Рішення № 27030742, 25.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2012 р. Справа 13/27/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: фізичної особи-підприєця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 22500, АДРЕСА_1)

до: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; пошт. адреса : 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (код ЄДРПОУ 19357325, 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26)

про визнання недійсним пункту 4.6 договору на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 09/КМБ-08

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача-1 : Мельник О.О. - за довіреністю

від відповідача-2 : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 02.10.2012 року звернулась в господарський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" про визнання недійсним пункту 4.6 договору на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 09/КМБ-08.

Ухвалою суду від 05.10.2012 року порушено провадження у справі № 13/27/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2012 року, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача-2 ухвалою суду від 16.10.2012 року відкладено розгляд справи на 25.10.2012 року.

16.10.2012 року від публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач-2 просить суд застосувати у справі № 13/27/2012/5003 строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі з наступних підстав.

06.06.2008 року між відповідачем-2 та позивачем укладений кредитний договір № 09/МКБ-08.

30.06.2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укпромбанку на користь Дельта Банку з метою захисту інтересів держави та повернення кредитних коштів виданих НБУ під рефінансування. Відповідно до даного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права вимоги за кредитним договором у справі № 13/27/2012/5003.

Перебіг позовної давності у межах якого позивач могла звернутися до суду з підстав визначених у позовній заяві сплинув 06.06.2011 року, оскільки позивачем підписано договір 06.06.2008 року. Натомість позивач звернулася до суду лише 01.10.2012 року, тобто строк позовної давності закінчився до дати звернення позивача до суду.

В матеріалах справи не міститься жодного доказу в підтвердження поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовною заявою про визнання пункту договору недійсним.

Змішування позивачем понять процентів за користування кредитом із штрафними санкціями за порушення зобов'язань є недоцільним, оскільки штрафні санкції у вигляді пені за своєю правовою природою відрізняються від процентів, що підлягають сплаті боржником за користування грошовими коштами наданими за кредитним договором, оскільки стягнення пені є мірою цивільно-правової відповідальності а 30% річних є платою за надану боржникові можливість використовувати додатково передані йому на умовах зворотності грошові кошти.

Окрім того, не проведення розрахунків в строки обумовлені договором зумовило звернення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року задоволено вимоги позивача про стягнення коштів за договором № 09/МКБ від 06.06.2008 року.

17.10.2012 року від представника позивача надійшов супровідний лист із копією додаткового договору № 2 до кредитного договору № 09/КМБ-089 на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

На визначену дату з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові. Представник відповідача-1 позов не визнала з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач-2 правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, доказів витребуваних ухвалами суду не надав. Факт направлення ухвали суду на адресу відповідача-2 підтверджується штампом на ухвалі вих. № 5682р-5686р від 16.10.2012 року.

Відсутність представника відповідача-2 в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-2 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

06.06.2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" (банк) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 09/КМБ-08 на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, яким визначено слідуюче.

Банк відкриває позичальнику не відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на таких умовах : ліміт кредитування : 144 000,00 дол. США - еквівалент 698 976 грн. станом на 06.06.2008 року по курсу 4,8540 грн. за 1 дол. США, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору; валюти кредитування - українська гривня, долар США; строк кредитної лінії з 06.06.2008 року по 05.06.2018 року включно; процентна ставка у гривнях - 20 % річних, у доларах США - 16 % річних; мета використання - поповнення обігових коштів (п.1.1); видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1 договору у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування (п. 2.1); для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом, банк відкриває позичкові рахунки у кожній з передбачених п. 1.1 договору валют кредиту : у гривнях № 2063902301080 та у доларах США № 2063801301080 у Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", код МФО 302515 (п. 2.2); у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки передбачені п. 4.4. договору проценти з розрахунку 30% річних у гривнях, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення та 26% річних у доларах США (п. 4.6); цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє по дату повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором (п. 10.1).

Також як вбачається з матеріалів справи 30.06.2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укпромбанку на користь Дельта Банку.

За змістом даного договору переведення боргу за кредитними зобов'язаннями Укпромбанку і передача активів Укпромбанку, що перебувають в заставі у Національного Банку на користь Дельта Банку здійснюється з метою належного виконання кредитних зобов'язань Укпромбанку перед Національним Банком (п. 2.2); внаслідок передачі Укпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (п. 4.2).

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа за позовом ПАТ "Дельта Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отримавши матеріали позовної заяви з додатками позивач дізналася, що до розрахунку суми кредитного договору включено суму пені у розмірі подвійної облікової ставки та застосовано 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту. Нарахування суми боргу із застосуванням 30 % річних розпочалося 30.06.2010 року. Пункт 4.6 договору № 09/КМБ-08 від 06.06.2008 року порушує норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки ним у сукупності із п. 8.1 даного договору зобов'язано позивачальника сплатити на користь банку господарські санкції у вигляді грошової суми, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином положення кредитного договору, які встановлюють відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ є на думку позивача недійсними.

З врахуванням встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У позовній заяві позивач ототожнює відсотки за несвоєчасне повернення заборгованості із штрафними санкціями.

При цьому суд зауважує, що відсотки вказані у п. 4.6 кредитного договору від 06.06.2008 року не є підставою для цивільно-правової відповідальності в розумінні ст. 230 ГК України.

Крім того, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає положення щодо розміру та підстав сплати пені та не вказує щодо розміру чи оплати відсотків визначених оспорюваним пунктом кредитного договору. В зв'язку з цим положення цього Закону не можуть застосуватися до даного пункту договору, а визначаються на розсуд сторін при укладенні договору.

До того ж, подвійна облікова ставка НБУ застосовується лише при розрахунку суми пені.

Слід також зазначити, що додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 09/КМБ-08 від 06.06.2008 року не місить п. 4.6 щодо сплати відсотків, а тому не береться судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов за наведених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Клопотання відповідача-1 щодо застосування строків позовної давності не розглядається, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову у даній справі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" про визнання недійсним пункту 4.6 договору на відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 09/КМБ-08.

Повне рішення складено 30 жовтня 2012 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - 2 (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26)