Рішення № 26966790, 17.10.2012, Оболонський районний суд міста Києва

17.10.2012 Справа № 2605/14971/12

Ун. № 2605/14971/12

Провадження № 2/2605/5093/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Житло План»про визнання недійсним договору № 041976 від 27 жовтня 2011 року про надання послуг, застосування наслідків недійсності правочину та повернення сплачених за договором грошових коштів, відшкодування моральної школи,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, додаткові письмові пояснення щодо якого були подані в ході розгляду справи, посилаючись на те, що 27 жовтня 2011 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг № 041976. Предметом договору є надання йому, як Учаснику Програми «Авто-Житло»послуг, спрямованих на придбання нерухомості орієнтовною вартістю 220000 грн. через вказану Програму, організовану товариством на принципі взаємодопомоги Учасників Програми. За даним договором відповідач зобов'язався зареєструвати його як Учасника Програми, організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару згідно з Умовами діяльності Програми.

Він на виконання договору при його підписанні сплатив реєстраційний платіж у розмірі 22000 грн. Також за період з 04 листопада 2011 року по 15 червня 2012 року ним відповідачу сплачено обов'язкові щомісячні платежі у розмірі 4888 грн. 88 коп., адміністративні внески у розмірі 2956 грн. 80 коп. Крім того, ним при здійсненні платежів сплачено комісію за послуги банку у розмірі 60 грн.

Позивач просить визнати вказаний правочин недійсним посилаючись на те, що його зміст суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживачів в оману, зокрема експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Зокрема, відповідач без залучення власних коштів формує групи Учасників Програми і виключно за рахунок їх внесків надає право на купівлю товару одному з Учасників Програми, розподіляючи кошти Фонду Учасників, реалізуючи таким чином діяльність пірамідальної схеми.

Також позивач посилається на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої якщо положення договору визнано несправедливим таке положення може бути визнано недійсним. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, несправедливими є умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Позивач вказує, що згідно умов договору, рішення про надання йому права на отримання товару приймає на власний розсуд відповідач. Процедура прийняття рішення про надання Учаснику Програми права на отримання товару є непрозорою. Інформація щодо результатів проведення Розподільчих актів та щодо осіб, які отримали право на отримання товару є конфіденційною і надається позивачу тільки щодо нього, інформація щодо інших клієнтів не надається, таким чином позивач позбавлений можливості перевірити, чи не порушені його права при проведенні Розподільчих актів.

Крім того, позивач зазначає, що право на отримання товару мають не всі Учасники програми, а лише ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Договір не містить конкретних строків отримання нерухомості, характеристик нерухомого майна, не передбачає відповідальності відповідача за невиконання умов договору. Натомість договором передбачено, що у випадку ініціювання Учасником розірвання договору з нього утримується штраф у розмірі трьох чистих платежів, йому ні за яких умов не повертається реєстраційний платіж та адміністративні витрати, а повернення сплачених платежів здійснюється із загальної суми сплачених чистих платежів іншими Учасниками Програми по мірі їх наджодження, але не пізніше строку на який було укладено договір, тобто не пізніше 2041 року.

Також вказав, що відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право лише кредитна установа на підставі відповідної ліцензії. Відповідач фактично здійснює підприємницьку діяльність, надаючи фінансові послуги без отримання відповідної ліцензії, що відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, просив стягнути з відповідача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вимоги в цій частині обґрунтовує тим, що невиконання відповідачем умов договору щодо придбання нерухомості призвело до неможливості вирішення житлових проблем позивача, внаслідок чого він змушений з сім'єю наймати житлове приміщення для проживання, змушений нести витрати по утриманню житлового приміщення, в якому проживає, зокрема сплачувати за електоро-, газо-, водопостачання, послуги інтернету, вивіз сміття. Вказав, що неможливість довгий час придбати житло, необхідність несення додаткових фінансових витрат завдають йому фізичних та душевних страждань, зневага з боку відповідача відображається на його авторитеті серед знайомих та сусідів, які знають про укладення договору.

На підставі викладеного просив визнати недійсним спірний договір, застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача на його користь суму грошових коштів, сплачених відповідно до договору в розмірі 29905 грн 68 коп. та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2011 року між ТОВ «Авто Житло План»(товариство) та ОСОБА_1 (Учасник Програми) укладено Договір № 041978 про надання послуг, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання Учаснику Програми послуг, спрямованих на придбання об'єкту нерухомості через програму «Авто Житло», орієнтовна вартість якого становить 220000 грн (п.1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що товариство зобов'язується надавати Учаснику послуги, зокрема зареєструвати Учасника Програми, організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, надавати інформацію щодо результатів Розподільчих актів виключно Учаснику Програми по даному договору, інформація щодо інших учасників надається виключно з їх письмової згоди, погодженої з товариством; організовувати та створювати умови для придбання товару учасниками програми; здійснювати оплату товару та інші послуги.

