Постанова № 27013184, 16.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2012 р. № 2-а- 10199/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача- Голован Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до відповідача - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 р. №0000111172.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, викладених в акті перевірки, за яким прийнято рішення, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач позов не визнав. Згідно письмових заперечень, наданих до суду, зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено, зайве віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2011 р. суму ПДВ 18966,67 грн. по податкових накладних, отриманих від ПП «Інтер-Буд-Комфорт». Також, відповідач зазначив, що при перевірці використано акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки №1037/233/35702465 від 16.02.2011р., згідно якої встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 р. по взаємовідносинам з позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову також заперечував, виходячи з доводів, що викладені в письмових запереченнях. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного

Так, судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в травні 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо перевірки правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань, відображених в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 25.05.2012 р. №678/17-НОМЕР_2 (а.с. 7-14).

Відповідно до висновків акту перевірки від 25.05.2012 р. №678/17-НОМЕР_2 встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185 - ст. 203 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено податок на додану вартість у сумі 18967 грн., у тому числі по періодах : у вересні 2011 року - на суму 18967 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 р. №0000111172 (а.с. 6), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28450,50 грн., у тому числі за основним платежем - 18967 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9483,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін рішенням ДПС у Харківській області від 30.07.2012 р. №1101/Б/10.2-17 та Рішенням ДПС України від 28.08.2012р. №756/0/141-12/Б/10-2315, а скарги позивача без задоволення.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено зайве віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2011 р. суму ПДВ 18966,67 грн. по податковій накладній, отриманій від ПП «Інтер-Буд-Комфорт».

При цьому, доходячи такого висновку, відповідач виходив з акту перевірки, складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки №1037/233/35702465 від 16.02.2011 р. Згідно даного акту встановлено, що у ПП «Інтер-Буд-Комфорт» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 р. по взаємовідносинам з позивачем, ПП «Інтер-Буд-Комфорт» має стан 10 (запит на встановлення місця знаходження), власних основних засобів, транспортних засобів, найманих працівників не має, згідно звітів доходи працівники підприємства не отримують, статутний фонд складає 1 000,0 грн. За період вересень 2011 р. господарська діяльність ПП «Інтер-Буд-Комфорт», яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення у вересні 2011 р. Зокрема, у ПП «Інтер-Буд-Комфорт» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 р. по взаємовідносинам з позивачем.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи доказів встановлено укладення між позивачем та ПП «Інтер-Буд-Комфорт» договору купівлі-продажу від 05.09.2011 р. б/н.

Позивачем надано до суду копію вказаного договору, який викладено у формі єдиного письмового документа, підписано обома сторонами та скріплено печатками. Наявність зазначеного договору сторонами у справі не заперечується.

Згідно умов зазначеного договору позивач (за договором - покупець) придбав у ПП «Інтер-Буд-Комфорт» (за договором - продавець) запасні частини до автомобілів КамАЗ відповідно до рахунку-фактури №050911 від 05.09.2011 р., видаткової накладної №РН-050905 від 05.09.2011 р.

В зв'язку з вказаним договором ПП «Інтер-Буд-Комфорт» на адресу позивача виписано податкову накладну №48 від 05.09.2011 р. на суму 113800,00 грн., у тому числі ПДВ - 18966,67 грн.

Судом встановлено, що на час укладення договору позивач та його контрагент - ПП «Інтер-Буд-Комфорт» мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зокрема, ПП «Інтер-Буд-Комфорт» мало свідоцтво №100105801 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Київському районі м. Харкова 20.03.2008 р., та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у вересні 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, який мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Виконання зобов'язань з оплати поставленого товару підтверджується платіжним дорученням про сплату №131 від 09.11.2011 р. на суму 113800,00 грн.

Транспортування придбаних запчастин проведено власним транспортом позивача, що підтверджено товарно-транспортною накладною №335886 від 05.09.2011р., свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 31 березня 2006 р., керування яким здійснював найманий працівник - водій ОСОБА_4 на підставі укладеного з позивачем трудового договору від 18.11.2010р.

Відповідно до актів про ремонт і установку запасних частин на автомобіль від 15.09.2011 р. та від 30.09.2011 р. придбані запасні частини встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать підприємцю на праві власності.

Вказані документи підтверджують, що договір купівлі-продажу від 05.09.2011 р. є реально укладеним та Сторони виконали свої зобов'язання.

Актом перевірки підтверджується, що згідно з реєстраційними даними видом господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 визначено діяльність автомобільного вантажного транспорту. Наявність власних транспортних засобів підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, наданих позивачем до матеріалів справи.

Тобто, придбання запасних частин до автомобілів КамАЗ для їх ремонту відповідає господарській діяльності позивача.

На підтвердження фактичного надання послуг по перевезенню вантажів після проведеного ремонту, позивачем надано до суду копію договору №Х-7Тр про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.08.2011 р., укладеного із ТОВ «Кернел-Трейд», та первинні документи, що підтверджують його виконання у жовтні 2011 року (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні. Також, позивач відобразив обсяги наданих послуг по перевезенню вантажів за укладеним договором в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 р.

Таким чином, доводи відповідача про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди та відсутність реального підтвердження її виконання не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Крім того, судом встановлено, що ПП «Інтер-Буд-Комфорт» зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. по справі №2а-1455/12/2070 адміністративний позов ПП «Інтер-Буд-Комфорт» задоволено, визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ПП «Інтер-Буд-Комфорт», на підставі якої складено акт від 16.02.2011 р. №1037/233/35702465. Постанова набрала законної сили відповідно до Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2012 р.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України суд враховує зазначене рішення суду при вирішенні даної справи.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 28.05.2012 р. №0000111172 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 284,51 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 51 копійку).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 19 жовтня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова