Ухвала суду № 26949774, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-9529/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської областi від 14.08.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009

по справі № 379/18-06 (22-а-6058/2008)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Альфа»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 14.08.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009, позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 05.04.2006 №0000292301/0 та №0000302301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної відповідачем виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2005, складено Акт перевірки № 79/2301-13704398 від 04.05.2006, в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 5972,20 грн. ( в т. ч. за IV квартал 2003 р.- 3147,08 грн., за І квартал 2005 р. - 2825,12 грн.) за рахунок віднесення витрат по п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; завищення податкового кредиту в сумі 4777,77 грн. ( в т. ч. за жовтень 2003 р.- 1215,15 грн., за листопад 2003 р. - 1302,52 грн., за січень 2005 р.- 2260,10 грн.) за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ по товарам, використаним у господарській діяльності, що є порушенням п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зменшення ваги зерна в результаті зміни його якості прийнято податковим органом в ході здійснення перевірки за природний убуток зерна, у зв'язку з чим зменшено валові витрати на суму втраченого при доробці зерна та донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість.

Крім цього, в акті перевірки вказано, що позивачем включено до складу валових витрат вартість товарів, невикористаних у господарській діяльності, тобто не пов'язаних з продажем. Такими товарами, згідно акта перевірки, вважається вартість зерна, втраченого в результаті переробки з метою підвищення його якості. Тобто, зерно є товаром, оптову торгівлю якого здійснює позивач.

На підставі акта перевірки № 79/2301-13704398 від 04.05.2006, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення рішення № 0000292301/0 від 05.04.2006 по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8958,30 грн. (в т. ч.

податкове зобов'язання з податку на прибуток - 5972,20 грн., штрафна (фінансова)

санкція - 2986,10грн.);

- податкове повідомлення рішення № 0000302301/0 від 05.04.2006 по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну

суму 7166,66 грн. (в т. ч. податкове зобов'язання з податку на додану вартість - 4777,77 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2388,89 грн.);

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

В процесі розгляду в суді першої інстанції було призначено судово-бухгалтерську експертизу з метою з'ясування правомірності ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку спірних сум вартості зерна, якою встановлено, що вартість всього придбаного зерна (в тому числі і вартість втраченого зерна) з метою подальшого продажу в цілях отримання доходу від продажу, відноситься до господарської діяльності підприємства та відповідно до складу валових витрат платника податку в податковій звітності, як і витрати на послуги по доробці зерна (сушіння, очистка, зберігання).

Виходячи із норм п.п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вартість запасів непридбаних (нестриманих) платником податку до приросту запасів (з подальшим коригуванням валових витрат), не включається. А вартість запасів, що не відносяться до господарської діяльності платника податку - виключається з балансової вартості запасів на початок звітного періоду та до валових витрат платника податку не відноситься.

В даному випадку, як досліджувалось експертом у висновку, норми природного убутку не відносяться до операцій з доробки (зміною якості) зерна, які безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності підприємства, основним видом якого є оптова торгівля зерном.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, зменшення кількісного показнику зерна безпосередньо пов'язане з підвищенням його якісного показнику, тому відповідач не мав правомірних підстав кваліфікувати таке зменшення ваги як природний убуток та виключати з валових витрат підприємства вартість зерна у сумі 23888,78 грн., яка була витрачена позивачем на доробку зерна (очищення від сміттєвої домішки, сушіння, зберігання) до тієї якості зерна, при продажу якого позивач мав отримати найбільший прибуток.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.10.1999 р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044, визначено, що придбані запаси зараховуються на баланс підприємств за первісною вартістю. У п. 9 вказаного положення наведені складові, з яких складається первісна вартість, це: транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і витрати пов'язані з доведенням запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

Вказані вище витрати позивача в розмірі 23888, 78 грн., були понесенні в зв'язку з підготовкою продукції для її подальшого продажу у відповідності з п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому являються валовими витратами підприємства, а не нормами природного убутку.

Що стосується Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. за № 246, то його норми регулюють відображення запасів в бухгалтерському обліку підприємства, ведення якого здійснюється окремо від податкового обліку.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем протиправно виключено зі складу валових витрат позивача 23888,78 грн., віднесено таку суму на прибуток підприємства та оподатковано податком на прибуток в сумі 5972,20 грн., податком на додану вартість в сумі 4777, 77 грн. з податкового кредиту.

Також, оскільки, встановлено протиправність донарахування податкових зобов'язань, застосування відповідальності за несвоєчасну їх сплату виключається, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в розмірі 2986,10 грн. та 2388,89 грн. є протиправним.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Київської області від 14.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль