Постанова № 27012756, 24.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р. № 2а-8620/12/1370

м. Львів

14 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від

позивача Антонюк С.С.

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»про визнання протиправною та скасування постанови Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Обставини справи.

Позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови ВП №33652749 винесеної 20.09.2012 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 850 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження №33652749 від 15.08.2012р. позивачем отримано лише 31.08.2012р. і виконано її добровільно шляхом сплати 07.09.2012 року штрафу в сумі 8500 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить задовольнити позов повністю.

Представник відповідача не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов та доказів в спростування позовних вимог не подав.

З урахуванням визначених ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України строків, справа відповідно до ч.6. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається судом на основі наявних доказів.

Суд дослідив подані документи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

в с т а н о в и в:

Державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби 15.08.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33652749 про примусове виконання постанови №76 виданої Сумським прикордонним загоном по стягненню з ДТГО «Львівська залізниця»8500 грн., якою позивачу встановлено строк для самостійного виконання до 22.08.2012р. (а.с.6).

Згідно відмітки вхідної кореспонденції, вказана постанова позивачем отримана 31.08.2012 року.

Відповідно до поданої позивачем копії платіжного доручення, позивачем, на виконання постанови №76 виданої Сумським прикордонним загоном по стягненню з ДТГО «Львівська залізниця»8500 грн. зазначена сума повністю сплачена 07.09.2012 року (а.с.7).

У подальшому державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби винесено 20.09.2012 року постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 850 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає, згідно преамбули, Закон України «Про виконавче провадження»N 606-XIV від 21 квітня 1999 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону N 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 Закону N 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Державний виконавець відповідно до ч.1 ст. 11 Закону N 606-XIV зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється згідно з ч.1 ст. 17 Закону N 606-XIV державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є відповідно до п.6 ч.2 ст. ст. 17 Закону N 606-XIV виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Державний виконавець відповідно до ч.1. ст. 25 Закону N 606-XIV, зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст. 25 Закону N 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону N 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів того, що позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33887484 раніше ніж 31.08.2012 року, відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. Позивачем рішення виконано добровільно, а обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення відповідачем не виконано.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 32,19 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП №33652749 від 20.09.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(м. Львів вул.. Гоголя 1, ЄДРПОУ 01059900) судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2012 р. о 11:30 год.

Суддя (підпис) Коморний О.І.

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

Суддя Коморний О.І.