Рішення № 27030565, 25.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2012 р. Справа 13/25/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (код ЄДРПОУ 14310112, 51402, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, Дніпропетровська область)

до: відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код ЄДРПОУ 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область)

про стягнення коштів у сумі 49 710,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Гречка М.Г. - за довіреністю

від відповідача : Пилявець В.Л. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

27.09.2012 року в господарський суд Вінницької області надійшла позовна заява державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" про стягнення коштів у сумі 49 710,24 грн. з яких: 44 400 грн. - основного боргу, 2 557,44 грн. - 3 % річних та 2 752,80 грн.- інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 28.09.2012 року порушено провадження за даним позовом у справі № 13/25/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2012 року.

В зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів, ухвалою суду від 16.10.2012 року відкладено розгляд справи на 25.10.2012 року.

На визначену дату з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 11.10.2012 року за ідентифікаційним кодом 05518894 зареєстровано приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр", місцезнаходження : 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область.

В силу ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про заміну відповідача - відкрите акціонерне товариства "Стрижавський кар'єр" на приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр".

Також від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу на підставі укладеної між сторонами угоди про залік зустрічних однорідних вимог № 1 від 24.10.2012 року. Також у заяві позивач просить стягнути з відповідача : 2 557,44 грн. - 3 % річних, 2 752,80 грн. - інфляційних збитків та 1701,00 грн. судового збору.

Крім того, представником відповідача надано суду відзив на позовну, в якому зазначається слідуюче.

Відповідач визнає, що між ним і позивачем укладено договір на проведення бурових робіт № 4210807 від 05.11.2007 року. Позивачем виконані роботи за цим договором на суму 44 400,00 грн. що підтверджується актом від 07.09.2010 року.

07.12.2010 року відповідачем поведена зустрічна поставка позивачу щебеневої продукції на суму 119 207,88 грн. згідно договору поставки гранітної продукції від 22.07.2010 року № 3154-362410. Заборгованість позивача перед відповідачем на час судового розгляду склала 55 227,60 грн., що не заперечується позивачем. Також між позивачем та відповідачем проведено залік зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідним договором та актом заліку взаємних однорідних вимог.

При цьому представник відповідача зауважує, що при розрахунку інфляції згідно ст. 625 ЦК України, позивач допустив арифметичні помилки, а тому при розрахунку відповідачем сума збитків від інфляції складає 2 575,20 грн., а не 2 752,80 грн.. Таким чином загальна сума позову повинна складати 49 532,64 грн..

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що провадження у справі повинно бути закрите на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позову. Представник відповідача просив провадження у справі припинити в зв'язку із проведенням заліку зустрічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

05.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар'єр" (замовник) та державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (підрядник) укладено договір на проведення бурових робіт № 4210807. Договором передбачено наступне.

Замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки на проведення бурових робіт на ВАТ "Стрижавський кар'єр", включаючи буріння скважин для проведення масових вибухів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1); в комплекс бурових робіт, здійснюваних підрядчиком входить : доставка бурового обладнання до місця робіт; буріння скважин у відповідності з технічними розрахунками і проектами бурових робіт (п. 1.2); продукцією підрядчика являються бурові скважини для проведення масових вибухів (п. 1.3); роботи виконуються підрядчиком щомісячно у відповідності із заявкою замовника, пред'явленій за 10 днів до початку робіт (п. 1.4); орієнтовний об'єм робіт 25000 м/пог. (п. 1.5); орієнтовна сума договору 1 770 000 грн. в тому числі 295 000 грн. (п. 1.6); вартість бурових робіт, доручених підряднику, визначається у відповідності із протоколом погодження договірної ціни, який являється невід'ємною частиною договору (п. 4.1); оплата за надані послуги проводиться згідно фактично виконаним роботам (п. 4.2); при проведенні бурових робіт замовник здійснює 50 % передоплати від передбачуваного об'єму бурових робіт за 5 банківських днів до проведення буріння (п. 4.4); залишок суми замовник виплачує згідно фактично виконаних об'ємів буріння на протязі 10 банківських днів з дня підписання акта про виконанні роботи (п. 4.5); визначання об'єму виконаних робіт проводиться по маркшейдерським замірам обурюваних блоків (п. 5.1); здача і прийом робіт оформлюється актом на протязі 1 дня після виконання бурових робіт (п. 5.2); даний договір вступає в силу з дати подання замовником письмового повідомлення про набрання даним договором сили на адресу підрядника і діє по 31.12.2008 року (п. 12.1).

В подальшому між позивачем та відповідачем укладено протокол узгодження договірної ціни на проведення бурових робіт по договору № 4210807 від 05.11.2007 року, яким сторони дійшли згоди щодо договірної ціни на буріння в розмірі 60,0 грн. за 1 м.пог. Даний протокол являється підставою для здійснення взаємних розрахунків і платежів між замовником та підрядником.

