Ухвала суду № 26949702, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-31043/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 06.03.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009

у справі № 28/11А

за позовом Львівського швейного підприємства "Силует" Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 06.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009, задоволено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.08.2007 № 0000702340/0/16201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача (на підставі направлення № 842 від 01.08.2007) з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів - ТзОВ "Профліга" - ТзОВ "Фінансові послуги СЕБ" за лютий 2007 року, складено Акт перевірки від 03.08.2007 № 317/23-4/03972666, в якому встановлено порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2007 року ПДВ в сумі 6 786,24 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2007 року на суму 6 786,24 грн.

На підставі Акта перевірки від 03.08.2007 № 317/23-4/03972666, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2007 № 0000702340/0/16201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 786,24 грн. за березень 2007 року та застосовано 145,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 3акону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2007 року Роздільська госпрозрахункова філія Міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів поставила позивачу товар та виписала податкові накладні № 4 від 08.02.2007 на суму 22 737,60 грн. в т.ч. ПДВ 3 789,60 грн., № 5 від 15.02.2007 на суму 17 448,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 908,00 грн., № 6 від 22.02.2007 на суму 14 176,80 грн. в т.ч. ПДВ 2 362,80 грн., порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки Філії Першого Українського Міжрегіонального банку у м. Львові, які підтверджують факт здійснення позивачем оплати грошовими коштами податку на додану вартість на адресу контрагента-постачальника у складі вартості товарів(послуг).

В пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на складання податкових накладних надане особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Із Довідки "Про результати невиїздної документальної позапланової перевірки Роздільської ГФ МЦПМ та СРІ з питань правових відносин з ЛШП "Силует" УТОГ за лютий 2007 року" №3334/23-4/33525068 від 11.06.2007 (І-й ланцюг) вбачається, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних (№ 4 від 08.02.2007 року на суму 22 737,60 грн. в т.ч. ПДВ 3 789,60 грн., № 5 від 15.02.2007 року на суму 17 448,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 908,00 грн., № 6 від 22.02.2007 року на суму 14 176,80 грн. в т.ч. ПДВ 2 362,80 грн.) включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за лютий 2007 року.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, контрагент позивача - Роздільська ГФ МЦПМ та СРІ, на момент складання ним вищезазначених податкових накладних, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому податковим законодавством порядку та відповідно мав право на видачу таких накладних.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 06.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль