Ухвала суду № 26953021, 12.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Піщуліна І.С.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"12" вересня 2012 р. Справа № 615/439/12

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "29" травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною та її скасування,поновлення в черзі, зобов'язання відновити виконавче провадження та виконати постанову суду ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для виконання постанови суду.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29.05.2012 року позов задоволено. Визнано дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області протиправними. Постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2012 року по виконавчому листу №2а-3010/09 визнано незаконною та скасовано. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області поновити виконавче провадження №16642366 по виконанню постанови Народицького районного суду від 30.11.2009 року по справі №2а-3010/09. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області від 18.12.2009 року було відкрито виконавче провадження №16642366 з примусового виконання постанови Народицького районного суду на підставі виданого судом 15.12.2009 року виконавчого листа №2а-3010/09, яким стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 16627,64 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період роботи з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року.

Цією ж постановою боржнику був наданий 7-денний строк для добровільного виконання постанови, проте в зазначений строк добровільно рішення суду виконано не було.

В процесі примусового виконання судового рішення 12.01.2012 року направлено запит до УДКС в Овруцькому районі щодо надання інформації про рахунки, по яких здійснюється фінансування виплат за ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповіді на який зазначено рахунок УПСЗН Овруцької РДА, з якого в 2012 року буде проводитись фінансування допомог і компенсацій в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

08.02.2012 року державним виконавцем до УДК в Овруцькому районі було направлено платіжну вимогу №3794 від 03.02.2012 року для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт по виконавчих листах про стягнення коштів за ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану вимогу 16.02.2012 року було повернуто УДКС в Овруцькому районі без виконання з підстав відсутності відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

17.02.2012 року направлено запити до УДКС в Овруцькому районі та боржника Овруцької РДА щодо фінансування заборгованості по рішеннях суду на 2012 рік за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та переліку майна, що не використовується для поточної діяльності.

Згідно отриманої на запити інформації слідує, що виплата коштів відповідно до рішень судів Державним бюджетом України на 2012 рік не передбачена, а майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

20.02.2012 року державним виконавцем складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

28.02.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, щодо протиправності дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п.17 постанови №5 від 21 травня 2012 року "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" роз'яснив :

" Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги, тощо, у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення".

Таким чином, Пленум ВАСУ звертає увагу на можливість повернення виконавчих документів стягувачу, проте, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Колегія суддів вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо повернення виконавчого документа, оскільки не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.

Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень на певний бюджетний рік.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ст.263 КАС України, яка кореспондується із ст.36 Закону "Про виконавче провадження", і якою врегульовано порядок відстрочення виконання судових рішень у адміністративних справах, саме передбачена законодавцем при виникненні певних обставин у виконавчому провадженні, з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання судового рішення. Неприпустимим, на думку суду, у розумінні даної норми, є тлумачення можливості внесення подання державним виконавцем, як право (бажання чи небажання), оскільки у даному випадку державний виконавець повинен внести таке подання, за наявності певних обставин і у випадку, коли сторони виконавчого провадження таким правом не скористались.

Сама ж по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.

Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанови про повернення виконавчого документу на підставі статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно із п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.

Окрім цього, посилання на право стягувача повторно подати виконавчий документ відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, також не може бути правовим обґрунтуванням повернення виконавчого документу, по суті, відмови у виконанні судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийнята державним виконавцем постанова від 28.02.2012 року про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення. Постанову суду прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову від "29" травня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано: рек з пов

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Відділ примусового виконання рішень Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014