Рішення № 27006022, 16.10.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/21843/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Подмазко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уко-Капітал»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 02.08.2010 р. по 01.10.2010 р. перебував на посаді начальника договірного відділу ТОВ «Фінансова компанія «Уко-Капітал». 01.10.2010 р. директором товариства позивачу безпричинно було заявлено про звільнення та відмовлено у видачі належним чином оформленої трудової книжки. Копію наказу про звільнення та довідку про заробітну плату. Трудова книжка не видана і на момент звернення до суду. Проведеною Територіальною державною інспекцією праці у м. Києві у 2010 р. встановлено, що позивача звільнено з 01.10.2010 р. за власним бажанням відповідно до наказу № 14-к від 30.09.2010 р. , проте позивач за весь час роботи не писав заяв про звільнення. За такими обставинами позивач звернувся до прокуратури Шевченківського району м. Києва про порушення кримінальної справи відносно керівництва підприємства. Матеріалами перевірки встановлено, що позивач не подавав заяву про звільнення. Постановою від 11.07.2012 р. прокуратурою Шевченківського району м. Києва відмовлено у порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Фінансова компанія «Уко-Капітал»за ознаками злочину, передбаченого ст.. 172 КК України, проте оскільки звільнення з посади позивача не є законним, останній в 2012 р. звертався до відповідача з заявами про видачу довідки про роботу, трудової книжки та копії наказу про звільнення. Відповіді на заяви від 02.08.2012 р., 03.09.2012 р. позивач не отримав. За таких обставин позивач просить суд визнати звільнення згідно наказу № 14-к від 30.09.2010 р. незаконним, поновити на посаді начальника договірного відділу ТОВ «Фінансова компанія «Уко-Капітал»та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 31 200,00 грн. , виходячи з середнього заробітку -1 300,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити. Додатково пояснив, що відповідач мав обов'язок оформити та видати трудову книжку при звільненні, як це встановлено ст. 47 КЗпП України, в свою чергу порядок їх ведення передбачений Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників»№ 58 від 29.07.1993 р. Трудова книжка не видавалась при звільненні та в його адресу не надсилалось повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Також позивач надав копію наявної в нього трудової книжки та не заперечував, що зазначений документ ним не надавався відповідачеві.

Представник відповідача просив відмовити у зв'язку з його безпідставністю. При звільненні позивача з займаної посади за наказом № 14-к від 30.09.2010 р. останній отримав всі належні йому виплати про що свідчать відповідні розрахунково-платіжні відомості та підписом позивача у їх отриманні. На підставі звернення ОСОБА_1 проведена перевірка Територіальною державною інспекцією праці у м. Києві про що складено Акт перевірки № 26-10-86/843 від 29.11.10 р. та на директора товариства ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення норм чинного законодавства про працю. Після звільнення ОСОБА_2 з посади директора було виявлено зникнення деякої документації, про що було повідомлено правоохоронні органи, але в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину. 13.01.2011 р. новим директором товариства у зв'язку із неналежно переданою документацією видано розпорядження щодо упорядкування кадрової документації відповідно до чинного законодавства. Повторною перевіркою Територіальною державною інспекцією праці у м. Києві, проведеною 19.10.2011 р. були виявлені порушення щодо затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку. Інших порушень не виявлено. Крім того трудова книжка позивача знаходиться за основним місцем його роботи у ТОВ «Холдингова компанія «Київінвестбуд»або у самого ОСОБА_1, отже звернення останнього до відповідача за її видачею є безпідставними. Також зазначив, що за вимогами чинного законодавства звернення до суду за захистом порушеного права щодо незаконного звільнення має відбуватися протягом одного місяця протягом вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. З01.10.2010 р. від позивача не надходило жодних заяв, а сам він вже працював на іншому підприємстві. За таких обставин ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності і не наведено поважності причин його пропуску.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках з відповідачем, працював в товаристві на посаді начальника договірного відділу з окладом згідно штатного розкладу, що підтверджується наказом відповідача № 08-к від 02.08.2010 р.

30.09.2010 р. позивача звільнено з посади начальника договірного відділу з 1 жовтня 2010 р. за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

За положеннями ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як зазначає позивач, його звільнення було незаконним, оскільки він ніколи не звертався до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням.

Приписами ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як свідчить лист Територіальної державної інспекції праці у м. Києві від 09.12.2010 р. за зверненням позивача 29.11.2010 р. була проведена перевірка додержання законодавства про працю ТОВ «Уко Капітал». Перевіркою встановлено, що наказом від 02.08.2010 р. № 08-к позивача прийнято на посаду начальника договірного відділу з окладом згідно штатного розкладу. З наказом № 08-к від 02.08.2010 р. позивач ознайомлений, що підтверджується підписом. Відповідно до наказу № 14-к від 30.09.2010 р. позивача звільнено з посади за власним бажанням з 1 жовтня 2010 р.

Перевіркою також встановлено, що в дотримання вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок при звільненні проведено у строк з 01.10.2010 р. по 02.10.2010 р., що підтверджується платіжною відомістю № К-00000009 за вересень 2010 р. і підписом в одержанні зазначеної суми.

25.11.2011 р. Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку посадових осіб ТОВ «Фінансова компанія «Уко-Капітал».

При проведенні перевірки, директор товариства ОСОБА_2 в усній бесіді пояснив, що на підставі наданих ОСОБА_1 документів ним було підписано наказ про його звільнення. Заробітну плату за відпрацьовуй період ОСОБА_1 було виплачено.

11.07.2012 р. помічником прокурора Шевченківського району міста Києва Прядко Р.В., розглянуто матеріали перевірки звернення ОСОБА_1 щодо порушень трудового законодавства посадовими особами ТОВ «Уко-Капітал»та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ОСОБА_2

Позивач пояснює, що не отримував трудову книжку та копію наказу про звільнення. Для отримання даних документів він звернувся до відповідача 02.08.2012 р. та 03.09.2012 р. поштою, проте відповіді не отримав.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

ОСОБА_1 зазначає, що згідно до п. 4.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р., з відповідними змінами та доповненнями, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З іншого боку п. 1.3. зазначеної Інструкції при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, при влаштуванні до відповідача на роботу позивачем трудова книжка не надавалась.

Крім того, про наявність наказу про звільнення з роботи позивач достовірно знав з моменту отримання належних йому сум в жовтні 2010 р.

Таким чином, будучі обізнаним про незаконність звільнення в жовтні 2010 р. та наявності відповідного наказу, позивач лише в вересні 2012 р.

Згідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи місьрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважність причин, пропущення встановленого КЗпП України строку для захистом своїх прав позивач не зазначив. Звернення до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві, прокуратури Шевченківського району м. Києва, які свідчать про обізнаність позивача щодо порушення його прав, не перешкоджали останньому звернутися до суду у встановлений строк.

Позовна давність, як вбачається з положень ст. 267 ЦПК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення. При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що позивачем порушено встановлений законом місячний строк для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом поновлення на роботі, за відсутності підстав для визнання причини пропуску такого строку поважними, суд вважає за можливе застосувати положення зазначеної норми процесуального права та відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.3,11,30,57,60,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 38,47,233,235 КЗпП України, 256,267 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: