Ухвала суду № 26947684, 27.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 р.Справа № 2а-15136/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-15136/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство завод "Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові, від 11.11.2011 р. за формою "В1"№0001530840, "В2"№ 0001550840 та "Р"№0001540840. В обrpунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534 висновки суб' єкта владних повноважень є помилковими, а тому спірні податкові повідомлення - рішення не узгоджуються з вимогами ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001530840 від 11.11.11 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001540840 від 11.11.11 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001550840 від 11.11.11 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення - рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові, за формою "В1"№0001530840 від 11.11.11р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, червень 2009р., лютий, травень 2011р. у сумі 358215,00грн. та штрафу 165341,00грн., за формою "В2"№ 0001550840 від 11.11.11р.про збільшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009р. у сумі 37,00грн., за формою "Р"№0001540840 від 11.11.11р. про збільшення суми грошового зобов'язання на 35201,00грн. та штрафу у сумі 8800,00 грн. були винесені суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534.

Згідно з висновками акта в діяльності ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" податковим органом виявлено порушення .п.198.3 ст.198, п.п.200.1-200,4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.п. 7.7.1, п.7.7, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3, п.7.2.ст. Закону України "Про податок на додану вартість"а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих МПП "Боніта", ТОВ фірма "Ліон", ТОВ фірма "САТ ІМПЕКС" в межах нікчемних правочинів.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем та контрагентами були укладені правочини, а саме: 1) між позивачем, ПАТ ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ"( в якості покупця) та МПП "Боніта"(в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі -продажу товару -катанки алюмінієвої ( шість податкових накладних № 031301 від 13.03.09 р. на суму ПДВ 36214,64 грн. , № 033002 від 30.03.09р. на суму ПДВ 124208,99грн., та корегуюча її податкова накладна № 4/33002 від 29.04.09р. з мінусом 124208,99 грн.( в зв'язку з поверненням товару), № 052610 від 26.05.09р. на суму ПДВ 137527,50грн., № 033001 від 30.03.09р. на суму ПДВ 67932,00 грн., № 60401 від 06.04.09р. на суму ПДВ 124171,99 грн., а разом на суму 365846,13 грн. ПДВ. 2) між позивачем ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ"(в якості покупця) та ТОВ "САТ ІМПЕКС" (в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі -продажу товару-насос Г12-32 АМ (12л) (податкова накладна №177 від 18.04.11р. на суму ПДВ 200,00 грн. 2) між позивачем ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ"(в якості отримувача) та ТОВ фірма "Ліон"(в якості постачальника) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір поставки товару-комплекти щік для барабанів дерев'яних (десять податкових накладних: № 321 від 23.02.11р. на суму ПДВ 3473,36 грн., №320 від 21.02.11р. на суму ПДВ 3473.36грн., №319 від 21.02.11р. на суму ПДВ 2030,04 грн., № 363 від 23.02.11р. на суму ПДВ 3300,00грн., №364 від 23.02.11р. на суму ПДВ 4950,00грн., № 386 від 24.02.11р. на суму ПДВ 2666,68грн., № 387 від 24.02.11р. на суму ПДВ 2975,02грн., № 286 від 17.02.11р. на суму ПДВ 557,51грн., № 245 від 14.02.11р. на суму ПДВ 1795,02грн., № 225 від 11.02.11р. на суму ПДВ 2111,70грн.), а разом на суму 27332,69грн. ПДВ.

Встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - МПП "Боніта", ТОВ "САТ ІМПЕКС", ТОВ фірма "Ліон"до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ не має.

Оскільки перелічені правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, підстав для висновку про суперечність перелічених правочинів вимогам закону не має.

Колегія суддів зазначає, що факт виконання позивачем та контрагентами зобов'язань за переліченими вище договорами купівлі - продажу та поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних та ордерів на оприходування матеріальних цінностей не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодекса України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№88 зареєстровано в Міністерстві юстиції від 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме МПП "Боніта", ТОВ "САТ ІМПЕКС", ТОВ фірма "Ліон" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що СДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України право чин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.l ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необrpунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності позивача не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України відповідачем не надано.

Окрім того, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентом правочинів позивачем надано копії первинних документів та оригінали розрахункових документів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.7l КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, зобов'язання між позивачем та його контрагентами за укладеними правочинами виконані. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач не надав.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при обчисленні податку на додану вартість, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір позивача, як платника податків, на безпідставне одержання податкової вигоди.

Враховуючи, що обrpунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повнововажень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень, в основу спірного рішення згідно з актом перевірки від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534, не покладено, факт порушення ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" п.п.198.3 ст.198, п.п.200.1-200,4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.п. 7.7.1, п.7.7, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3, п.7.2.ст. Закону України "Про податок на додану вартість" не доведено.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, вважає, що відповідачем при їх вчинені не дотримано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-15136/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.