Вирок № 27005492, 08.10.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2602/985/12

В И Р О К

іменем України

"08" жовтня 2012 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Рудюк О.Ю.,

за участю секретаря: Семенець О.О.,

прокурора: Лисенка В.В.,

захисника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 судимого:

- 22 вересня 1997 року Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) на 8 років позбавлення волі, звільненого 31 березня 2005 року по відбуттю строку покарання;

- 26 лютого 2010 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого 26 листопада 2010 року по відбуттю строку покарання,

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Ольшаниця Рокитянського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 проживаючого у АДРЕСА_3 немаючого судимості в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 30 березня 2012 року, приблизно о 21 год. 30 хв., діючи повторно, вступив у попередню змову з ОСОБА_3 на таємне викрадення чужого майна.

В цей же день, приблизно о 23 год., знаходячись по вул. Тростянецькій, 8 в м. Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи відповідно до розподілених ролей, підійшли до автомобіля «ЗАЗ»д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, де ОСОБА_3, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь підготовлених металевих ножиць, шляхом пошкодження замка правої пасажирської двері відчинив їх, проник до салону вказаного автомобіля, звідки таємно викрав автомагнітолу «Pioneer»в комплекті з проводкою, панеллю, футляром від неї, вартістю 500 грн., які передав ОСОБА_2, який знаходився поряд та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи сторонніх осіб повідомити про це останнього, а також сонцезахисні окуляри, вартістю 50 грн.

Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 550 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем він дійсно вступив у попередню змову з ОСОБА_3 на таємне викрадення чужого майна з автомобіля. Так, 30 березня 2012 року, у вечірній час, знаходячись по вул. Тростянецькій в м. Києві, вони побачили автомобіль марки «Таврія». Підійшовши до неї, ОСОБА_3 за допомогою ножиць відчинив замок пасажирської двері, проник до салону, звідки дістав автомагнітолу «Pioneer»в комплекті з проводкою, панеллю, футляром від неї та окуляри, передавши речі йому. ОСОБА_2 в цей час стояв поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи сторонніх осіб повідомити про це ОСОБА_3

Після цього, з місця вчинення злочину з викраденим зникли, але в подальшому, були затримані працівниками міліції, які виявили та вилучили викрадене.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем він дійсно вступив у попередню змову з ОСОБА_2 на таємне викрадення чужого майна з автомобіля. 30 березня 2012 року, у вечірній час, знаходячись по вул. Тростянецькій в м. Києві, вони побачили автомобіль марки «Таврія». ОСОБА_2 залишився спостерігати поруч, щоб у разі появи сторонніх осіб повідомити про це його, а він за допомогою ножиць відчинив замок пасажирської двері, проник до салону, звідки дістав автомагнітолу «Pioneer»в комплекті з проводкою, панеллю, футляром від неї та окуляри, передавши речі ОСОБА_2

Після цього, з місця вчинення злочину з викраденим зникли, але в подальшому, були затримані працівниками міліції, які виявили та вилучили викрадене.

Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудні, правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудних та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудних, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 ще й за ознакою повторно, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше судимий, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, стан здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання -щире каяття та з'явлення із зізнанням, обставину, що обтяжує покарання -рецидив злочину, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі, але не в максимальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Що стосується прохання підсудного ОСОБА_2 про призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, то враховуючи те, що останній раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин, підстав для застосування до нього ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, відсутність обставин, що обтяжують покарання і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому, з'явлення із зізнанням, надання на протязі досудового та судового слідства правдивих показань, які сприяли встановленню істини в справі, що судом визнаються як обставини, що пом'якшують покарання, те, що останній не має судимості в силу ст. 89 КК України, відсутність претензій з боку потерпілого, а також, приймаючи до уваги відношення підсудного до вчиненого, суд уважає можливим його перевиховання і виправлення без ізоляції від суспільства, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, їх наслідки, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання із встановленням іспитового строку не в мінімально можливих межах -2 роки, з покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної залишити без зміни у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 8 жовтня 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 31 березня 2012 року по 7 жовтня 2012 року включно.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

ОСОБА_3 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, р/р 31253272210699 в ГУДКУ СУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285 (з приміткою: (11110) «За проведення експертизи та дослідження) -470 грн. 40 коп. та (з приміткою: (код 11310) «За проведення експертизи»- 470 грн. 40 коп. за проведення судових експертиз по справі, а всього по 470 грн. 40 коп. з кожного.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя