Рішення № 27018655, 26.09.2012, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

26.09.2012 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 2-4374/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді Грицаюк Н. М.

при секретарі - Кобець О. П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Артемвугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він працював на шахтах ДП «Артемвугілля» - в період з 18.01.1994 року по 07.04.2010 року на підземних посадах. Та був звільнений за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоровя. У наслідок небезпечних умов праці він отримав:

-12.05.1995р. травму стопи, та було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-1;

і вперше 22.02.1996 р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 10 % втрати працездатності.

-02.03.2007р. травму пальця, та було складено акти розслідування нещасного випадку форм Н-1, Н-5;

і вперше 16.07.2007р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 10 % втрати працездатності.

-07.12.2009р. травму спини, та було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-1, Н-5;

і вперше 20.04.2011р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 40 % втрати працездатності, та визнано інвалідом ІІІ групи.

Внаслідок стійкої втрати працездатності він змушений був змінити свій уклад життя, не може виконувати працю, повязану з будь якими навантаженнями, а також працювати на посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток. При цьому він переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття дискомфорту, власної неповноцінності у звязку з утратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоровя. Все це в сукупності вкрай негативно відбивається на його душевному й психічному та щиросердечному стані, загаюючи щодня йому моральні страждання, тобто моральну шкоду. Крім того, постійно проходить курси лікування в умовах стаціонару та амбулаторно у звязку із професійними захворюваннями. Моральну шкоду, всього (за всі травми) він оцінює 52 500 гривень яку і просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, підтвердивши вищезазначені обставини. Просив позов задовольнити у повному обсязі. Також пояснив, що позивач не зміг раніше звернутися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки тривалий час перебував на лікарняному, дуже погано себе почував. З причини моральних страждань він не міг думати ні про що інше, як про своє подальше здоровя.

Представник відповідача ДП „Артемвугілля позов не визнав. Заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки доказів з приводу перенесених ним моральних страждань в звязку з ушкодженням здоровя, а також доказів якими він оперував при визначення суми моральної шкоди не надав. Про що надав до суду заперечення.

Вислухавши доводи сторін, вивчивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності суд прийшов до наступного.

Позивач працював на різних шахті ДП «Артевугілля», на підземних посадах у період часу з 18.01.1994 року по 07.04.2010 року на підземних посадах. Та був звільнений за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоровя.

У наслідок небезпечних умов праці він отримав:

-12.05.1995р. травму стопи, та було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-1;

та вперше 22.02.1996 р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 10 % втрати працездатності (довідка МСЕК серії ДОН 2-18 АД № 032840 від 22.02.1996р., акт № 101 форми Н- 1 від. 13.05.1995р

-02.03.2007р. травму пальця, та було складено акти розслідування нещасного випадку форм Н-1, Н-5;

та вперше 16.07.2007р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 10 % втрати працездатності;

(довідка МСЕК серії ДОН-04 № 055569 від 16. 07. 2007 р., ОСОБА_2 № 11 формиН-1 від 05.03.2007р., ОСОБА_2 форми Н-5 від 02. 03. 2007р.)

-07.12.2009р. травму спини, та було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-1, Н-5;

та вперше 20.04.2011р. по цій травмі комісією МСЕК йому було встановлено - 40 % втрати працездатності, та визнано інвалідом ІІІ групи.

(довідка МСЕК серії 10ААА № 378898 від 20.04.2011р., довідка МСЕК серії 10 ААА № 032709 від 20.04.2011р. , ОСОБА_2 № 46 від 29.12.2009р.

Проти цих обставин сторони не заперечували.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.

Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у звязку з пошкодження здоровя.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч. 1 та ч. 2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосити право громадян на належні, безпечні і здорові умови раці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування , згідно з абзацом пятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків (п.4ч.1 ст.25).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „ Про охорону праці в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема. На принципах пріоритету життя здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням конституційної значущості здоровя як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя нещасним випадком чи професійним захворюванням і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У відповідності зі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або в слідство профзахворювання складається, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних страждання, яких він поніс у звязку з ушкодженням здоровя.

Нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяло шкоду здоровю або настала смерть.

До професійного захворювання належить: захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключного або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, повязаних з роботою.

Разом з тим, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 11 квітня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України № 717 від 23 лютого 2007 року про внесення змін до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності , що послужили причиною втрати працездатності „ від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями, котрим включена обовязковість Фонду по сплаті моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 вказаної постанови розяснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗПП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоровя, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні й фізичні страждання, обмежують його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як про на життя, право на охорону здоровя.

Ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно розяснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру фізичної або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя (п.3) у порушенні нормальних життєвих звязків, неможливість продовжування активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Зазначені обставини наступили в позивача у звязку із втратою працездатності, що було встановлено в судовому засіданні, тому суд доходить висновку про те, зо позивачеві заподіяна моральна шкода. Таким чином, суд вважає, зо позивачеві заподіяна моральна шкода умовами виробництва, що покладає на відповідача обовязок відшкодувати цю шкоду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03. 1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оскільки Державне підприємство „Артемвугілля не забезпечила небезпечні умови праці своєму робітнику ОСОБА_3, у звязку з чим він отримав професійне захворювання та встановлено часткову втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Право на відшкодування моральної шкоди у звязку з втратою працездатності, виникло у позивача з 22.02.1996р., 16.07.2007р., 20.04.2011р., а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 08.11. 2011 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого законом, але враховуючи, що ОСОБА_3 необізнаний у правових питаннях, а також тривалий час перебування на лікарняному, суд вважає можливим строк позовної давності звернення до суду поновити.

Правовідносини по відшкодування моральної шкоди по трудовому каліцтву 1995 року внаслідок встановлення висновком МСЕК від 22.02.1996р. стійкої втрати професійної працездатності 10 % суд застосовує Постанову КМУ від 23 червня 1993 р. № 472 «правила відшкодування шкоди власником … «, яка регулювала на той час відшкодування моральної шкоди ( максимальний розмір якої на той час, згідно вказаної Постанови, не міг бути більшим 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян а це 2550 грн.)

Таким чином, розвязуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоровя, ступень втрати професійної працездатності

60% за сукупністю травм: 1995, 2007, 2009 роках, доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 15 000 гривен.

Керуючись ст. ст.10-11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 21, 31 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили страту працездатності ст.. ст.. 223, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою здоровя на виробництві в розмірі 15000 (пятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривен 60 копійок на користь Державного бюджету у Центрально - міському районі м. Горлівки 22030001 на р/р № 31219206700021 код за ЄДРПОУ 34686448.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_4