Рішення № 27030591, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/126 07.12.11

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго", м. Київ

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про: зобов'язання укласти договір

за участю представників:

від позивача : Бакулін О.Ю. - представник за довіреністю б/н від 07.09.2011 р.від відповідача :Сидорченко В.В. -представник за довіреністю № 14-55 від 17.03.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу природного газу.

Позивач зазначає, що у зв'язку з недостатністю ресурсу природного газу газодобувних підприємств Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" направляло на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу природного газу та перерахувало кошти на його оплату. Однак НАК "Нафтогаз України" повернула позивачу ці кошти, а пропозицію про укладення договору залишила без відповіді. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушує його права. Посилаючись на Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" просить суд зобов'язати Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" укласти договір купівлі-продажу природного газу у 2011-2012 роках у редакції позивача.

У судовому засіданні 07.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" не передбачена обов'язковість укладення договору купівлі-продажу природного газу між сторонами. Також відповідач зазначає, що договір, на укладенні якого наполягає позивач, не заснований на державному замовленні, виконання якого було б обов'язковим для відповідача, а НАК "Нафтогаз України" не є монополістом у сфері постачання природного газу, тому укладення такого договору не є обов'язковим.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2011 р. ТОВ "Укрнафтагазенерго" направило на адресу НАК "Нафтогаз України" пропозицію за вих. № 79/1 від 15.07.2011 р. та два підписані примірники проекту договору купівлі-продажу природного газу у 2011-2012 роках.

Проте відповідь на свою пропозицію, протокол розбіжностей або один підписаний примірник договору позивач не отримав.

30.08.2011 р. ТОВ "Укрнафтагазенерго" звернувся до відповідача із листом № 91/1 від 30.08.2011 р. з проханням передачі у вересні 2011 р. природного газу в обсязі 1000 куб.м. та про готовність його оплатити.

Листом від 02 вересня 2011 року № 96/2 позивач повідомив НАК "Нафтогаз україни" про перерахування на рахунок останнього плати за 1000 куб.м природного газу в розмірі 3 628,20 грн. та передав два підписаних примірники актів планової передачі природного газу у вересні 2011 р.

07.09.2011 р. відповідач повернув на рахунок позивача грошові кошти, сплачені за 100 куб.м природного газу та ніякої відповіді щодо укладення чи не укладення договору не надав.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України Кабінетом Міністрів України постановою № 747 від 25 травня 1998 року.

Основною метою створення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Для реалізації даної мети НАК "Нафтогаз України" були передані частина акцій (часток, паїв), що належить державі, пакети акцій відкритих акціонерних товариств, яких залишені у державній власності, магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них.

У зв'язку з передачею в користування магістральних газонафтопроводів та споруд на них, НAK "Нафтогаз України" в особі дочірньої компанії "Укртрансгаз" займає монопольне становище за загальнодержавному ринку транспортування природного газу магістральними газопроводами, і відповідно до ст. 5 Закону України "Про природні монополії" є суб'єктом природної монополії .

З урахуванням монопольного становища НАК "Нафтогаз України" на ринку транспортування природного газу магістральними газопроводами, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" НАК "Нафтогаз України" надано право реалізації 100 відсотків імпортованого в Україну природного газу.

Крім того, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", НАК "Нафтогаз України" надано право реалізації 90 відсотків ресурсу природного газу промисловим споживачам України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серія АВ № 190995.

Відповідно до п. 2.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 10 провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу.

Пуктом 3.4. Ліцензійних умов встановлено, що провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 10 встановлений імперативний обов'язок ліцензіата укладати договори (контракти) на закупівлю газу достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачем.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" потреба в природному газі промислових споживачів задовольняється з ресурсу:

1) НАК "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та

договорами купівлі-продажу;

2) суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, постачальники природного газу за нерегульованим тарифом мають можливість купити його для подальшої реалізації або у НАК "Нафтогаз України", або у приватних суб'єктів господарювання, які здійснюють його видобування на території України.

Стаття 179 Господарського кодексу України встановлює загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пункт 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів господарювання.

Таким чином, суд вважає, що за приписами ст. 179 Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року № 10, встановлений імперативний обов'язок ліцензіата укладати договори на закупівлю газу у достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачем..

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 цього Кодексу передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслана відповідачеві пропозиція (оферта) укласти договір купівлі-продажу природного газу. Відповідачем пропозиція залишена без відповіді, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Стаття 179 ГК України передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Пункт 15 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками постачальниками природного газу).

Такий типовий договір затверджений Постановою від 10.02.2011 року № 212 Національною комісією регулювання електроенергетики України і його проект направлявся відповідачу.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що суди розглядають спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що укладення договору з позивачем не є обов'язковим для відповідача в силу закону є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства та відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору за наявності у нього можливостей та обов'язку постачати позивачу природний газ у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729, Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 5 березня 2008 р. № 163, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року № 10, а також ст. 178, ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 633 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу природного газу у 2011-2012 роках містить істотні умови господарського договору та не суперечить нормам чинного законодавства, відповідач не навів жодних заперечень щодо умов запропонованого договору, а тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

У відповідності до частин 1, 3 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно частини 6 статті 13 Цивільного кодексу України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно п. 36 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 р. N 01-8/211 згідно з частиною другою статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Згідно з частиною третьою статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне захистити права позивача, та у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, частини 2 статті 187 Господарського кодексу України визнати спірний договір укладеним з 1 вересня 2011 року.

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу природного газу задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу природного газу у 2011-2012 роках між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А, код ЄДРПОУ 30677120) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) укладеним з 01 вересня 2011 року, на умовах, які запропоновані позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго") в проекті договору.

Стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А, код ЄДРПОУ 30677120) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 07 грудня 2011 р.

Повний текст рішення підписано 13.12.2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна