Вирок № 26961595, 17.08.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-75/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2012 Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Медушевської А.О. секретаряКрохмальовій Я.Е. за участі прокурораКлименка В.А., Зінченка Є.П., Лобаня Д.М. захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рівне, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого: заступником головного редактора газети «Сільські Вісті», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, нагородженого орденом Ярослава Мудрого V ступеня, раніше судимого вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365, 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього особисто належного йому майна, та з позбавленням 1 рангу державного службовця,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Перегуди, Бориспільського р-ну, Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Велика Круча, Пирятинського району, Полтавської області, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вчинили службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих громадян.

Так, наказом МВС України №774 о/с від 06.06.2007 ОСОБА_10. призначений на посаду головного оперуповноваженого-інспектора відділу напрацювання й реалізації стратегії боротьби зі злочинами проти особи управління організації розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів проти особи Департаменту карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України (далі ДКР МВС України) на якій він перебував, маючи спеціальне звання підполковника міліції.

ОСОБА_9 наказом МВС України № 277 о/с від 11.02.2008 призначений на посаду заступника начальника Департаменту карного розшуку Міністерства внутрішніх справа України (далі ДКР МВС України) на якій він перебував, маючи спеціальне звання полковника міліції.

Указом Президента України від 04.02.2005 № 150/2005 ОСОБА_8 призначений Міністром внутрішніх справ України та працював на цій посаді до 01.12.2006. Потім постановою Верховної Ради України від 18.12.2007 № 10-VI ОСОБА_8 призначений Міністром внутрішніх справ України та працював на цій посаді до 28.01.2010 року.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 28.01.2010 № 122-р та №124-р ОСОБА_8 було призначено на посаду першого заступника Міністра внутрішніх справ України та на нього тимчасово покладено виконання обов'язків Міністра внутрішніх справ України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1446-р від 19.07.2010 року розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.01.2010 № 122-р, № 124-р скасовані.

Як оперативні працівники Департаменту карного розшуку МВС України - підрозділу, які згідно вимог ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_10. та ОСОБА_9 мали допуск до державної таємниці за формою 2 та мали право проводити оперативно-розшукову діяльність у відповідності до вимог вказаного Закону.

Крім того, за своїми функціональними обов'язками головного оперуповноваженого-інспектора відділу напрацювання й реалізації стратегії боротьби зі злочинами проти особи управління організації розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів проти особи ДКР МВС України, які затверджені 01.10.2007 начальником ДКР МВС України, ОСОБА_10. на займаній посаді мав наступні повноваження та обов'язки:

- безпосередньо здійснювати контроль та кураторські функцій стосовно апаратів карного розшуку УКР ГУ МВС України в АР Крим, УМВС України в Кіровоградській, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях, місті Севастополі;

- займатися систематичним аналізом стану боротьби з тяжкими злочинами проти осіб в закріплених областях на основі безперервного відстеження змін криміногенної обстановки, вивчення і узагальнення статистичних даних та інших відомостей, що надходять в Департамент;

- вносити на розгляд керівництва відділу пропозицій щодо реагування та усунення недоліків, які мають місце в організації роботи з розкриття цих злочинів на місцях;

- напрацьовувати пропозиції з впровадження новітніх форм та методів роботи з розкриття злочинів;

- вести справи контрольно-наглядового провадження за нерозкритими контрольними злочинами проти особи;

- здійснювати контроль за усуненням виявлених недоліків і виконанням розроблених заходів з удосконалення організації цієї роботи в областях, надавати практичну допомогу з цього питання;

- готувати необхідні матеріали по регіонах для проведення нарад при керівництві Міністерства, Департаменту та Генеральної прокуратури України із заслуховуванням результатів роботи СОГ по лінії роботи;

- здійснювати облік та узагальнення інформації про умисні вбивства, вчинені із використанням вогнепальної зброї та на замовлення у поточному та минулі роки;

- вивчати і застосовувати у роботі з розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів проти особи передові досягнення науки та техніки;

- виконувати окремі доручення керівництва Департаменту та відділу;

- здійснювати перевірки листів, скарг та заяв громадян, звернень та запитів народних депутатів України, що надійшли до Департаменту, контролювати своєчасність та об'єктивність їх вирішення на місцях;

- разом з керівництвом відділу вживати заходів щодо дотримання режиму таємності працівників відділу;

- у разі відсутності заступника начальника відділу виконувати його обов'язки в повному обсязі.

Також ОСОБА_10. ніс відповідальність за стан роботи в МВС України з розкриття умисних вбивств. Контролював та щоквартально аналізував цю роботу.

У період перебування на вказаній посаді ОСОБА_9 виконував обов'язки з організації роботи управління з організації розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів проти особи ДКР МВС України.

Крім того, у відповідності до наказу начальника ДКР МВС України № 285 від 30.06.2009 «Про організацію діяльності департаменту карного розшуку та підрозділів карного розшуку ГУМВС, УМВС» основними завданнями та функціями ДКР МВС України, серед інших, є:

- попередження, виявлення і розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, документування протиправної діяльності учасників організованих груп і злочинних організацій, протидія груповій злочинності, незаконному обігу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин наркотичних засобів, розшук обвинувачених, підсудних, осіб які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісті зниклих громадян, та ідентифікація невпізнаних трупів;

- у межах повноважень формування та реалізація державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, участь у розробці проектів законів України, указів Президента України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, програм протидії злочинності та їх реалізації;

- організація і координація діяльності підрозділів карного розшуку органів внутрішніх справ, спрямованої на захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань;

- визначення правових, організаційних та практичних заходів з метою підвищення ефективності оперативно-службової діяльності підрозділів карного розшуку ГУМВС, УМВС на підставі узагальнення практики застосування чинного законодавства України, насамперед, що регламентує оперативно-розшукову діяльність, нормативно-правових актів МВС та комплексного аналізу і прогнозування стану криміногенної ситуації в державі;

- розроблення і вжиття заходів, спрямованих на вдосконалення форм і методів оперативно - розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, надання їм практичної допомоги в організації роботи з попередження і розкриття злочинів, у вирішенні інших службових завдань;

- безпосередня робота з джерелами оперативної інформації та з оперативно - розшуковими справами;

- забезпечення контролю за діяльністю підрозділів карного розшуку щодо виконання законів, інших нормативно - правових актів України, наказів МВС з питань боротьби зі злочинністю;

- безпосереднє вжиття заходів з розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів проти особи. Координація діяльності структурних підрозділів управлінь, відділів карного розшуку ГУМВС, УМВС, у тому числі спеціалізованих, які відповідно до функціональних обов'язків займаються розкриттям певних видів тяжких і особливо тяжких злочинів проти особи;

- оперативне супроводження розслідування кримінальних справ, які знаходяться в провадженні Генеральної прокуратури України та порушені за фактами злочинів, що набули значного громадського резонансу.

Як працівники міліції ОСОБА_10. та ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 ЗУ «Про міліцію» мали виконувати основні завдання міліції, а саме:

- забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси;

- запобігати правопорушенням та припиняти їх;

- охороняти і забезпечувати громадський порядок;

- виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

- приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

- виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення.

Крім цього, як працівники міліції ОСОБА_10. та ОСОБА_9 відповідно до ст. 11 ЗУ «Про міліцію», були наділені наступними правами:

- вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції;

- перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

- викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

- проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально - процесуального законодавства;

- здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно - розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

- проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень та інші.

Постановою заступника Генерального прокурора України від 28.01.2008 заступника начальника ДКР МВС України ОСОБА_9. та постановою від 14.11.2008 головного оперуповноваженого-інспектора відділу напрацювання й реалізації стратегії боротьби зі злочинами проти особи управління організації розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів проти особи ДКР МВС України ОСОБА_10, включено до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 49-1361 за фактом посягання на життя колишнього народного депутата України, кандидата на пост Президента України ОСОБА_11, за ознаками злочину, передбаченого ст. 112 КК України.

Одночасно, як заступник начальника ДКР МВС України ОСОБА_9 та головний оперуповноважений-інспектор відділу ДКР МВС України ОСОБА_10., як працівники органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність, були зобов'язані виконувати вимоги ст. ст. 4, 6, 9, 91, 92 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у тому числі щодо підстав та порядку заведення, продовження строку ведення, закриття оперативно-розшукових справ стосовно громадян України, а також щодо забезпечення законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до положень ст. 7 ЗУ «Про міліцію» Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України, тобто є керівником правоохоронного органу, який згідно з ст.1 цього закону являється державним озброєним органом виконавчої влади.

Згідно з Положеннями про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президента України від 17.10.2000 № 1138, та постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 №1383, Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері захисту і свободи громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, виконання міністерством своїх завдань і функцій; підписує нормативно-правові акти міністерства; присвоює в установленому порядку спеціальні звання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військові звання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до дисциплінарної відповідальності, видає накази, в тому числі для проходження служби в органах внутрішніх справ України, здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

ОСОБА_10. та ОСОБА_9 були представниками державного органу виконавчої влади, чиї законні вимоги були обов'язковими для виконання громадянами та посадовими особами, тобто здійснювали функції працівника правоохоронного органу та представника влади, ОСОБА_8 в зазначений період здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, в силу займаної посади був представником влади і відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, були службовими особами.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну функції. МВС України відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» здійснює контроль за оперативно-розшуковою діяльністю.

ОСОБА_8 будучи Міністром внутрішніх справ України відповідно до ст. 26 ЗУ «Про міліцію» здійснював контроль за діяльністю міліції та згідно з Положеннями про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президента України від 17.10.2000 № 1138, та постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 №1383 керував МВС України.

За займаною посадою Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8, відповідно до вимог ч. 3 ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», був особою, яка мала повноваження продовжувати строк ведення оперативно-розшукових справ до 18 місяців у справах щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні тяжкого злочину.

При цьому, як Міністр внутрішніх справ України та керівник органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність, ОСОБА_8 був зобов'язаний, як передбачено ст. 5 ЗУ «Про міліцію», виконувати завдання неупереджено, у точній відповідності із законом, зокрема виконувати вимоги ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», у тому числі щодо підстав заведення та продовження строку ведення, закриття оперативно-розшукових справ стосовно громадян України, а також щодо забезпечення законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності підлеглими йому по службі працівниками органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України ОСОБА_10., ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Вони мали неухильно дотримуватись, вимог ст. 2 ЗУ «Про міліцію» щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх законних інтересів та прав, в тому числі передбачених ст. ст. 31, 32 Конституції про те, що не допускається збирання та зберігання конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків визначених законом, що кожному гарантується таємниця телефонних розмов, що права людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

Старший оперуповноважений в ОВС ДКР МВС України 09.08.2008 виніс постанову про заведення оперативно-розшукової справи (надалі ОРС) щодо ОСОБА_12 в якій зазначив, що ОСОБА_12 міг бути причетним до скоєння злочину стосовно кандидата в Президенти України ОСОБА_11 На підставі ст. ст. 6, 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» в зазначеній постанові вказано, що комплекс оперативно-розшукових заходів слід проводити в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007. Дана постанова у той же день, відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», затверджена заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17., про що свідчить затверджувальний напис в постанові від 11.08.2008 року.

Постановою від 06.02.2009, затвердженою заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17., термін ведення ОРС відносно ОСОБА_12 продовжено до 12 місяців.

Постановою від 04.08.2009, яка затверджена заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23., закрито провадження по ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, щодо ОСОБА_12, на підставі п. 7 ст. 92 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Таким чином, без скасування цього рішення і продовження строків у встановленому законодавством порядку, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», у працівників ДКР МВС України правових підстав для подальшого ведення цієї ОРС з 04.08.2009 не існувало.

Незважаючи на зазначені обставини та ігноруючи їх, головний оперуповноважений-інспектор ДКР МВС України ОСОБА_10. та заступник начальника ДКР МВС України ОСОБА_9, безпідставно, вважаючи постанову про закриття ОРС стосовно ОСОБА_12 нікчемною та такою, яка не тягне за собою правових наслідків, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», діючи із службовою недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинні були і могли їх передбачити, виходячи із наявної на їх думку необхідності подальшого проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_12, 06.08.2009 в робочий час в приміщенні ДКР МВС України по вул. Богомольця, 10 в м. Києві склали постанову про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 до 18 місяців, а саме: ОСОБА_10. незаконно виготовив та підписав, а ОСОБА_9 - незаконно погодив зазначену постанову.

При цьому у період з 01 по 12.08.2009 включно ОСОБА_8 перебував у відпустці та знаходився за межами України, у зв'язку з чим обов'язки Міністра внутрішніх справ України виконував його перший заступник ОСОБА_13

Після виходу ОСОБА_8 на роботу, у період з 13.08.2009 по 03.09.2009 невстановлені особи у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України надали йому постанову про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 до 18 місяців для затвердження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», як Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8 мав право продовжити до 18 місяців строк ведення ОРС лише щодо особи, стосовно якої є дані про її участь у підготовці або вчиненні тяжкого злочину. Проте, зі змісту даної постанови від 06.08.2009 не вбачається жодних даних про вчинення або причетність ОСОБА_12 до злочину, щодо отруєння кандидата в Президенти України ОСОБА_11

ОСОБА_8, який відповідно до ч. 3 ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» був єдиною особою наділеною повноваженнями на продовження строку ведення ОРС до 18 місяців, у зв'язку з чим ніс персональну відповідальність за прийняте рішення, був зобов'язаний перевірити наявність даних про участь ОСОБА_12 у підготовці або вчиненні тяжкого злочину та мав, в силу своїх повноважень керівника Міністерства внутрішніх справ України, встановити факт закриття ОРС щодо ОСОБА_12, у період з 13.08.2009 по 03.09.2009, перебуваючи на своєму робочому місці, неналежно виконуючи свої службові повноваження через несумлінне ставлення до них, затвердив постанову про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 до 18 місяців, чим незаконно продовжив строки ведення закритої ОРС.

Зазначені дії ОСОБА_8 дали змогу працівникам ДКР МВС України незаконно ініціювати питання про проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_12

Так, з 07.09.2009 до 02.02.2010 з ініціативи працівників ДКР МВС України щодо ОСОБА_12 проводились оперативно-розшукові заходи, у тому числі 07.09.2009, 08.09.2009 та 14.09.2009 візуальне спостереження, а також негласне зняття інформації з каналів зв'язку: радіотелефонів мобільного зв'язку з ІМЕІ кодами НОМЕР_1 (з 13.11.2009 по 02.02.2010), НОМЕР_2 (з 30.09.2009 по 28.11.2009), НОМЕР_3 (з 11.09.2009 по 08.01.2010), НОМЕР_4 (з 11.09.2009 по 10.10.2009) та з номерами НОМЕР_5 (з 23.09.2009 по 25.12.2009), НОМЕР_6 (з 23.09.2009 по 29.01.2010), чим порушено охоронювані законом, передбачені ст. ст. 31, 32 Конституції України права ОСОБА_12

У подальшому, у зв'язку з тим, що за результатами проведених оперативно-розшукових заходів даних про участь ОСОБА_12 у вчиненні злочину та причетність до отруєння кандидата в Президенти України ОСОБА_11 не одержано, 29.01.2010 ОРС щодо ОСОБА_12 повторно закрита за п. 7 ч. 1 ст. 92 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Підсудний ОСОБА_10. в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України не визнав та пояснив, що він постановою від 14.11.2008 року був включений в слідчо-оперативну групу по розкриттю злочину про отруєння кандидата в Президенти ОСОБА_11 від департаменту карного розшуку МВС України, яку очолювала старший слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_21.

Пояснив, що від ДКР МВС України до складу слідчо-оперативної групи входило три особи: він, ОСОБА_14. та ОСОБА_9 В провадженні ДКР МВС України знаходилась ОРС № 109/07 категорії «Злочин», яка перебувала в сейфі службового кабінету ОСОБА_14 але доступ до справи мали вони втрьох. Коли він увійшов до групи, то вже існувала постанова про заведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12, якою в більшості займався працівник ОСОБА_14. В серпні 2009 року ОСОБА_14. часто був відсутній на робочому місці. Знаючи, що приблизно 10.08.2009 року закінчуються строки ведення оперативно - розшукових заходів відносно ОСОБА_12, тобто 12 місяців, вони з ОСОБА_9. маючи довідку за підписом ОСОБА_15 в якій містилась інформація, для необхідності продовження оперативно - розшукових заходів, вирішили, що ОСОБА_12 необхідно далі перевіряти на причетність до скоєння злочину. Для цього він перебуваючи в одному з службових кабінетів МВС України, дату він не пам'ятає, підготував постанову про продовження строку ведення ОРС до 18 місяців, яку підписав та віддав ОСОБА_9, подальше її спрямування він не знає. Також не знає чи проводились відносно ОСОБА_12 оперативно-розшукові заходи, оскільки 03.10.2009 року він подав рапорт на звільнення і 20.11.2009 року наказом був звільнений з лав МВС.

Подання до суду та завдання щодо ОСОБА_12, він готував та подавав, після винесення ним постанови про продовження строку ведення ОРС до 18 місяців але чи проводились оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_12, йому не відомо. Вважає, що оперативно-розшукові заходи по даній справі проводились не відносно ОСОБА_12, а відносно іншої особи, так як потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що в його мобільному телефоні були шуми, тому рахує, що його телефонні розмови прослуховувались, але він достовірно знає, що при знятті інформації з каналів зв'язку шумів навпаки немає.

Пояснив, що по ОРС категорії «Злочин» № 109\07 у кожного були свої робочі завдання, які вони виконували, згідно плану розслідування за підписом старшого слідчого ГПУ ОСОБА_21., до якого була включена і перевірка ОСОБА_12 на причетність до злочину.

Вказує, що всі дії проведені щодо ОСОБА_12 були правомірними. Він в своїй роботі керувався ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» від 17.07.2004 року та Інструкцією про порядок ведення оперативно-розшукової діяльності, введеною в дію наказом Міністра внутрішніх справ України № 007. Згідно, яких була заведена ОРС № 109/07 категорії «Злочин», в рамках якої відпрацьовувались особи на причетність до скоєння злочину про отруєння ОСОБА_11, в тому числі і ОСОБА_12 Справа категорії «Захист», щодо ОСОБА_12 не заводилась, а тому і не потребувала винесення постанов про заведення ОРС, продовження ОРС, закриття ОРС в рамках ОРС № 109/07, так як законодавством це не передбачено.

Вказує, що в 2008 Верховним Судом України винесена постанова № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», яка була нечітка та гальмувала роботу МВС України, тому в МВС України в 2008 склалась практика винесення постанов, замість рапортів, які були раніше, що було відображено в методичних рекомендаціях МВС України.

На даний час не пам'ятає чи знав він про винесення ОСОБА_14. постанови про закриття ОРС у рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 щодо ОСОБА_12, затвердженої 04.08.2009 року заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23.

Не погоджується з висновком службового розслідування щодо законності дій працівників МВС під час провадження за ОРС категорії «Злочин» № 109\07 від 21.10.2010 року, так як рахує, що він не може бути об'єктивним з урахуванням того, що на момент проведення службового розслідування була відсутня велика кількість документів, якими вони керувались при виконанні покладених на них завдань. При проведенні перевірки працівниками ГПУ, яка проводилась під час його роботи в слідчо-оперативній групі, зауважень встановлено не було.

Пояснення ОСОБА_10 підтверджуються даними, які містяться в завданнях для ДОТЗ МВС України за підписом головного оперуповноваженого-інспектора відділу ДКР МВС України ОСОБА_10, погодженими заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9.- АА № 024676 від 09.09.2009; АА № 024677 від 09.09.2009; АА № 048027 від 10.09.2009; АА № 048028 від 10.09.2009 року на здійснення стосовно ОСОБА_12 оперативно-технічних заходів протягом 30 діб, а саме на негласне зняття інформації з каналів зв'язку, вилучених в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 50, 54, 57, 58/.

Підсудний ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України не визнав та пояснив, що він в лютому 2008 року був призначений на посаду заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС України. Паралельно з цим він був включений до складу слідчо-оперативної групи, яку очолювала старший слідчий Генеральної прокуратури ОСОБА_21. Група займалась розкриттям обставин замаху на життя державного діяча ОСОБА_11

По вказаній справі працювало 5-7 осіб з боку МВС України, які в рівній мірі мали доступ до матеріалів ОРС серед яких був він, ОСОБА_14., ОСОБА_10., ОСОБА_16, ОСОБА_17

Він ознайомився з матеріалами ОРС на нерозкритий злочин за фактом замаху на життя державного діяча ОСОБА_11, яка перебувала в провадженні Департаменту карного розшуку, де був план оперативно-розшукових заходів. Через деякий час був складений додатковий план проведення оперативно-розшукових заходів, який в цілому базувався на плані розслідування.

Одним із фігурантів справи був ОСОБА_12, який довгий час працював на ОСОБА_18, в 2004 році працював в Службі безпеки України і був особистим охоронцем ОСОБА_18 Ними в серпні 2008 року в установленому Законом порядку був отриманий дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права громадян, це зняття інформації з каналів зв'язку щодо ОСОБА_12

Вказав, що по категорії справ «Злочин» необхідне погодження Генеральної прокуратури України, а при категорії «Захист», такого погодження з Генеральною прокуратурою України не потрібно, згідно законодавства станом на 2008 рік.

В листопаді 2008 року була встановлена загальна практика та видана методична рекомендація МВС України, щодо винесення постанов в рамках ОРС на нерозкритий злочин.

Зазначив, що проведення оперативно - розшукових заходів відносно ОСОБА_12, не є окремою ОРС категорії «Захист», а це розділ ОРС на нерозкритий злочин.

В лютому 2009 року оперативно-розшукові заходи, які проводились стосовно ОСОБА_12, було продовжено строком на 12 місяців. Термін проведення оперативно-розшукових заходів по вказаній ОРС категорії «Злочин» стосовно ОСОБА_12 закінчились у вересні 2009 року і той план, який йому був доведений, що стосувався напрямку роботи по ОСОБА_12 ними був завершений. З метою слідування рекомендацій, які видані, ОСОБА_14. виніс постанову про закриття ОРС у рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 року, яку він погодив, яким чином вона підписувалась і як це відбувалось він не пам'ятає, але стверджує, що на постанові стоїть його підпис. В серпні 2009 року він зустрівся зі слідчим ГПУ ОСОБА_15, який ознайомив його з довідкою, з якої випливали беззаперечні факти, для продовження оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_12 Він з ОСОБА_10 підготували постанову про продовження терміну проведення оперативно-розшукової діяльності строком до 18 місяців стосовно ОСОБА_12 в рамках ОРС по нерозкритому злочину. У зв'язку з тим, що перед цим постанови підписували заступники Міністра, то вважає, що підпис Міністра в системі МВС відміняє любу іншу постанову. Вказує, що це не був документ, який ніс юридичні наслідки стосовно ОСОБА_12

Зазначив, що у вересні чи в кінці серпня 2009 року вони отримали дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_12 в Апеляційному суді м. Києва, перед цим готувались подання до Генеральної прокуратури України, підписувались ОСОБА_21., вона особисто все перевіряла, потім ОСОБА_20. - начальником управління Генеральної прокуратури України, потім ОСОБА_19, який не підписував документ, якщо не було віз посадових осіб Генеральної прокуратури України.

Повідомив, що в січні чи в лютому 2010 року закінчився строк проведення оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_12, інформація була відпрацьована і він виніс постанову про закриття ОРС у рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, але при яких обставинах на даний час не пам'ятає, яка в подальшому була затверджена виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_8

Зазначив, що ОРС на нерозкритий злочин № 109/07, яка була в провадженні ДКР, неодноразово перевірялась працівниками Генеральної прокуратури України, остання ґрунтовна перевірка була в червні 2009 року, при перевірках жодних порушень працівників ДКР МВС України не виявлено.

Рахує, що висновок службового розслідування щодо законності дій працівників МВС під час провадження за ОРС категорії «Злочин» № 109\07 від 21.10.2010, який складений ОСОБА_22 є особистою помстою ОСОБА_22

В березні 2010 року він звільнився з лав МВС України.

Пояснення ОСОБА_9. підтверджуються даними, які містяться в завданнях для ДОТЗ МВС України за підписом заступника начальника ДКР МВС України ОСОБА_9.: АА № 049346 від 29.09.2009; АА № 049298 від 08.10.2009; АА № 049886 від 21.10.2009; АА № 049887 від 28.10.2009; АА №049674 від 05.11.2009; АА № 049890 від 10.11.2009; АА № 049885 від 21.10.2009; АА№ 049679 від 25.11.2009; АА № 049680 від 25.11.2009; АА № 049682 від 08.12.2009; АА № 049683 від 08.12.2009; АА № 023513 від 31.12.2009; АА № 023515 від 11.01.2010 на здійснення стосовно ОСОБА_12 оперативно-розшукових заходів протягом 30 діб, а саме на негласне зняття інформації з каналів зв'язку, вилучених в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 45-49, 51-53, 55-56, 59-61/.

Твердження ОСОБА_9., в тому, що постанова затверджена Міністром внутрішніх справ України, скасовує попередню постанову затверджену його заступником є не логічними, оскільки Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8 при затвердженні постанови від 06.08.2009 про продовження строків ведення ОРС в рамках ОРС № 109/07, цього не зазначив та не звернув уваги на наявність постанови від 04.08.2009 про закриття ОРС в рамках ОРС № 109/07, щодо ОСОБА_12, затвердженої заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23.

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України не визнав та пояснив, що в березні 2008 року він був Міністром внутрішніх справ України. В цей же час Міністерство отримало постанову Пленуму Верховного Суду України №2 «Про дея?кі питання застосув?ання судами України? законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і грома?дянина під час здійснення оперативно-розшук?ової діяльності, діз?нання і досудового слідства» від 28.03.2008 року. Ця постанова носить рекомендаційний характер і вимагала, щоб в кожному випадку щодо кожного громадянина щодо якого проводяться оперативно-розшукові заходи приймались рішення на підставі конкретних документів, в тому числі і постанов про заведе?ння ОРС. Деякі Апеляційні суди в Україні на підставі цієї постанови почали вимагати від міліці?ї при поданні ма?теріалів в рамках ОРС категорії «Злочин», винесення постанов. З урахуванням цього в кінці весни 2008 року відбулась нарада керівництва оперативних підрозділів МВС України, яка прийняла рішен?ня, що якщо на підозрювану у вч?инені злочину особу, яка розробляється за ОРС к?атегорії «Злочин» є у провадженні ОРС категорії «Захист», матеріали ц?ієї спра?ви долучаються до ОРС категорії «Злочин» і подальша розробка? проводиться за нею; замість рапортів про відпрацювання того чи ін?шого фігуранта в рамках ОРС категорії «Злочин», було запроп?оновано підписувати н?епередбачені законодавством постанови під назвою ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин», які не об?межували прав громадя?н; подання в суд щодо надання дозвол?у на проведення оперативно-розшукових заходів, буде базуватись виключно на по?становах по ОРС категорії «Злочин».

Вказує, що оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_12 проводились на підставі рішення Апеляційног?о суду м. Києва, а не подання МВС України.

Повідомив, що не був обізнаний про хід ОРС категорії «Злочин» № 109/07, порушеної в ДКР МВС України, йому було відомо, що цей ОРС існує, що його куратором є ОСОБА_17, що він ведеться Департаментом карного розшуку, який очолює ОСОБА_16, також було відомо, що Департамент розвідки і Департамент оперативно-технічного забезпечення, веде зовнішнє стеження і зняття інформації з каналів зв'язку, за рішенням суду.

В кінці 2008 року він попросив свого першого заступника ОСОБА_13 перевірити підстави для зняття інформації з каналів зв'язку за останні два роки апаратом ДОТЗ, чи всі вони були законними, чи всі вони відносились до ОРС, по яким вони велись, чи є рішення судів тощо, на що він доповів, що вивчив всі справи, в тому числі і отруєння ОСОБА_11 і не встановив в них жодних порушень Закону.

Вказує, що підписання постанови про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 року, було його звичайною роботою. В який саме день він не пам'ятає, до нього надійшла ця справа, в жовтому запечатаному конверті в середині, якого був пакет документів: постанова про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 року, в якій був підпис головного оперуповноваженого інспектора ДКР ОСОБА_10, і був запис «згоден» начальник ДКР МВС України ОСОБА_16, замість нього стояло «заступник», перекреслено і стояв підпис ОСОБА_9.; план розслідування ОРС категорії «Злочин» № 109/07, з якого чітко випливало, відпрацювання версії ОСОБА_12; довідка-меморандум Департаменту карного розшуку, яка посилалась на довідку Генеральної прокуратури України за підписом ОСОБА_15 При підписанні вказаної постанови він керувався ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» і п. 14 Інструкції затвердженою наказом МВС України № 007.

Впевнений, що ОРС категорії «Злочин» щодо нерозкритого замаху на вбивство має термін давності 15 років, тому його продовження чи не продовження до 6, 12, 18 місяців немає жодного юридичного значення.

Крім цього вказав, що він мав виконувати вказівки Генеральної прокуратури України і не підписати те, що передбачено планом розслідування ГПУ стосовно ОСОБА_12 не міг, тому що підірвав би роботу слідчої групи ГПУ по розслідуванню кримінальної справи.

Тому затверджуючи постанову, він діяв виключно в рамках діючого законодавства, дату коли відбулось затвердження пригадати не може але вказує, що 06.08.2009 він не міг затвердити дану постанову, так як перебував у черговій відпустці.

Вказує, що про закриту ОСОБА_23. справу він не знав і не перевіряв чи існує така постанова.

Дата підписання постанови про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» « 109/07 від 20.09.2007 року зроблена не ним.

Пояснення ОСОБА_8, щодо підписання постанов від 06.08.2010, 29.01.2010, підтверджуються даними, які містяться у постановах від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС стосовно ОСОБА_12, яка затверджена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8 та від 29.01.2010 про закриття оперативно-розшукової справи стосовно ОСОБА_12 в рамках оперативно-розшукової справи категорії «Злочин» №109/07 від 20.09.2007, яка затверджена першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_8, вилучених в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 71-72, 79-80, 81-82/.

Твердження ОСОБА_8, щодо перебування останнього у відпустці, підтверджуються даними, які містяться в інформації окремого відділу даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» державної прикордонної служби України про те, що ОСОБА_8 о 07 год. 20 хв. 01.08.2009 в пункті пропуску «Бориспіль» перетнув кордон України на виїзд та вибув рейсом № 305 до Риму, та о 17 год. 31 хв. 12.08.2009 перетнув кордон України на в'їзд, прибувши рейсом № 480 з Риму /т. 25 а.с. 72/.

Даними, які містяться в висновку судово-технічної експертизи документів № 169/11-11 від 17.01.2011, згідно якої в постанові від 06.08.2009 зміст позначення дати «06 серпня 2009 року» в розділі тексту «ЗАТВЕРДЖУЮ Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8» в тому числі рукописних знаків «06», змінам не піддавався і є первісним. Цифра «06» запису числа у позначенні друкованого тексту дати «___серпня 2009 року» виконана пастою кулькової ручки після раніше виконаного підпису в розділі «ЗАТВЕРДЖУЮ Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8», тобто дописана.

У постанові від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 цифри «06» запису числа дати «___серпня 2009 року» в розділі «ЗАТВЕРДЖУЮ», знаки запису «Заст..а» та підпис, розташовані в графі тексту постанови «Згоден Начальник ДКР МВС України генерал лейтенант міліції ОСОБА_16», виконані однаковою пастою кулькової ручки /т. 26 а.с. 174-177/.

Також даними, які містяться в копії наказу МВС України № 1804 о/с від 31.07.2009, згідно якого у зв'язку з вибуттям ОСОБА_8 у відпустку з 01.08.2009 тимчасове виконання обов'язків Міністра внутрішніх справ покладено на першого заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_13 /т. 25 а.с. 193/.

Також копією наказу МВС України № 1920 о/с від 13.08.2009, згідно якого ОСОБА_8 приступив з 13.08.2009 до виконання обов'язків Міністра внутрішніх справ України /т. 25 а.с. 194/.

Також даними, які містяться в висновку судово-технічної експертизи документів № 301/11-11 від 19.01.2011, відповідно до якої рукописний запис «06» барвником синього кольору, розміщений лівіше графи «серпні 2009 року» (в розділі «ЗАТВЕРДЖУЮ» в правому верхньому куті постанови від 06.08.2009 про продовження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 до 18 місяців, виконаний не ОСОБА_14., не ОСОБА_16. Встановити, чи виконано цей рукописний запис ОСОБА_17., або іншою особою, не виявилось можливим /т. 26 а.с. 257-258/.

Виходячи зі змісту ст. 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» продовження строку ведення ОРС, але не більше, як до 18 місяців може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України. Тому посилання ОСОБА_8 на те, що він повинен був виконувати вказівки Генеральної прокуратури України є безпідставними, виходячи з його повноважень Міністра внутрішніх справ України.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_12 неявка якого в судове засідання, судом визнана поважною, згідно яких потерпілий показав, що він працював у ОСОБА_18. Від слідчого він дізнався, що за ним проводили оперативно-розшукові дії, хоча для цього не було підстав, тому він написав заяву про визнання його потерпілим, так як рахує, що порушені його права такими незаконними діями, а саме візуальним спостереженням та прослуховуванням телефонних номерів, на які не мали законних прав. Про дані заходи він знав і раніше, так як бачив, що за ним спостерігають та чув, що прослуховуються його мобільні телефони, тому був обмежений в своєму телефонному спілкуванні. Повідомив, що в нього було багато мобільних телефонів та номерів телефонів в 2008-2009 роках на даний час усіх їх не пригадує /т. 24 а.с. 66-69. 70-72, т. 55 а.с. 33-41/.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14., показав, що восени 2007 року його включили в склад слідчо-оперативної групи по розслідуванню кримінальної справи по замаху на отруєння ОСОБА_11 На той час він перебував на посаді старшого оперуповноваженого департаменту карного розшуку МВС України, йому в провадження передали дану кримінальну справу, яка зберігалась в сейфі його службового кабінету. Щодо винесення постанови про заведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 09.08.2008 року щодо ОСОБА_12; постанови про продовження ведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 06.02.2009 року щодо ОСОБА_12; постанови про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 04.08.2009 року щодо ОСОБА_12; постанови про продовження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 06.08.2009 року щодо ОСОБА_12; постанови про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 29.01.2010 року щодо ОСОБА_12, то не може вказати чи саме ці постанови знаходились в справі №109/07 і чи виносились деякі з них саме ним, так як на даний час вже цього не пам'ятає.

Пояснив, що дані постанови не являються процесуальними документами, так як це не врегульовано законодавством.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23, показав, що він з 2007 року працював на посаді заступника Міністра внутрішніх України і 04.08.2009 року затвердив постанову про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 щодо ОСОБА_12, так як на той час заступник МВС України ОСОБА_17 перебував у відпустці, а він з ним був взаємозамінний. Йому доповідали матеріали справи, хто доповідав саме цього разу, про те, що докази винності ОСОБА_12 у вчиненні злочину по факту отруєння ОСОБА_11 - відсутні, він пригадати не може.

Вказує, що така форма закриття ОРС не передбачена ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», в справах категорії «Злочин», це довільна форма документу оперативних працівників.

Покази свідка, щодо підписання постанов, підтверджуються даними, які містяться у постанові від 04.08.2009 про закриття ОРС стосовно ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, яка затверджена заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23., вилученою в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 71-72, 77-78/.

Покази свідка, щодо перебування ОСОБА_17. у відпусці, підтверджуються даними, які містяться в довідці Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України № 15/4-115 від 11.01.2011 про те, що відповідно до наказу МВС України № 1563 від 06.07.2009 заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17 перебував в черговій відпустці із 20.07.2009 по 14.08.2009 /т. 25 а.с. 190,192/

Свідчення ОСОБА_23 в тому що форма постанов по ОРС не передбачена законодавством, не узгоджується з вимогами ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки відповідно до ст. 91 цього закону термін ведення ОРС починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи. Таким чином, форма постанови не впливає на зміст, де в постанові вказано, що провадження по справі закрито.

Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що працює першим заступником начальника департаменту кримінального розшуку МВС України. Він знає підсудного ОСОБА_9. з 2007 року і може його охарактеризувати виключно з позитивної сторони, підсудного ОСОБА_10 знає з 2006 року претензій до його роботи не виникало. Вважає, даних людей професіоналами своєї справи, знаючих положення нормативно-правових актів, що стосуються порядку та способу ведення оперативно-розшукової діяльності. Зауважив, що винесення постанов в рамках ОРС категорії «Злочин», щодо особи законодавством не передбачена, а склалась загальна практика, тому і виносили такого роду постанови.

Також свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні суду показав, що в 2008 році або в кінці 2007 року йому, як заступнику Міністра внутрішніх справ України, начальнику кримінальної міліції Міністерства внутрішніх справ України стало відомо, що справа про отруєння ОСОБА_11 буде оперативно - супроводжуватись МВС України. З того моменту оперативно-розшукова справа категорії «Злочин» по нерозкритому злочину знаходилась в провадженні співробітників ДКР, яку він очолював. Вважає, постанови про заведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин»№109/07 затверджена 09.08.2008 року щодо ОСОБА_12; про продовження ведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затверджена 06.02.2009 року щодо ОСОБА_12; про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затверджена 04.08.2009 року щодо ОСОБА_12; про продовження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затверджена 06.08.2009 року щодо ОСОБА_12; про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затверджена 29.01.2010 року щодо ОСОБА_12 - нікчемними, але на деяких з них начеб-то стоять його підписи, він їх підписував під тиском своєї посади.

Такі покази свідка спростовуються даними, які містяться у постанові від 09.08.2008 про заведення, у постанові від 06.02.2009 про продовження ведення ОРС стосовно ОСОБА_12, у в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 терміном до 12 місяців, затверджених заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17., вилучених в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 71-72, 73-74, 75-76/.

Посилання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_9., ОСОБА_8, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17., ОСОБА_24, ОСОБА_23 на те що, діючим законодавством не передбачено винесення постанов про заведення ОРС «Захист» в рамках ОРС «Злочин», не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» у якій визначено гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення ОРС проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова.

Аналогічні вимоги зазначені в п. 6 постанові № 2 пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», в якому зазначено, що суди не вправі надавати до?зволи на проведення оператив?но-розшукових заходів, якими т?имчасово обмежуються консти?туційні права і свободи людин?и і громадянина, якщо стосовно? особи не заведено ОРС.

Тому постанови про заведення ОРС, продовження ОРС до 12 місяців, закриття, винесені відповідно до чинного законодавства, підстав вважати, що дані постанови є такими, що не передбачені законом і не мають юридичної сили - не ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачені строки ведення ОРС. Строки дії справи ОРС категорії «Злочин» до встановлення осіб, які причетні до вчинення злочину, який відноситься до категорії тяжких або особливо тяжких злочинів, але не більше строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Тобто зі змісту зазначеної статті вбачається, що оперативно-розшукові підрозділи можуть проводити оперативно-розшукові заходи, щодо необмеженої кількості осіб. Разом з тим, щодо особи, яка є фігурантом по справі заводиться ОРС категорії «Захист» або виноситься постанова про заведення ОРС щодо особи в рамках ОРС категорії «Злочин», по якій відповідно до вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» в загальному порядку рахуються строки ведення ОРС, а саме виноситься постанова про заведення ОРС щодо особи та проведення оперативно - розшукових заходів в межах шестимісячного строку, в подальшому терміни ведення ОРС продовжуються до 12 місяців і в межах зазначеного строку проводяться оперативно - розшукові заходи, при продовженні вісімнадцятимісячного терміну, оперативно - розшукові заходи проводяться в цей термін, що і було зроблено.

Таким чином наявність постанови про заведення ОРС щодо ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин», про продовження ведення ОРС до 12 місяців, затверджені заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17., та постанови про продовження ведення ОРС до 18 місяців, яка затверджена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8, у період з 13.08.2009 по 03.09.2009 року, були підставою для підготовки подань та звернення до суду, з поданнями про обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. Без винесення зазначених постанов і без затвердження їх уповноваженими на те особами та без вирішення питання про продовження строків ведення ОРС, оперативні підрозділи не змогли б отримати дозвіл на обмеження прав людини, оскільки заходи, щодо особи проводяться в межах ОРС але не більше 18 місяців. А в разі заведення кримінальної справи, щодо фігуранта по ОРС, оперативно-розшукові заходи проводяться до винесення вироку, при цьому підставою для оперативно - розшукових заходів є постанова про заведення ОРС супроводу кримінальної справи.

Тому твердження підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_9., ОСОБА_8, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17., ОСОБА_24, ОСОБА_23 в тому що не потрібно було виносити постанов, що постанови не є процесуальним документом та не несуть юридичного значення, і строки ведення ОРС щодо особи в рамках ОРС категорії «Злочин» не врегульовані законодавством, або мають загальний строк їх ведення зі справою категорії «Злочин», є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, тому не приймаються судом до уваги.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25, показав, що в 2010 році він працював на посаді заступника начальника другого управління ДОТЗ МВС України. Він був включений до складу групи по службовому розслідуванню законності дій працівників МВС під час провадження за ОРС категорії «Злочин» № 109/07. Він перебуваючи в складі групи отримував запити з департаменту карного розшуку по даній ОРС та надавав офіційні відповіді на них. По його ділянці перевірки, а саме по проведенню заходів тимчасово обмежуючих права людини, ніяких порушень виявлено не було, про що він відповідно і розписався у висновку службового розслідування від 21.10.2010 року. В інші частині висновку він не є спеціалістом, тому не може його пояснити.

Зазначив, що проведення оперативно - розшукових заходів стосовно ОСОБА_12 достовірні, тому що якщо проводились заходи, у вигляді зняття інформації з каналів зв'язку, то був встановлений об'єкт, якщо б його не було встановлено, то заходи зняли б в перший же день.

Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що з 2010 року працює першим заступником начальника ДОС МВС України та був включений до групи службового розслідування щодо незаконності дій працівників МВС під час провадження за ОРС. Повідомив, що надавав висновок в частині візуального спостереження за ОСОБА_12, який проводився в вересні 2009 року, так як про це були зареєстровані відомості, він в 2009 році в даному департаменті не працював, тому більше інформації надати не може. Повідомив, що підписав висновок службової перевірки від 21.10.2010 року в тій частині, яку зазначив вище, а за іншу частину не підписувався, так як не компетентний в інших питаннях.

Пояснення свідків ОСОБА_27., ОСОБА_26, в тому, що вони приймали участь у службовому розслідування щодо законності дій працівників МВС під час провадження за ОРС категорії «Злочин» № 109\07, але підписували його висновок від 21.10.2010 лише в своїй ділянці роботи. Такі твердження свідків судом не приймаються до уваги, так як при підписанні даного висновку свідки не вказали, що підписують його частково і своєї окремої письмової думки, щодо висновку не висловили.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_28, показав, що в 2008-2009 роках він займав посаду начальника третього управління департаменту оперативно-технічних заходів МВС України. По ОРС № 109/07 його департамент проводив заходи відносно певних осіб, вказаних в завданнях, по зняттю інформації з каналів зв'язку. Повідомив, що завдання проводяться тільки відносно тієї особи, яка дійсно відповідає завданню, якщо було б встановлено, що це не та особа, яка вказана в завданні заходи б зупинили.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_29., неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, згідно яких свідок показав, що ОСОБА_12 він знає. Він обслуговував музичну апаратуру на дачі у ОСОБА_18. по дзвінку ОСОБА_12 номер мобільного телефону, якого НОМЕР_7. Останній раз з ОСОБА_12 по вказаному номеру телефону спілкувався весною 2010 року. Коли він подзвонив за вказаним номером в грудні 2010 року, то вже ніхто не відповідав /т.25 а.с. 93-96/.

Данні покази свідків ОСОБА_27., ОСОБА_28, ОСОБА_29., ОСОБА_26, спростовують доводи підсудного ОСОБА_10, який ставить під сумнів, виконання подань після 06.08.2009 року, в частині зняття інформації з каналів зв'язку та візуального спостереження щодо ОСОБА_12, так як є не відповідність телефонних номерів, які містяться в поданнях про зняття інформації з каналів зв'язку, з телефонними номерами потерпілого ОСОБА_12 Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12, повідомив, що користувався багатьма мобільними телефонами та номерами телефонів і всіх їх не пам'ятає. Тому суд, до даних доводів підсудного ОСОБА_10 ставиться критично.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_30., показав, що в 2010 році працював начальником оперативно-розшукового управління ДКР МВС України і був включений до службового розслідування щодо незаконності дій працівників МВС під час провадження за оперативно-розшуковими справами. Його висновок зведений до того, що заведення, продовження термінів ОРС відносно ОСОБА_12 в рамках справи № 109/07 від 20.09.2007 року, суперечить вимогам ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції затвердженої наказом № 007. Висновок підтвердив і в судовому засіданні. Рахує, що справа відносно ОСОБА_12 03.08.2009 року була закрита, підстав для її продовження до 18 місяців не було, і після закриття справи не може бути винесена постанова про продовження провадження ОРС, згідно діючого законодавства.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що він працює заступником начальника департаменту кримінального розшуку МВС України. Наказом Міністра внутрішніх справ була створена комісія по службовому розслідуванню щодо законності дій працівників МВС під час провадження за оперативно розшуковими справами, він увійшов до складу комісії, як голова. До кола питань комісії входило відслідковування підстави законності заведення ОРС № 109/07 за фактом посягання на життя колишнього народного депутата України, кандидата на пост Президента України ОСОБА_11. Працювала комісія близько місяця після чого був складений висновок, його підписали всі члени комісії і він як голова, який підтвердив і в судовому засіданні.

Даними, які містяться в висновку службового розслідування щодо законності дій працівників МВС України під час провадження за ОРС категорії «Злочин» №109/07 стосовно ОСОБА_12, яким встановлено, що 03.08.2009 старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах УОР ДКР МВС України ОСОБА_14. було винесено постанову про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 відносно ОСОБА_12

Дана постанова 03.08.2009 погоджена з заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9. та 04.08.2009 затверджена заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23.

Постанова старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах УОР ДКР МВС України ОСОБА_14 про закриття ОРС відносно ОСОБА_12 від 03.08.2009 не скасована. Незважаючи на закриття ОРС відносно ОСОБА_12 06.08.2008 головним оперуповноваженим-інспектором ДКР МВС України ОСОБА_10 винесено постанову про продовження ОРС відносно ОСОБА_12 терміном до 18 місяців і згідно п. 2 постанови оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_12 мають проводитися в рамках ОРС № 109/07 від 20.09.2007 категорії «Злочин».

Постанова про продовження ОРС була зареєстрована РСС ДКР МВС України 03.09.2009 за № 7/4-6665т в Журналі обліку підготовлених документів (інвентарний № 332т), а підписана і затверджена 06.08.2009. Тобто документ, в порушення вимог пункту 201 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1561-12 (далі - Порядок- 1561), майже місяць облікованим не був, для реєстрації до режимно-секретного сектору ДКР головним оперуповноваженим ДКР ОСОБА_10 не надавався. Дана постанова від 06.08.2009 погоджена з заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9. та цього ж дня затверджена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8 Погодження продовження терміну ведення ОРС відносно ОСОБА_12 до 18 місяців з Генеральним прокурором України в матеріалах ОРС № 109/07 відсутнє.

При цьому, враховуючи, що ОРС відносно ОСОБА_12 була закрита, продовження строків її ведення суперечить чинному законодавству України.

За інформацією № 38/2/4019т від 11.10.2010 ДОТЗ МВС України відносно ОСОБА_12, після продовження термінів ведення ОРС відносно нього до 18 місяців, в рамках ОРС № 109/07 проводилися оперативно-технічні заходи № 2 (негласне зняття інформації з каналів зв'язку).

Згідно ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та розділу 14 Інструкції «Про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справи України», затвердженої наказом МВС України № 007 від 17.07.2004 відповідальність за проведення оперативно-розшукової діяльності та оперативно-розшукових заходів несуть керівники відповідних оперативних підрозділів.

Відповідно головним оперуповноваженим-інспектором ДКР МВС України ОСОБА_10, заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9. та Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8 при погодженні та затвердженні постанови від 06.08.2009 продовження термінів ведення ОРС відносно ОСОБА_12 порушено вимоги ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Розділ 14 Інструкції.

Головним оперуповноваженим-інспектором ДКР МВС України ОСОБА_10 при винесенні постанови від 06.08.2009 про продовження термінів ведення ОРС відносно ОСОБА_12 порушено вимоги ст. ст. 6, 9, 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та вимоги Інструкції «Про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справи України», затвердженої наказом МВС України № 007 від 17.07.2004 року.

29.01.2010 заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9. повторно було винесено постанову про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 відносно ОСОБА_12

Дана постанова від 29.01.2010 погоджена з заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17. та цього ж дня затверджена виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_8

РСС ДКР МВС України постанову про закриття ОРС зареєстровано 04.02.2010 за № 7/15-566т в Журналі обліку підготовлених документів (інвентарний № 2/10дск).

Таким чином, продовження термінів ведення ОРС відносно ОСОБА_12 до 18 місяців, проведення після закриття ОРС оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_12 в рамках ОРС № 109/07 від 20.09.2007 суперечить вимогам ст. ст. 6, 9, 91 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції «Про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справи України», затвердженої наказом МВС України № 007 від 17.07.2004 року /т. 23 а.с. 110-127, 107-108/.

Незгода підсудних та захисника ОСОБА_5, з висновком службового розслідування щодо законності дій працівників МВС під час провадження за ОРС категорії «Злочин» № 109\07 від 21.10.2010, не може свідчити про те, що висновки комісії є необґрунтованими. Суд вважає, що даний висновок виготовлений компетентними особами і тому оцінює його в сукупністю з іншими доказами.

Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показав, що приблизно в кінці 2007 року він був включений до складу слідчо-оперативної групи по кримінальній справі, яка велась Генеральною прокуратурою України за фактом посягання на життя державного діяча за ст. 112 КК України. ОСОБА_10. і ОСОБА_9 також знаходились в цій групі. Керівником групи була ОСОБА_21., яка проводила оперативні наради на яких прізвище ОСОБА_12 не звучало та останній йому не відомий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_32., показав, що з початку 2008 року по початок 2010 років він працював у складі слідчо-оперативної групи в кримінальній справі за фактом отруєння ОСОБА_11 Керівником групи була старший слідчий ГПУ ОСОБА_21., яка щоп'ятниці проводила оперативні наради, на яких він був присутнім у разі відсутності свого керівника ОСОБА_31 На оперативних нарадах бачив ОСОБА_9., ОСОБА_10, за його присутності прізвище ОСОБА_12 на таких нарадах не згадувалось.

Також, оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_19., неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, згідно яких свідок показав, що в 2007 році він працював заступником Генерального прокурора України. В червні 2007 року Генеральним прокурором України йому доручено керувати розслідуванням кримінальної справи № 49-1361 порушеної за фактом отруєння державного діяча ОСОБА_11 Розслідуванням справи займалась старший слідчий в ОВС ГПУ ОСОБА_21., до слідчо-оперативної групи були включені працівники СБУ та МВС України. ОРС в МВС України вели працівники Департаменту карного розшуку. Вказав, що ОСОБА_21. склала додатковий план розслідування від 04.02.2008 року, який він затвердив. Підтвердив свій підпис на поданнях від 26.02.2009, 02.04.2009, 09.09.2009, 04.11.2009, 18.07.2009, 24.09.2009, хто надавав їх на підпис пригадати не може. Пояснив, що погодження даних подань прокурором законом не передбачено але це було зроблено з метою посилення прокурорського нагляду за конституційними правами громадян. Прізвище ОСОБА_12 йому не відоме/т. 24 а.с. 170-173/.

Такі твердження свідка ОСОБА_19. підтверджуються даними, які містяться в поданнях від 03.09.2009, 24.09.2009, 04.11.2009, щодо отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів стосовно ОСОБА_12, що тимчасово обмежують права людини. Дані подання підписані заступником начальника ДКР МВС України ОСОБА_9., погоджені заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17. та заступником Генерального прокурора України ОСОБА_19 Крім цього, подання від 03.09.2009 та від 24.09.2009, згідно наявної на них інформації, виготовлені ОСОБА_10, вилучених в ході виїмки від 01.12.2010 /т. 23 а.с. 62-67/.

Твердження свідка ОСОБА_19. та підсудного ОСОБА_9., в тому, що погодження даних подань прокурором законодавством не передбачено, то суд їх відхиляє, так як відповідно до вимог ст. 4 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28.03.2008 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», подання слідчого про проведення заходів, передбачених ст. 187-1, ч. 4 ст. 190 КПК України, має бути погоджено з прокурором.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_20., неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, згідно яких свідок показав, що він працює на посаді начальника управління криміналістики Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. В грудні 2008 року його ознайомили з розпорядженням Генерального прокурора України, згідно якого йому доручалось здійснювати нагляд за веденням ОРС за фактом отруєння ОСОБА_11 В кінці 2008 року чи на початку 2009 року, а також в червні-липні 2009 року він знайомився з матеріалами ведення ОРС в МВС України та СБУ, останній раз він знайомився зі справою навесні 2010 року.

Вказав, що постанови про заведення ОРС затверджена 09.08.2008 року; про продовження ведення ОРС, яка затверджена 06.02.2009 року в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 щодо ОСОБА_12, він не пам'ятає. Постанови про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» затвердженої 04.08.2009 року та про продовження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 06.08.2009 року щодо ОСОБА_12, також не пам'ятає, але зазначив, що обидві ці постанови не можуть бути законними і одна з них протирічить закону, якщо б даний факт йому був відомий, то за наявності підстав скасував одну з них.

Вказав, що подань ДКР МВС України від 03.09.2009, 24.09.2009, 04.11.2009 про зняття інформації з каналів зв'язку щодо ОСОБА_12 він не пам'ятає, але візував їх або він або заступник Генерального прокурора України ОСОБА_19./т. 24 а.с. 118-124/.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_21., неявка якої в судове засідання визнана судом поважною, згідно яких свідок показав, що 07.09.2007 року вона перебуваючи на посаді старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України, за дорученням Генерального прокурора України прийняла до свого провадження кримінальну справу порушену за фактом посягання на життя державного діяча України, кандидата в президенти України ОСОБА_11, при цьому була заведена ОРС категорії «Злочин». Оперативно-розшуковими заходами займались працівники МВС України та СБУ. В планах розслідування кримінальної справи нею вказувався загальний комплекс проведення оперативно-розшукових заходів, а сам комплекс робіт визначався працівниками МВС України та СБУ, проведення конкретних оперативно-розшукових заходів вона ніколи не зазначала.

Вказує, що відносно ОСОБА_12 проводились оперативно-розшукові заходи для перевірки відомостей про його причетність до скоєння злочину але ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 щодо ОСОБА_12, вона не вивчала, так як це не входило до її службових обов'язків.

Вказує, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10. входили в склад слідчо-оперативної групи МВС України і діяли законно, як професіонали своєї справи. ОСОБА_8 не був причетний до розслідування даної справи та на контролі вона в нього не перебувала. /т. № 24 а.с. 126-135, т. № 65 а.с. 41-48/.

В тому числі вина підсудних у скоєнні інкримінованого їм діянні підтверджується письмовими доказами, а саме:

- даними, які містяться в висновку судово-почеркознавчої експертизи № 16 дск/10-11 від 02.12.2010, згідно якого підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Затверджую Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8» постанови від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 терміном до 18 місяців, виконаний самим ОСОБА_8

Підпис від імені ОСОБА_10 у графі оперуповноважений - інспектор ДКР МВС України підполковник міліції ОСОБА_10 на другому аркуші постанови від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 терміном до 18 місяців, виконаний самим ОСОБА_10

Підпис від імені ОСОБА_9. у графі «ЗГОДЕН начальник ДКР МВС України генерал-лейтенант міліції ОСОБА_16» з позначкою «Заст.» (заступник) на другому аркуші постанови від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007 стосовно ОСОБА_12 терміном до 18 місяців, виконаний самим ОСОБА_9./т. 26 а.с. 65-70/.

При наявності первинної заяви ОСОБА_12, в якій він стверджує, що є потерпілим, у зв'язку з порушенням його Конституційних прав, а саме таємниці його телефонних розмов (зняття інформації з каналів зв'язку), а в подальшому відмова від своїх тверджень не може свідчити про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_10, ОСОБА_9., ОСОБА_8, а також відсутності завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам потерпілого, про що стверджують в своїх доводах підсудні, а також захисники ОСОБА_7, ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_2 \т. 24 а.с. 65\.

Твердження підсудних та захисника ОСОБА_7, в тому що при періодичних перевірках працівниками Генеральної прокуратури України ОРС категорії «Злочин» № 109\07 від 20.09.2007, не було встановлено порушень при продовженні строків ведення ОРС до 18 місяців, не є підставою, яка б свідчила про те, що ОСОБА_10, ОСОБА_9., ОСОБА_8, не порушені вимоги закону при продовженні строків ведення ОРС щодо ОСОБА_12 до 18 місяців при наявності постанови про закриття цього ОРС щодо ОСОБА_12, затвердженою ОСОБА_23.

Дійсно оперативно-розшукові заходи проводяться на підставі постанов суду. Суд розглядаючи подання в якому, крім іншого зазначається, коли заведено ОРС, строки продовження ведення справи та строки протягом яких планується обмежити права людини, у будь якому разі ці строки не можуть перевищувати строки ведення конкретної ОРС. Оскільки в поданні зазначено про продовження строків ведення ОРС щодо ОСОБА_12 Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8 до 18 місяців, то суд виніс постанову про задоволення подання. Діючи відповідно до вимог закону та роз'яснень пленуму Верховного Суду України №2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28.03.2008 року.

Доводи підсудного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_5, в тому що постанова від 04.08.2009 про закриття ОРС щодо ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, яка затверджена заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_23., є незаконною, так як ОСОБА_23 не мав права на затвердження таких постанов. Суд, вважає такі твердження безпідставними та не приймає їх до уваги, так як зазначена постанова у встановленому законом порядку скасована не була і підстав вважати її незаконною у суду відсутні.

Доводи підсудних та захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, щодо наявності в них достатніх даних про причетність ОСОБА_12 до вчинення злочину, в тому числі план розслідування ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, довідки-меморандуми, довідка слідчого ГПУ ОСОБА_15, тому підсудними була винесена, погоджена та затверджена постанова про продовження провадження ОРС щодо ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, спростовується самою постановою, яка згідно законодавства повинна бути вмотивованою, але з її змісту не вбачається жодних даних про вчинення або причетність ОСОБА_12 до вчинення злочину за фактом посягання на життя колишнього народного депутата України, кандидата на пост Президента України ОСОБА_11, тому суд до таких доводів ставиться критично.

Копія довідки складена слідчим ГПУ ОСОБА_15, яка роздрукована з інтернет- сайту та згідно клопотання захисника ОСОБА_1 приєднана до матеріалів справи, то вона судом не приймається як доказ по справі, так як в постанові від 04.08.2009 про продовження провадження ОРС щодо ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007, відсутні доводи та посилання на неї, в довідці відсутня дата її складання, тому у суду відсутні підстави вважати, що вона слугувала підставою для її винесення. Тому і посилання підсудних, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, на неї як на беззаперечну підставу для винесення вказаної постанови є безпідставними.

Суд ставиться критично до тверджень підсудного ОСОБА_8, захисника ОСОБА_5 в тому, що свідки по даній справі, в ході досудового слідства були допитані в іншій справі та неналежним слідчим, тому не можуть братись судом до уваги, то такі твердження не відповідають вимогам ст. 65 ч. 1 КПК України, згідно якої доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд приймає покази свідків, як належний доказ у справі і визнає їх такими, що відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.

Твердження захисника ОСОБА_5, в тому, що ОСОБА_8 був цивільним Міністром внутрішніх справ України, не був достовірно обізнаний з законодавством та не повинен був вивчати матеріали, які стали підставою для винесення постанови від 06.08.2009 про продовження провадження ОРС щодо ОСОБА_12 в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 від 20.09.2007. Такі твердження судом відхиляються, так як вони не відповідають нормам Конституції України, а саме ст. 68 згідно, якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Показання свідків, дані наведених процесуальних документів, та на підставі сукупності доказів встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового та судового слідства, що усуває таку версію підсудних та захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4

Доводи підсудного ОСОБА_9., захисників ОСОБА_5, ОСОБА_2, на предмет відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме: суб'єкту, об'єкту, суб'єктивної сторони, об'єктивної сторони, причинного зв'язку, судом не приймаються до уваги, так як спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Посилання підсудних та захисника ОСОБА_4 на невручення підсудним обвинувального висновку, то такі доводи спростовуються матеріалами справ, в яких містяться розписки від 23.05.2011 про отримання копії обвинувального висновку останніми / т. 51 а.с. 169, 171, 172/.

Щодо винесення окремої постанови суду відносно працівників Генеральної прокуратури України, то суд зазначає, що ця норма закону містить імперативний характер, а не обов'язковий, з врахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_6

Письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення підсудними діяння, інкримінованого їм стороною обвинувачення, відповідають показанням свідків по справі.

Керуючись ст. 67 КПК України, суд оцінює зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи.

Суд вважає, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих та непрямих доказів, які достатньо повно викривають підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, які за змістом є чіткими, зрозумілими та послідовними.

Показання підсудних про їх невинуватість суд оцінює критично, виходячи з послідовних показань потерпілого, свідків у справі, які є особами сторонніми, а тому у них відсутні будь-які підстави для обмови підсудних та в сукупності з іншими письмовими доказами вини підсудних, наведених судом в мотивувальній частині вироку, які усувають версії підсудних.

Надані в судовому засіданні показання підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд розцінює, як спробу уникнення належної кримінальної відповідальності.

Таким чином, з урахуванням наведених допустимих, об'єктивних та достатніх доказів у справі суд вважає винність підсудних у інкримінованих діяннях доведеною повністю.

Діяння, вчинене підсудними ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, є суспільно небезпечним та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 367 КК України, як скоєння службової недбалості, тобто неналежне виконання службовими особами своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, окремих громадян.

При призначенні виду і міри покарання підсудним ОСОБА_10., ОСОБА_9, ОСОБА_8., виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення підсудних, запобігання вчиненню нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ними злочину, особи підсудних, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.

В якості пом'якшуючих покарання обставин, суд враховує стан здоров'я підсудного ОСОБА_8, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, наявність державної нагороди - ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

В якості ознак, що характеризують особу підсудного ОСОБА_8 суд враховує, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неодноразові нагороди, за останнім місцем праці та проживання характеризується позитивно.

Пом'якшуючих покарання обставин, щодо підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_9., судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу підсудного ОСОБА_9. суд враховує, що він раніше не судимий, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неодноразові нагороди, за останнім місцем праці та проживання характеризується позитивно.

В якості ознак, що характеризують особу підсудного ОСОБА_10 суд враховує, що він раніше не судимий, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неодноразові нагороди, за останнім місцем праці та проживання характеризується позитивно.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_8. необхідно призначити покарання у межах санкції статті у вигляді обмеження волі та із застосуванням обов'язкової додаткової міри покарання - позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності в межах санкції ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням осіб підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_9., суд вважає, необхідним призначити покарання у виді штрафу та із застосуванням обов'язкової додаткової міри покарання - позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності в межах санкції ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки саме такий вид покарання буде достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів у майбутньому.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати стягнути з підсудних.

Питання речових доказів вирішити у відповідності з ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та призначити йому покарання, передбачене санкцією статті, у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3(три) роки.

Керуючись ч. 4 ст. 70 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням та зарахувати частково відбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012, за правилами передбаченими ст. 72 КК України. Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення, починаючи з 26.12.2010 року.

Запобіжний захід, у виді взяття під варту, застосований до ОСОБА_8, до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та призначити йому покарання, передбачене санкцією статті, у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 тис. 500 ( вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід, у виді підписки про невиїзд, застосований до ОСОБА_9, до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та призначити йому покарання передбачене санкцією статті, у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 тис. 500 ( вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід, у виді підписки про невиїзд, застосований до ОСОБА_10, до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вартість проведеної у справі судово - почеркознавчої експертизи в розмірі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. відповідно до висновку №16 дск/10-11 від 02.12.2010, отримувач платежу - КНІДСЕ м. Києва, р/р 31255272210579, Код 820019, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПО 02883096 послуги експерта.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вартість проведеної у справі судово -технічної експертизи в розмірі 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. відповідно до висновку №169/11-11 від 17.01.2011, отримувач платежу - КНІДСЕ м. Києва, р/р 31255272210579, Код 820019, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПО 02883096 послуги експерта.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вартість проведеної у справі судово - почеркознавчої експертизи в розмірі 1292 (одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. відповідно до висновку №301/11-11 від 19.01.2011, отримувач платежу - КНІДСЕ м. Києва, р/р 31255272210579, Код 820019, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПО 02883096 послуги експерта.

Речові докази по справі, а саме: висновок службового розслідування щодо законності дій працівників МВС України, під час провадження за ОРС № 109/07, відносно ОСОБА_12; витяг з журналу оператора ПЄОМ № 0580 журналу (інв. 609 н/т); роздруківки телефонних дзвінків абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_7; подання про отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_12 від 03.09.2009, 24.09.2009, 04.11.2009; постанову про заведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 затвердженої 09.08.2008 року щодо ОСОБА_12; постанову про продовження ведення ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» №109/07 затвердженої 06.02.2009 року щодо ОСОБА_12; постанову про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 затвердженої 04.08.2009 року щодо ОСОБА_12; постанову про продовження ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 затвердженої 06.08.2009 року щодо ОСОБА_12; постанову про закриття ОРС в рамках ОРС категорії «Злочин» № 109/07 затвердженої 29.01.2010 року щодо ОСОБА_12, завдання на здійснення оперативно-технічних заходів АА № 024677 від 09.09.2009; АА № 024676 від 09.09.2009; АА № 048028 від 10.09.2009; АА № 048027 від 10.09.2009; АА № 049346 від 29.09.2009; АА № 049298 від 08.10.2009; АА № 049886 від 21.10.2009; АА № 049887 від 28.10.2009; АА № 049674 від 05.11.2009; АА № 049890 від 10.11.2009; АА № 049885 від 21.10.2009; АА № 049679 від 25.11.2009; АА № 049680 від 25.11.2009; АА № 049682 від 08.12.2009; АА № 049683 від 08.12.2009; АА № 023513 від 31.12.2009; АА № 023515 від 11.01.2010 - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва, протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.О.Медушевська