Рішення № 2697018, 05.11.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.08 Справа № 18/135/08-22/177/08-18/209/08

Суддя Носівець В.В.

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч” (70401, Запорізька область, Запорізький район, с. Миколай-Поле, вул. Центральна, 76)

про стягнення 20 000,00 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.08.2008 р.)

від відповідача: не прибув

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 04.07.2008 року звернувся позивач - фізична особа - підприємєць ОСОБА_1 з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч” про стягнення 20 000,00 грн. на підставі Договору позики від 25.05.2005 р. та ст. 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.07.2008 року порушено провадження у справі № 18/135/08, судове засідання призначено на 08.08.2008 року.

Ухвалою суду від 08.08.2008 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений, судове засідання призначено на 28.08.2008 р.

28.08.2008 р. справа передана на розгляд судді Скидановій Ю.О. Ухвалою суду від 28.08.2008 р. розгляд справи призначено на 24.09.2008 р. На підставі розпорядження № 1498 від 24.09.2008 р. справа передана на розгляд судді Носівець В.В., ухвалою суду від 24.09.2008 р. судове засідання призначено на 05.11.2008 р.

До господарського суду Запорізької області 03.11.2008 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3 % від суми основного боргу у розмірі 600 грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання за договором позики від 25.05.2005 р. Вказана заява не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору… Відповідно до п. 3.7. роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 … Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тієї ж вимогою, яку було заявлено у позовні заяві… Позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог вказав на прострочку відповідача щодо виконання грошового зобов'язання за договором позики від 25.05.2005р. та вирішив стягнути з відповідача ще й 3 % річних. Таким чином, заява про збільшення позовних вимог, є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки первісно вимога про стягнення з відповідача 3 % річних, позивачем заявлена не була. Судом розглядаються первісні позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не прибув, на адресу суду не направив документи витребуваною ухвалою суду про порушення провадження у справі, про причини неявки суд не попередив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвали, направлені на адресу відповідача, до суду, не поверталися.

Таким чином відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Заяви про застосування строку позовної давності від відповідача не надходило.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами, та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Світоч” (надалі - відповідач) 25.05.2005 р. був укладений договір позики (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав відповідачу безвідсоткову позику на суму 20 000, 00 грн., що є еквівалентом 4 000, 00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути вказану суму позики, за першою вимогою позивача. Факт передачі позики підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 25.05.2005 р. та 26.05.2005р. на 10 000,00 грн. кожна.

Сторони встановили, що даний договір вступає в законну силу з моменту передачі позивачем суми вказаної в п.1.1 договору, відповідачу, або перерахуванням відповідних грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Вказаний договір, буде вважатися виконаним при виконанні сторонами взаємних зобов'язань.

Згідно з п. 2.2. договору по закінченню строку, вказаному в п. 1.1. даного договору, позика повертається позивачу відповідачем, про що видається приходний касовий ордер.

13.05.2008 р. позивач направив відповідачу претензію від 13.04.2008 р. на суму 20 000,00 грн., де просив відповідача в строк до семи днів, з моменту отримання претензії, повернути грошову суму в розмірі 20 000,00 грн., отриману на підставі договору позики. Відповідачем вказана претензія була отримана 14.05.2008 р. (про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа), але залишена без відповіді і реагування.

Таким чином, відповідач умови договору не виконав, а саме, порушив умови п. 1.1. договору, не повернув надану суму позики за першою вимогою позивача.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми грошової позики обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом зобов'язання (договором) та факт не повернення відповідачем грошової позики у розмірі 20 000,00 грн., позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. заборгованості, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати і витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., на підставі договору про надання юридичних послуг від 12.04.2008 р. та прибуткового касового ордеру № 7 від 12.04.2008р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються в т.ч. з оплати послуг адвоката…

Згідно з п. 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/78 від 04.03.1998 р., зі змінами: витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК…

За таких умов вбачається, що законодавцем чітко передбачений склад судових витрат, куди входять лише послуги адвоката, а не будь-які інші юридичні послуги.

Представлені позивачем документи, на підтвердження надання адвокатських послуг свідчать, що вони надавалися не адвокатом ОСОБА_2, а приватним підприємцем ОСОБА_2

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, на підставі договору про надання юридичних послуг від 12.04.2008 р. та видаткового касового ордеру № 7 від 12.04.2008 р., необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч” (70401, Запорізька область, Запорізький район, с. Миколай-Поле, вул. Центральна, 76, р/р 26009940451 в ЗОР АПБ “Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 03749266) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЗРУ КБ “Приватбанк” МФО 313399, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 20 000 (двадцять тисяч) грн. боргу, 200 (двісті) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЗРУ КБ “Приватбанк” МФО 313399, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 51 (п'ятдесят одну) грн. державного мита, сплаченого квитанцією № 31256996 від 31.10.2008 р. Видати довідку.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18.11.2008 р.