Ухвала суду № 26954850, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11332/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елерон», Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Прогрес» про стягнення 169200 грн.,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елерон», Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Прогрес»про стягнення 169200 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що виконання господарських зобов'язань, в тому числі за договором №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Елерон»та Державним підприємством науково-виробничого комплексу «Прогрес»не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що свідчить про те, що господарське зобов'язання вчинене з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому у відповідності до ст.208 ГК України все одержане сторонами за зобов'язанням стягується в дохід держави.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2009 року між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Елерон» та Державним підприємством науково-виробничого комплексу «Прогрес»був укладений договір №53-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, згідно якого ТОВ «Науково-виробнича фірма «Елерон» зобов'язувалось виконати та надати Державному підприємству науково-виробничого комплексу «Прогрес»роботу: «Дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-8», а останнє зобов'язувалось оплатити роботу. Відповідно до п.3.2 договору договірна ціна згідно протоколу узгодження встановлена в сумі 169200 грн. (у тому числі ПДВ - 28200 грн.).

02 жовтня 2009 року сторонами вищезазначеного договору підписаний акт здачі-приймання робіт по договору №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, згідно якого роботи по данному договору виконані у відповідності з технічним завданням та в повному обсязі.

В період з 29 квітня 2011 року по 12 травня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Елерон»з питань взаємовідносин з ТОВ «Медіа Групп»та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої 19 травня 2011 року складено акт №136/23-60/22965502, в якому встановлено порушення ТОВ «НВФ «Елерон»ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВФ «Елерон»при продажу та придбанні товарів (робіт, послуг). Перевіркою встановлено у ТОВ «НВФ «Елерон»відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника -ТОВ «Мега Групп»та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємству-покупцю ДП НВК «Прогрес»за період з 01 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Апелянт вважає, що правочин між ТОВ «НВФ «Елерон»та Державним підприємством науково-виробничого комплексу «Прогрес» є нікчемним, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.ст.203, 215 ЦК України, та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим у відповідності до ст.208 ГК України наступають наслідки.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що судовим рішенням встановлена відсутність нікчемного характеру вищезазначеної угоди, укладеної між відповідачами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається з матеріалів справи, Ніжинською ОДПІ Чернігівської області в період з 21 лютого 2011 року по 04 квітня 2011 року було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Прогрес», за результатами якої складено акт №411/23-14307297 від 11 квітня 2011 року, в якому зазначено про нікчемний характер договорів, укладених між ДП НВК «Прогрес»та ТОВ «НВФ «Елерон», в тому числі і договору №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, як таких, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

Зазначені доводи податкового органу були предметом судового розгляду та постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та в силу ст.254 КАС України набрала законної сили, встановлено помилковість та необгрунтованість висновків податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між ДП НВК «Прогрес»та ТОВ «НВФ «Елерон», в тому числі і договору №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, а також реальність таких угод, які укладались з метою виконання договорів з інозамовником.

В силу ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апелянта щодо нікчемності правочину грунтуються на висновку щодо відсутності у ТОВ «НВФ «Елерон»необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що унеможливлює здійснення такої діяльності; наявності у ДП НВК «Прогрес»свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26 червня 2003 року «Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням», виданого Міністерством промислової політики України, внаслідок чого ДП НВК «Прогрес»має можливість самостійно проводити вказані дослідження без потреби придбавати послуги з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ «НВФ «Елерон»; відсутності економічної доцільності витрат на ці послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що зазначені обставини були предметом судового розгляду та постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, яка набрала законної сили, встановлено помилковість та необгрунтованість висновків податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між ДП НВК «Прогрес»та ТОВ «НВФ «Елерон», в тому числі і договору №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, а також реальність таких угод, які укладались з метою виконання договорів з інозамовником, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зазначені обставини в силу ст.72 КАС України не доказуються в даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність у сторін договору №53-ЭТ від 05 серпня 2009 року, ТОВ «НВФ «Елерон»та ДП НВК «Прогрес», при здійсненні господарської операції протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не підтверджена. Правочин не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного правочину судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін цих господарських зобов'язань мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем в порушення ст.71 КАС України не надано.

Зі змісту ч.1 ст.208 ГК України вбачається, що застосування передбачених нею санкцій можливе в разі наявності наміру на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї із сторін. Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в обох сторін договору, а також виконання умов договору сторонами, однак, при цьому просить стягнути з ТОВ «НВФ «Елерон» на користь ДП НВК «Прогрес»вартість наданих послуг в розмірі 169200 грн. та стягнути з ДП НВК «Прогрес» на користь держави вартість наданих послуг в розмірі 169200 грн., що не узгоджується з ч.1 ст.208 ГК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «НВФ «Елерон»та ДП НВК «Прогрес»наміру здійснення господарської операції з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний правочин був укладений відповідачами з метою виконання договорів з інозамовником, зобов'язання за ним виконані сторонами, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства. Крім того, належних та допустимих доказів наявності наміру сторін щодо уникнення або зменшення оподаткування фінансових результатів виконання господарських операцій, укладання правочину з порушенням компетенції, безтоварності операції суду не надано.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.