Вказані послуги товариство надає Учаснику Програми в порядку та в строки, передбачені в Умовах діяльності програми «Авто-Житло»(далі -Умови) (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору Учасник Програми зобов'язався сплатити реєстраційний платіж, що становить 10% від суми, визначеної п.1.3 договору, сплатити комісійну плату та щомісячно сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.

Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що товариство гарантує оплату та передачу товару протягом строку дії договору, який діє до 24 вересня 2041 року.

На виконання умов Договору позивач сплатив на користь відповідача 22000 грн. реєстраційного платежу, обов'язкові щомісячні платежі в розмірі 4888 грн 88 коп. та адміністративні внески в розмірі 2956 грн 80 коп., що підтверджується квитанціями про сплату вказаних сум (а.с. 21-27).

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема до несправедливих умов відноситься встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Пунктами 5-7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється нечесна підприємницька практика, зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Порядок сплати грошових коштів, проведення Розподільчих актів, отримання товару Учасником Програми передбачені Умовами діяльності програми «Авто-Житло», які є обов'язковими для сторін (п.1.1 Умов).

Згідно вказаних умов право на отримання товару надаватиметься шляхом підрахунку чистих платежів з урахуванням графіку платежів. Пріоритетне становище має той Учасник Програми, у якого сплачена найбільша кількість чистих платежів.

Отже, як вбачається з Договору та Умов, товариство самостійно приймає рішення про передачу товару, право отримання товару Учасником залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми.

Крім того, умови Договору в частині проведення розподільчих актів є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, зокрема товариство проводить Розподільчі акти на свій розсуд, Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у Розподільчих актах, кількість сплачених ними чистих платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення Розподільчих актів є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких актів та контроль за дотриманням його прав як споживача.

Також, відповідно до додатку №1 до Договору сторони визначили лише вид товару, який має намір придбати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, яка саме нерухомість буде придбаватись, її адресу, характеристики, а також точну ціну.

Окрім того, договір не містить точних строків придбання товару, зокрема навіть при сплаті повної вартості товару не гарантується право Учасника на придбання товариством товару раніше закінчення дії договору, тобто до 2041 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вищезазначені умови Договору є несправедливими і товариство здійснює по відношенню до позивача нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до п.5. ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»фінансова послуга -це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що відповідно до Умов діяльності програми «Авто-Житло»реєстраційний платіж -це сума, яка сплачується Учасником Програми за надані послуги з реєстрації Учасника Програми «Авто-Житло», чистий платіж -це часткова оплата вартості товару, за рахунок якої товариство здійснює купівлю товару.

Згідно п.4.5 Умов фонд учасників програми «Авто-Житло», на кошти якого можуть бути придбані товари, формується за рахунок чистих платежів, сплачених Учасниками Програми і до фонду не належать реєстраційний платіж, адміністративні витрати та штрафи.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього (Умов), товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товари учасників), при цьому отримує прибуток за рахунок реєстраційних платежів, які відповідно до Умов не повертається учасникам за жодних умов та не входить до фонду коштів на придбання товарів, а також адміністративних витрат та штрафів.

Таким чином суд приходить до висновку, що діяльність товариства містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»і потребує ліцензування відповідно до положень ст.34 вказаного Закону.

Разом з тим суду не надано доказів існування у ТОВ «Авто Житло План»ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, отриманої у встановленому законом порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»внесено зміни, які набули чинності з 08 січня 2012 року, якими діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору про надання послуг № 041978 від 27 жовтня 2011 року та повернення позивачу сплачених за договором реєстраційного платежу, чистих платежів та адміністративних витрат в розмірі 29845 грн. 68 коп.

Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 60 грн. комісійних витрат, понесених у зв'язку із здійсненням платежів за договором через банківські установи, оскільки вказані платежі не передбачені Договором та сплачувались на користь Банку, а не відповідача.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги позивач зазначає, що моральна шкода полягає у заподіяних йому фізичних і моральних стражданнях у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору, внаслідок чого він не міг придбати житло. Проте позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди зі сторони відповідача. Крім того, умовами Договору, з яким ознайомився позивач при його підписанні, як уже судом зазначалося, не було встановлено конкретних строків придбання нерухомості позивачу.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди у зв'язку з необхідністю наймати житло, нести витрати по його утриманню та сплаті комунальних платежів, оскільки вказані витрати позивач міг нести і без укладення спірного договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Також на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме 298 грн. 46 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224, 226 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 041976 від 27 жовтня 2011 року про надання послуг, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Житло План».

Стягнути з ТОВ «Авто Житло План»(ідентифікаційний код 37509207) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29845 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 68 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Житло План»в частині стягнення сплаченої комісії за послуги банку у розмірі 60 грн. та в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. відмовити.

Стягнути з ТОВ «Авто Житло План»(ідентифікаційний код 37509207) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 46 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко