Рішення № 26962221, 10.10.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-2381/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі - Греку А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона з 09.10.2006р. по 30.06.2012р. працювала у Вищому навчальному закладі «Київський славістичний університет». З 01.09.2010р. була переведена на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та маркетингу і оформлена за контрактом. 30.06.2012р. позивача було звільнено за п.2 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 56 календарних днів в сумі 6257 грн. 52 коп. з посиланням на відсутність у відповідача необхідних коштів. Оскільки зазначені кошти не були виплачені позивачці в день звільнення, вона просить стягнути суму компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який складає на час розгляду справи 8725 грн. 69 коп., відповідно до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 09.10.2006р. по 30.06.2012р. працювала у Вищому навчальному закладі «Київський славістичний університет» і з 01.09.2010р. була призначена на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та маркетингу за контрактом, що підтверджується копією контракту та записами у трудовий книжці (а.с.3-4, 9-10).

30.06.2012р. строк дії контракту закінчився і позивача було звільнено за п.2 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 56 календарних днів в сумі 6257 грн. 52 коп., що підтверджується повідомленням про наступне звільнення і довідкою від 17.07.2012р. про нараховану суму компенсації (а.с.12,13).

Під час розгляду справи судом, позивачем подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки в добровільному порядку відповідачем наявна заборгованість в повному обсязі сплачена не була. Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.10.2012р., позивач просила стягнути суму компенсації за відпустку в розмірі 6257 грн. 52 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розрахований за прострочення виплати у 73 дня середньоденної заробітної плати в розмірі 119 грн. 53 коп. та становить на час розгляду справи 8725 грн. 69 коп., за вирахуванням виплаченої відповідачем на протязі серпня, вересня 2012р. суми в 1770 грн.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, що передбачено ст.24 Закону України "Про оплату праці" та ст.115 КЗпП України. Крім того, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на невірно проведений позивачем розрахунок розміру середньоденної заробітної плати. Отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача невиплачену компенсацію за відпустку в розмірі 4557 грн. 52 коп. (6257 грн. 52 коп.- 1700 грн. = 4557 грн. 52 коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6432 грн. 76 коп. (середньоденна заробітна плата 88 грн. 12 коп., відповідно до довідки про середню заробітну плату за 73 дня затримки розрахунку при звільненні).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 94,115,116 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215,224 ЦПК, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.Стягнути з Вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (ідентифікаційний номер 24376833) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4557 грн. 52 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6432 грн. 76 коп.

Стягнути з Вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (ідентифікаційний номер 24376833) в дохід держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Литвинова І. В.