Рішення № 27018463, 24.10.2012, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Переверзев М. М.

Номер провадження2/526/360/12

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0526/360/2012

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2012 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєв М.М.

при секретарі Покашовій В.Г.

за участю сторін:

представника позивача Утушкіна О.О.

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку та відшкодування судових витрат, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання незаконним підвищення в односторонньому порядку ПАТ КБ «Приватбанк»відсоткової ставки та недійсними у зв'язку з цим змін, внесених до кредитного договору, покладання зобов'язання на Банк зробити перерахунок нарахувань за договором кредиту за попередньою процентною ставкою,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником ПриватБанку (далі -Банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення з квартири відповідача та інших зареєстрованих і проживаючих у ній осіб із зняттям з реєстраційного обліку, відшкодування судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.

16 січня 2012 року цивільна справа на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 16 грудня 2011 року надійшла на розгляд Кіровського районного суду м. Макіївки і прийнята в провадження.

27 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій банку з підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, недійсними зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору та покладання зобов'язання на відповідача зробити перерахунок за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги незаконністю дій Банку.

Ухвалою суду від 2 квітня 2012 року до участі у справі в якості відповідачів залучені ОСОБА_7 та ОСОБА_4

При розгляді справи в судових засіданнях представники ПАТ КБ «Приватбанку»- юрисконсульти Власенко А.О. та Утушкін О.О. підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалися на факти і обставини, викладені в позовній заяві, та зазначили, що 19 травня 2006 року між ПриватБанком, правонаступником якого є позивач -ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого на придбання нерухомого майна - квартири відповідач одержав кредит у національній валюті у загальній сумі 63926,15 грн. на строк до 18 травня 2021 року, зі сплатою по 954,72 грн. щомісячно. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами відповідно до погодженого графіку.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 19 травня 2006 року уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до умов договору та положень законодавства, у зв'язку з істотною зміною у 2008 році обставин: суттєвим підвищенням курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним Банком України на момент укладання договору; зміною облікової ставки Нацбанку; зміною середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті згідно статистиці, 25 грудня 2008 року розпорядженням правління ПриватБанку проценті ставки за користування кредитом збільшені до 22,88%, про що ОСОБА_3 8 січня 2009 року направлено відповідного листа. Однак відповідач в установлений строк на нього не відповів, а у подальшому відмовився сплачувати щомісячні платежі з урахуванням зміненої відсоткової ставки та продовжує сплачувати їх за попередньою ставкою. Унаслідок цього за зазначеним кредитним договором станом на 11 серпня 2011 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість у загальній сумі 78623,00 грн. Дії службових осіб Приватбанку з підвищення процентної ставки за кредитним договором відповідали вимогам діючого законодавства, при цьому було дотримано порядку повідомлення ОСОБА_3 та не допущено порушення його прав відповідно до умов договору та норм закону.

В установленому порядку і строки відповідач повідомлявся службовими особами Банку про факт виникнення заборгованості, її розмір та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і необхідність добровільно разом з мешканцями звільнити квартиру. Між тим, дотепер кредитна заборгованість ним не погашена, предмет іпотеки -жиле приміщення не звільнено.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, представники ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»просять суд у рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №DOM0GK40000231 від 19 травня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_4, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у спірній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати у розмірі 906,23 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнають, посилаючись на його безпідставність та невідповідність фактичним обставинам.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник -адвокат ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»не визнали та відповідач пояснив, що у травні 2006 року він уклав з ПриватБанком кредитний договір, за яким на придбання квартири отримав грошові кошти у сумі 63926,15 грн. Взяті на себе зобов'язання за даним договором кредиту він виконує належним чином, здійснюючи чергові платежі за графіком згідно умов первісного правочину.

До закінчення строку дії договору - 16 січня 2009 року від Банку він отримав листа з повідомленням про збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, з яким він не погодився, вважаючи, що такі дії до нього як добросовісного споживача фінансової послуги, є несправедливими і неприйнятними, оскільки зміна Банком умов договору в односторонньому порядку, на його думку, є незаконною та суперечить вимогам статті 1056 Цивільного кодексу України, якою заборонено фінансовим установам вчиняти такі дії. Про свою позицію він письмово повідомив позивача заявою від 03 березня 2009 року.

Незважаючи на це, позивач з 1 лютого 2009 року почав здійснювати нарахування платежів за підвищеною процентною ставкою. Такі дії Банка він вважає неправомірними, виходячи з наступного: у порушення умов пункту 2.3.1 кредитного договору позивач не повідомив його про збільшення відсоткової ставки за 20 днів до вступу в силу такого підвищення, не отримав від нього письмової згоди на зміну суттєвих умов договору і не довів необхідності збільшення відсоткової ставки саме до розміру 22,88%. При зміні умов договору позивачем не було дотримано положень статей 654 і 1055 ЦК України про письмову форму додаткового договору при підвищенні процентної ставки між ними, тому такий договір є нікчемним, а з 10 січня 2009 року дії банку щодо зміни розміру процентів незаконними.

Під час укладення кредитного договору та договору застави майнових прав його не було ознайомлено зі всіма умовами кредитного договору, зокрема, щодо можливості підвищення банком процентної ставки по кредиту в односторонньому порядку. Більш того, менеджер банку завірив його, що зміни процентної ставки на протязі усього строку кредиту в національній валюті без його згоди не може відбутися.

За таких обставин у зустрічному позові ОСОБА_3 просить суд визнати незаконними дії публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»з підвищення відсоткової ставки; недійсними внесені в односторонньому порядку зміни до умов спірного кредитного договору стосовно підвищення розміру відсоткової ставки та зобов'язати Банк здійснити перерахунок відповідно до первісних умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_9 з позовними вимогами щодо виселення зі спірної квартири не погодився, вважає дії ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»неправомірними.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву про можливість розгляду і вирішення справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами частини 1 статті 1054 цього Кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

19 травня 2006 року юридична особа - ПриватБанк (Кредитор), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», і громадянин України ОСОБА_3 (Позичальник) уклали кредитний договір № DOM0GK400000231, за яким Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк до 18 травня 2021 року включно у розмірі 63926,15 грн. на наступну мету: купівлю житла, з виплатою за користування кредитом 1,00% у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та нагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,5% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту.

За умовами договору позичальник повинен сплачувати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 954,72 грн. для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з кредиту, процентам, комісії.

Зазначений кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженою на це посадовою особою ПриватБанку та особисто ОСОБА_3 Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, тому на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання. Свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, що підтверджено документально і не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 536 і 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

У відповідності до статті 651 ЦК України дозволяється в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору.

Кредитним договором № DOM0GK400000231 -у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до набрання чинності зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Умовами спірного договору кредиту підписання з цього питання додаткової угоди кредитором та позичальником не передбачене.

За правилами статей 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою частини 4 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1203-ХІІ (з відповідними змінами) «Про захист прав споживачів»встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

У зв'язку із змінами на мировому фінансовому ринку та для зберігання прибутку по операціям «Авто у кредит»і «Житло у кредит»правлінням ПриватБанку 25 грудня 2008 за № Е.40.0.0.0/1-20 прийнято рішення «Про зміну процентної ставки за діючими кредитами у бізнесі «Іпотечне кредитування», «Авто у кредит», виданих у гривні», за якими проведено підвищення процентної ставки згідно встановленої технології (а.с.140).

Дії кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в контексті положень статті 652 ЦК України й Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, згідно з якими банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки мають право змінювати кредитну ставку за кредитами у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.

Постановою правління Національного банку України від 21 квітня 2008 року №107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»з 30.04.2008 було змінено облікову ставку НБУ до 12% річних. У зв'язку з фінансовою кризою курс долара США до гривні підвищився більш ніж на 10%.

Таким чином, унаслідок зміни облікової ставки Національного банк України та зміни курсу долара США у позивача виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту.

Рекомендованим листом від 25.12.2008 № 20.1.3.2/6-35716 (а.с.78) ПриватБанк повідомив ОСОБА_3 про те, що у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку фінансових ресурсів України, з метою виконання зобов'язань перед вкладниками, відповідно до умов укладеного з ним договору банк змушений вимагати зміни умов кредитного договору № DOM0GK400000231 від 19.05.2006 р.: починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за яким підвищується і складатиме 22,88% на рік.

У листі зазначено, що у випадку, якщо він не згодний з вказаними змінами кредитного договору, то банк пропонує в строк не пізніше 20.01.2009р. звернутися у відділення ПриватБанку, що обслуговує його кредит, та надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та сплатити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. У разі його згоди щодо змін умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично 01.02.2009р. без будь-яких додаткових дій з його сторони.

Вказане повідомлення згідно штампу поштового відділення фактично надіслано позивачем 8 січня 2009 року та отримане ОСОБА_3 16 січня 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Таким чином, вимоги банку про дострокове погашення заборгованості відповідають положенням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 договору, згідно з яким банк має право при виникненні будь-якого з наступних подій, зокрема: неотримання Банком на протязі 20-ти днів письмової відповіді позичальника зі згодою сплачувати підвищений розмір процентної ставки (запропонованої банком) у відповідності з п. 2.3.1 даного договору: а) змінити умови договору -вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його користування, виконання інших зобов'язань по цьому договору у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

При цьому згідно статей 212, 611, 651 Цивільного кодексу України по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки визнаються такими, що настали у вказану у повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, комісію і проценти за фактичний строк користування, в повному обсязі виконати інші зобов'язання.

Разом з тим ОСОБА_3 тільки 04 березня 2009 року (а.с.80) звернувся з письмовою заявою до голови правління «ПриватБанку», в якій зазначив, що він не погоджується із запропонованим підвищенням банком в односторонньому порядку процентної ставки за договором кредиту, вважаючи такі дії незаконними.

Наведене свідчить про те, що на вказані позивачем дати: 20.01.2009р. та 01.02.2009р. відповідач не повідомив банк про своє рішення щодо його пропозиції про підвищення процентної ставки по договору кредиту, на вимогу позивача достроково не сплатив заборгованість за кредитним договором та продовжив сплачувати платежі за користування кредитними коштами.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правилами статті 654 ЦК України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами договору кредиту, які були погоджені з ОСОБА_3, передбачено право банку щодо збільшення процентної ставки шляхом надсилання відповідного повідомлення. Своє право банк реалізував, дотримавшись встановленої в договорі процедури повідомлення боржника про зміну розміру відсотків за кредитом.

Відповідач ОСОБА_3, якому було достовірно відомо про прийняте Банком рішення про підвищення розміру процентної ставки, до встановленого банком строку не вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції, хоча він й не підписував додаткової угоди (ч.2 ст.642 ЦК).

Посилання сторони відповідача на норму статті 1056-1 ЦК України як підставу визнання нікчемності спірного кредитного договору суд визнає неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України та частини 1 статті 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 28 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 р. № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», якими передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 р. (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Рішення банку про підвищення процентної ставки з 01.02.2009 прийнято 25 грудня 2008 року, повідомлення відповідачу надіслано 8 січня 2009 року, тобто до набрання чинності законом від 12.12.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»(10 січня 2009 року), яким ЦК доповнено статтею 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на той час законодавства, ПриватБанком виконані передбачені умовами договору процедура та вимоги щодо повідомлення відповідача про зміну розміру фіксованої процентної ставки.

Доводи ОСОБА_3 щодо його неознайомлення зі всіма умовами кредитного договору судом визнаються неспроможними, оскільки ознайомлення і погодження відповідача засвідчені його особистим підписом у правочині та отриманням його копії.

За таких обставин суд визнає, що службові особи позивача діяли у відповідності по вимог законодавства та умов кредитного договору, тому законні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання: незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк»з підвищення відсоткової ставки, недійсними змін до умов кредитного договору, зобов'язати відповідача зробити перерахунок за кредитним договором, відсутні.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно довідки-розрахунку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість ОСОБА_3 за спірним кредитним договором станом на 11 серпня 2011 року становить 78623 грн. 00 коп.: за кредитом -49812 грн. 85 коп.; по процентам за користування кредитом -24300 грн. 13 коп.; по комісії за користування кредитом -3055 грн. 48 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -1454 грн. 54 коп.

Позичальником ОСОБА_3 періодично здійснювались платежі згідно умов кредитного договору, але сума щомісячної проплати була меншою встановленого банком розміру мінімально необхідного платежу у місяць по погашенню кредиту за зміненою процентною ставкою.

Стороною відповідача не надано суду об'єктивних доказів щодо неправильності розрахунку розміру заборгованості за зміненим договором кредиту.

Суд визнає правильним представлений публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»розрахунок суми і періоду заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № DOM0GK400000231 від 19 травня 2006 року.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушуються умови укладеного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість. Позичальник не довів у судовому засіданні, що порушення ним умов договору сталося внаслідок випадку або не переробної сили (стаття 617 ЦК).

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За договором застави майнових прав (на нерухомість) від 19 травня 2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DOM0GK400000231 ОСОБА_3 надав банку у заставу право вимоги передання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, а також інших прав по договору купівлі-продажу від 19 травня 2006 року, укладеному між заставодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_10.

Умовами пункту 9 договору застави встановлено, що заставодержатель має право: зокрема: 9.2 Звернути стягнення на право вимоги або майно/іпотеку у випадках: невиконання заставодавцем зобов'язання по цьому договору та/або кредитному договору; пред'явлення будь-яких вимог до права вимоги або майну/іпотеці заставодавця іншими особами; 9.3.2 Звернення стягнення на іпотеку здійснюється за вибором заставодавця на підставі виконавчого напису, рішення суду, прийняття іпотеки у власність заставодавця або доручення іншим особам реалізувати іпотеку. Отримані від реалізації кошти направляються на сплату заборгованості по кредитному та даному договору.

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК). У частині третій статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку»(з відповідними змінами) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом іпотеки, як передбачено в статті 5 цього Закону, можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, як встановлено в частині 1 статті 35 вказаного закону, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Листом від 11.08.2011р. (а.с.25) ПАТ КБ «Приватбанк»повідомив ОСОБА_3 про порушення ним зобов'язань за кредитним договором та розмірі простроченої заборгованості -78623,00 грн. Банк вимагає від відповідача повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. З посиланням на вимоги цивільного законодавства попереджає, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, ПАТ КБ «Приватбанк»за спливом цього строку має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором або договором іпотеки.

Вимога Банку до позичальника про дострокове повернення кредиту і платежів за його користування ОСОБА_3 не виконана.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, а позивач дотримався процедури та виконав вимоги чинного законодавства щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за судовим рішенням, тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»у частині звернення стягнення шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві підлягають задоволенню у спосіб, встановлений статтею 38 закону «Про іпотеку».

Згідно частини 1 статті 39 Закону «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За договором застави майнових прав від 19 травня 2006 року сторонами узгоджено конкретну заставну вартість предмета іпотеки в національній валюті на день укладення договору в сумі 65650,00 грн.

Статтею 39 цього Закону передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

З інформації комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки»убачається, що в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають: ОСОБА_3, ОСОБА_7 та їх діти: ОСОБА_4 і малолітній ОСОБА_11

Відповідно до частини першої статті 40 Закону «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Дії банка з вирішення питання про виселення мешканців визначені в частинах другій і третій вказаної статті Закону, яка передбачає наступне: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, вимогами закону встановлені певні умови і порядок примусового виселення на підставі рішення суду мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, на яке звернене стягнення як на предмет іпотеки, у зв'язку з чим такі позовні вимоги одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаної квартири.

За таких обставин суд вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк»з позовом про виселення відповідачів та їх малолітнього сина зі спірної квартири звернувся передчасно, тому зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Положеннями статей 3 і 6 Закону України від 11 грудня 2012 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані зареєструвати місце свого проживання. Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб (далі - орган реєстрації).

Зняття з реєстрації місця проживання особи, як визначено в статті 7 цього Закону, здійснюється на підставі, зокрема: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення

права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що у задоволенні позову ПАТ КБ Комерційний банк «Приватбанк»по виселення мешканців спірної квартири відмовлено, суд визнає, що позовні вимоги про зняття з реєстрації відповідачів по справі не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

У частині 1 статі 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем документально підтверджені відповідними платіжними дорученнями сплата при зверненні з майновим позовом до суду судового збору в розмірі 786,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 212, 509, 525-527, 536, 546, 536, 575, 610-611, 629, 638, 642, 651, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOM0GK400000231 від 19 травня 2006 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_3, в розмірі 78623,00 грн.: за кредитом -49812 грн. 85 коп.; по відсоткам за користування кредитом -24300 грн. 13 коп.; по комісії за користування кредитом -3055 грн. 48 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -1454,54 грн. звернути стягнення на підставі договору застави майнових прав від 19 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ПриватБанком (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50; код ЕДРПОУ 14360570) на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 45,07 кв.м., житловою -31,50 кв.м., з початковою ціною для її подальшої реалізації 65650,00 грн., що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк»усіх повноважень для здійснення продажу квартири.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 786, 23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_4, зняття їх з реєстраційного обліку, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про визнання незаконними дії з підвищення відсоткової ставки, недійсними зміни в односторонньому порядку до умов кредитного договору від 19 травня 2006 року стосовно підвищення розміру відсоткової ставки та про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк»зробити перерахунок по всім нарахуванням за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: