Ухвала суду № 26954856, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2279/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000312300 та № 0000302300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 0000312300 та № 0000302300.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в квітні 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт від 24.04.2012 року № 162/23-37256969.

За результатами перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог: п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, в результаті чого ТОВ "Енергокапітал" занижено податок на прибуток на загальну суму 79243 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 79243 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, в результаті чого ТОВ "Енергокапітал" занижено податок на додану вартість на загальну суму 68907 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 37640 грн., за вересень 2011 року в сумі 31267 грн.; ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Енергокапітал" з постачальниками та покупцями.

На підставі встановлених в Акті перевірки обставин та висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Енергокапітал" та ТОВ "Компанія Квік Дан", ДПІ у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 86133,75 грн., яких: 68907 грн. - за основним платежем; 17226,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0000312300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 99053,75 грн., з яких: 79243 грн. - за основним платежем; 19810,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" є юридичною особою, що зареєстрована Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 24.02.2011 року, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Бородянському районі Київської області з 25.02.2011 року за № 14624.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля відходами та брухтом; оптова торгівля паливом; купівля та продаж власного нерухомого майна; ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; надання інших комерційних послуг; оброблення металевих відходів та брухту.

З Акту перевірки вбачається, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ТОВ "Компанія Квік Дан" оливи трансформаторної, трансформаторів в період з серпня 2011 року по вересень 2011 року на загальну суму 413443 грн.

За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період з серпня 2011 року по вересень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість (68907 грн.) у складі ціни придбаних послуг та товару.

Проте, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за вказаним контрагентом.

На думку посадової особи відповідача ТОВ "Компанія Квік Дан" як постачальник позивача має ознаки фіктивності, оскільки згідно проведеним слідством дій в рамках кримінальної справи №41/11/8074/3 по обвинуваченню директора ТОВ "Компанія Квік Дан" ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, було встановлено, що у вересні 2010 року ОСОБА_4 зареєстрував юридичну особу ТОВ "Компанія Квік Дан" з метою прикриття незаконної діяльності, а саме завищення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 196575292 грн. та завищення суми податкового кредиту на 182241875 грн., для мінімізації податкових зобов'язань суб'єктами підприємницької діяльності, які є покупцями товарів, робіт, послуг у вищевказаної юридичної особи, які фактично не здійснювалися.

Так, перевіряючи прийшли до висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ "Компанія Квік Дан" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій по купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей у момент здійснення дій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при здійсненні угод ТОВ "Компанія Квік Дан" з постачальниками та покупцями.

Таким чином, на думку посадової особи податкового органу, ТОВ "Компанія Квік Дан" здійснювало господарську діяльність, отримуючи товари та послуги від підприємств, що мають ознаки "фіктивності" та постачало "псевдо" товари та послуги ТОВ "Енергокапітал", а тому постачальник позивача створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови для недоотримання коштів державним бюджетом України.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені відповідачем обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Однак, на момент розгляду справи вирок по вказаній справі не винесений.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 як доказ нікчемності угод.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, протокол допиту свідка є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак він не є належним документом, який засвідчує відповідні юридичні факти (тобто факти, які спричинюють виникнення, зміну та припинення юридичних прав та обов'язків у суб'єктів правовідносин).

Так, відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

Статтею 145 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Так, судом першої інстанції з пояснень позивача встановлено, що станом на дату розгляду даної справи в суді першої інстанції кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Крім того, за своєю юридичною природою протокол допиту свідка є документами, якими встановлюються обставини, що мають значення лише для виконання завдань під час досудового та судового слідства в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно ст. З КПК України, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, ні податковим, ні кримінально-процесуальним законодаством, не передбачена можливість використання матеріалів кримінальної справи (та ще й на стадії досудового слідства) для цілей податкової перевірки, в тому числі не допускається, щоб на підставі цих матеріалів робились які-небудь висновки під час податкової перевірки та приймались податкові повідомлення-рішення.

Більше того, інформація, яка міститься в матеріалах кримінальної справи на стадії досудового слідства, підлягає оцінці під час судового розгляду, через що її не можна вважати достовірною, оскільки вона не міститься у вироку суду, який набрав законної сили (ч. 2 ст. 323 КПК України).

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства»( ч. 1 ст. 203).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (ч.5 статті 203).

Суд першої інстанції правомірно зазначає що висновки Відповідача про неправомірність задекларованих Позивачем показників податкового кредиту з посиланням на нікчемність Договору не підтверджується наявними у справі доказами, так як зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності договорів позивачем надані належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Компанія Квік Дан", а також належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу послуг та товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначає, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржувані відповідачем договори не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі оспорюваних відповідачем договорів, мали реальний характер, оскільки роботи були виконані і прийняті замовником, гроші в оплату за виконані роботи перераховані, формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти Господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з положень розділу IV Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав вважати договір, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан»нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що на час укладення та виконання спірних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан»перебувало у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що самі по собі оскаржувані угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Щодо реальності виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Дан»підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності, що також знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, так як, згідно наданих документів, позивач товари частково використав у своїй діяльності, а частково продав.

Таким чином, факт реалізації товару підтверджено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки АБ № 361244 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою діяльністю «Компанія Квік Дан»підтверджуються необхідними документами.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з Товариства з обмеженою відповідальнісю "Компанія Квік Дан" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року в розмірі 68907 грн.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при отриманні податкових накладних від ТОВ "Компанія Квік Дан", які засвідчують отримання товарно-матеріальних цінностей - оливи трансформаторної та трансформаторів, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 68907 грн. за серпень-вересень 2011 року.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що витрати понесенні позивачем у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей - оливи трансформаторної та трансформаторів є прямо пов'язаними із господарською діяльністю позивача і позивач згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст. 138 Податкового кодексу України мав право на включення їх до складу валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції, кошти сплачені позивачем ТОВ "Компанія Квік Дан" в оплату за поставлені товари пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000312300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 99053,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу поставки продукції та надання послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "Компанія Квік Дан", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.