Також 16.10.2010 року між відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар'єр" та державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" укладено додаткову угоду № 2 до договору № 4210807 від 05.11.2007 року наступного змісту.

Сторони домовились, що даний договір продовжується на наступний рік і діє до 31.12.2010 року (п. 1); в решті сторони керуються умовами договору, а також нормами діючого законодавства (п. 2); дана додаткова угода являється невід'ємною частиною договору № 4210807 від 05.11.2007 року (п. 3).

На виконання умов вказаного вище договору позивачем проведено роботи, а саме: буріння скважин в кількості 740 м.пог. вартістю 50,00 грн. за м.пог. на загальну суму з ПДВ 44 400,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 18-БР/2010 від 07.09.2010 року, який підписаний сторонами.

Окрім того, в акті сторони зазначили, що останній служить згідно з договором законною підставою для складання і пред'явлення до оплати рахунку за виконані роботи.

28.09.2011 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 25/247-23 із проханням перерахувати борг у сумі 44 400,00 грн., а також сплатити штрафні санкції : пеню в сумі 3393,94 грн., штраф у розмірі 8800,00 грн. та річні у сумі 646,46 грн, які виникли з договору № 4210807 від 05.11.2007 року.

Направлення даної претензії позивачем на адресу відповідача : смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницька область, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком № 2260 від 29.09.2011 року.

Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано.

Станом на 27.09.2012 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 44400,00 грн..

Разом з тим, 24.10.2012 року між державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" та приватним акціонерним товариством "Стрижавський кар'єр" укладено угоду № 1 про залік зустрічних однорідних вимог, якою сторони погодили слідуюче.

Заборгованість ПАТ "Стрижавський кар'єр" та ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" згідно акту звірки від 24.10.2012 року по договору № 4210807 від 05.11.2007 року на проведення бурових робіт складає 44 400,00 грн. з ПДВ. Заборгованість позивача перед відповідачем по договору № 362410 від 22.02.2007 року за щебінь, згідно акту звірки від 24.10.2012 року складає 55 227,59 грн.з ПДВ (п.1).

Розмір вимог, які оплачуються, виходячи з вищевказаних договорів складає 44 400,00 грн. з ПДВ (п. 2). З моменту набрання сили даного акту сторони, згідно ст. 601 ГК України заявляють про завершення взаємних вимог заліком зустрічних однорідних вимог та розмір вимог, згідно п.1.2 цього акту (п. 3). Даний акт вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 4).

Дана угода підписана представниками сторін та скріплена печатками ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" та ПАТ "Стрижавський кар'єр".

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання підрядних робіт та їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Предметом спору у даній справі є стягнення коштів за договором на проведення бурових робіт № 4210807 від 05.11.2007 року.

Водночас, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 24.10.2012 року укладено угоду № 1, якою сторони вирішили завершити взаємні вимоги заліком зустрічних однорідних вимог на суму 44 400,00 грн., яка виникла з договору № 4210807 від 05.11.2007 року.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 400,00 грн., підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також як вбачається з позову та розрахунку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 752,80 грн. за період з жовтня 2010 року по липень 2012 року та 2557,44 грн. - 3% річних за період з 22.09.2010 року по 10.09.2012 року на суму боргу 44 400,00 грн..

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Водночас, щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, згідно розрахунку, який вказано у позові, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Окрім того, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97) загальний розмір інфляційних нарахувань за вказаний вище період становить 2 708,40 грн., тоді як у позові зазначено 2752,80 грн.. В зв'язку з цим в частині позовних вимог стосовно стягнення інфляційних втрат в сумі 44,40 грн. слід відмовити.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. 4.5 договору порядку та термін (на протязі 10 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до проведено вище підрахунку.

З урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути 2708,40 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2010 року по липень 2012 року та 3% річних у сумі 2 557,44 грн. за період з 22.09.2010 року по 10.09.2012 року на суму боргу 44 400,00 грн..

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 1701,00 грн. за платіжним дорученням № 10132 від 06.09.2012 року, тоді як необхідно сплати 1609,50 грн., надмірно сплачений судовий збір у розмірі 91,50 грн., підлягає поверненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код ЄДРПОУ 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область, р/р 26006035536100 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (код ЄДРПОУ 14310112, 51402, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, Дніпропетровська область, р/р 26004000006677 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) інфляційні втрати в сумі 2708,40 грн., 3% річних у сумі 2557,44 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 1608,06 грн..

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 44 400,00 грн. грн. -суми основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

4. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 44,40 грн..

5. У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI надмірно сплачений судовий збір в сумі 91,50 грн., перерахований за платіжним дорученням № 10132 від 06.09.2012 року повернути позивачу з державного бюджету України.

6. Засвідчене гербовою печаткою рішення суду є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення направити позивачу на підставі поданої заяви від 25.10.2012 року рекомендо-ваним листом.

Повне рішення складено 30 жовтня 2012 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (51402, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, Дніпропетровська область)