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних витрат за період з 07.10.2011 по 13.12.2011 становить 21,17 грн., інфляційні втрати за період з 15.12.2011 по 03.10.2012 відсутні. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково на суму 21,17 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 359,93грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" м.Донецьк, 83059, ЄДРПОУ 00174668 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Юкас" (бул. Шевченка, буд. 40 офіс 9, м. Донецьк, 83017, ЄДРПОУ 36981630) основний борг у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 13 (тринадцять) грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 21 (двадцять одна) грн. 17 коп., судовий збір у розмірі 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 85 коп..

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 29.10.2012

Суддя Огороднік Д.М.