Ухвала суду № 26949637, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-3690/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львiвської областi від 02.10.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008

по справі № 28/199а (22-а-2184/08)

за позовом Дочірнього підприємства "Стратос-Захід"

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львiвської областi від 02.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008, позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.06.2006 №0003262301 та №0003272301. В задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.10.2006 №0004112301/0 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані рішення попередніх інстанцій -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.10.2005 по 31.12.2005, складено акт № 140/23-1/33810570 від 31.05.2006 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 №0003272301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 21597,00 грн. - основного платежу та 4319,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього 25916,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 №0003262301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16798,00 грн. - основного платежу та 8399,00 грн. - штрафних(фінансових) санкцій, всього 25197,00 грн.

Також, на підставі акту перевірки (та з врахуванням Рішення ДПА у Львівській області від 17.10.2006 року № 16643/10/25-005/983 про результати розгляду повторних скарг, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі від 14.06.2006 № 0003282301 (від 11.08.2006 року № 0003282301/1) в частині 3,40 грн. основного платежу комунального податку та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2006 №0004112301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем комунальний податок в розмірі 170 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.3, п.п. 4.1.6 п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, заниження валового доходу за 4-й квартал 2005 року в сумі 86389,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2005 року на 21597,00 грн.

Податковий орган зазначив, що позивачем було занижено валовий дохід за грудень 2005 року в сумі 83989,00 грн. внаслідок реалізації позивачем цукру ПП ОСОБА_4 згідно договору поставки № 23/11П від 09.11.2005 по ціні нижчій, ніж звичайна ціна. Зокрема, що позивач до валового доходу в грудні 2005 року повинен був включити 2400,00 грн., оскільки дана сума є сумою безоплатно наданих йому послуг по користуванню приміщеннями з боку ПП ОСОБА_5

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2005 року на 16798,00 грн. Як зазначає податковий орган, позивачем занижено вартість поставки цукру за грудень 2005 року на 83989,00 грн. ПП ОСОБА_4 по ціні нижчій, ніж звичайна ціна, і відповідно занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.06.2006 №0003262301 та №0003272301, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Підпункт 7.4.1 Закону є складовою частиною пункту 7.4, що має назву «Оподаткування операцій з пов'язаними особами».

Згідно з п. 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як було вірно встановлено судами, ПП ОСОБА_4 (якому позивачем реалізовувався цукор згідно договору поставки № 23/11П від 09.11.2005 року) не був пов'язаною особою відносно позивача в період здійснення операцій, описаних в акті перевірки.

Відповідно до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт,послуг), визначена сторонами договору.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ПП ОСОБА_4 (покупець) було укладено Договір поставки №23/11П від 09.11.2005, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а останній прийняти і оплатити його на умовах, визначених у договорі (п.1.1 договору). Також, між сторонами було укладено Додаткові угоди до договору поставки, відповідно до яких було визначено ціну товару. Так, Додатковою угодою № 1 від 06.12.2005 визначено ціну цукру 2875,00 грн. за тонну, в тому числі ПДВ (тобто ціна 1 кг з ПДВ складає 2,875 грн. з ПДВ, ціна 1 кг без ПДВ складає 2,3958 грн.), Додатковою угодою № 2 від 12.12.2005 визначено ціну цукру 2950 грн. за тонну, в тому числі ПДВ (тобто ціна 1 кг з ПДВ складає 2,95 грн. з ПДВ, ціна 1 кг без ПДВ складає 2,4583 грн.), Додатковою угодою № 4 від 19.12.2005 визначено ціну цукру 3000 грн. за тонну, в тому числі ПДВ (тобто ціна 1 кг з ПДВ складає 3,00 грн. з ПДВ, ціна 1 кг без ПДВ складає 2,50 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ціна реалізації позивачем цукру ПП ОСОБА_4 була вищою від ціни, за якою позивач придбавав цукор в постачальників, про що, також, відображено в акті перевірки.

Крім того, всупереч приписам п.п.1.20.10. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань позивачу по податку на прибуток внаслідок визначення звичайних цін здійснювалося податковим органом не за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, за відсутності Рішення податкового органу про застосування непрямих методів (п.п.4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року).

Таким чином, відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження валового доходу за грудень 2005 року в сумі 83989,00 грн. та донараховано податок на прибуток із цієї суми, оскільки, як було встановлено вище: ПП ОСОБА_4 не був пов'язаною особою з позивачем; податковим органом не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, визначеної в договорі та додаткових угодах; податковим органом донараховано податкові зобов'язання не за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, як це вимагається п.п.1.20.10. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки відсутні підстави для твердження про заниження позивачем валового доходу на суму 83989 грн., відсутні, також, підстави для твердження про заниження вартості поставки цукру за грудень 2005 року на 83989 грн. ПП ОСОБА_4 по ціні нижчій, ніж звичайна ціна.

За наведених обставин, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість не мало місце, а донарахування податковим органом позивачу суми ПДВ 16798,00 грн. із суми 83989,00 грн. здійснено безпідставно.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Львiвської областi від 02.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль