Ухвала суду № 26947583, 27.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 р.Справа № 2а-759/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Попової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-759/12/2070

за позовом Комунального підприємства "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнень та змін до адміністративного позову, просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 114447,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28612,0 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість в повному обсязі на суму 114114,50 грн., а також, визнати дії податкової інспекції щодо проведення перевірки незаконними. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до висновків акту перевірки №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року порушення податкового законодавства відбулося внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу 414908,0 грн. в результаті надання підприємством безоплатної допомоги відповідно до наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн. (видаткова накладна від 28.11.2009 року №7 на суму 208868 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн. та видаткова накладна від 09.12.2009 року №18 на суму 206040 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн.). Однак, вищевказаний наказ директором підприємства взагалі ніколи не приймався. Так само, не виписувалися жодному контрагенту і видаткові накладні за №7 від 28.11.2009 року на суму 208868 грн. та за №18 від 09.12.2009 року на суму 206040 грн. Крім того, позивач зазначив, що податковим органом зроблено помилковий висновок, що підприємством в порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн. внаслідок списання як обезцінених запасів відходів у вигляді сироватки, отриманих при виробництві дитячого харчування, та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач вказав, що відходи виробництва, які були списані (факт списання підтверджується також податковим органом) не можуть вважатися доходом підприємства згідно з нормами п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України і включатися до складу валового доходу та відповідно оподатковуватися податком на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143059,0 грн. (в т.ч.: за основним платежем -114447,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -28612,0 грн.); скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість в розмірі 114114,50 грн. (в т.ч.: за основним платежем -91648,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -22466,50 грн.).

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000032302 від 03 січня 2012 року №0000032302 від 03 січня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -114447,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -28612,0 грн. та №0000072302 від 03 січня 2012 року з податку на додану вартість за основним платежем -91648,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -28612,0 грн. були винесені з посиланням на акт планової виїзної перевірки КП "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування"(код ЄДРПОУ 22696568) №3802/23/22696568 від 15.12.2011 року, проведеної за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки ДПІ про порушення КП "Міська молочна фабрика -кухня дитячого харчування"п.п.1.31 п.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження валового доходу на суму 414908,0 грн. за 4 квартал 2009 року та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82982,0 грн. за 4 квартал 2009 року. Крім того, актом перевірки було встановлені порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме: не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн., та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн.

За викладеними в акті №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року(помилково зазначено 2010 рік замість 2011) висновками податкового органу КП "Міська молочна фабрика -кухня дитячого харчування" допущені порушення п.п.1.31 п.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження валового доходу на суму 414908,0 грн. за 4 квартал 2009 року та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82982,0 грн. за 4 квартал 2009 року. З позиції податкового органу випливає, що дане порушення виникло внаслідок не включення підприємством до складу валового доходу 414908,0 грн. в результаті надання позивачем безоплатної допомоги відповідно до наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн., про що свідчать видаткова накладна від 28.11.2009 року №7 на суму 208868 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн., та видаткова накладна від 09.12.2009 року №18 на суму 206040 грн., згідно з якою відвантажено масло по ціні 4,04 грн.

Колегія суддів зазначає, що як встановлено наказ від 29.10.2009 року №129 про передачу масла вершкового пологовим будинкам на суму 414908 грн., на який податковий орган посилається в акті перевірки, директором підприємства не приймався. У підтвердження зазначеної обставини позивачем були надані копії обліку реєстрації наказів за 2009 рік, з яких вбачається, що вищевказаний наказ в обліку реєстрації наказів за 2009 рік не значиться. Також, не підтверджений і факт виписки жодному контрагенту видаткових накладних за №7 від 28.11.2009 року на суму 208868 грн. та за №18 від 09.12.2009 року на суму 206040 грн., на які, також, є посилання в акті перевірки. Позивач надав копії Реєстрів накладних для організацій за 2009 рік, в яких відсутній запис про вищевказані видаткові накладні. Крім того, з акту перевірки не вбачається, кому саме були виписані вказані видаткові накладні. Тобто фактично зміст господарської операції податковим органом не встановлений.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на акт КРУ № 123-10-541 від 21.12.2010, копія якого була долучена до матеріалів справи, є необґрунтованим, оскільки в зазначеному акті жодного посилання на вищевказані наказ та видаткові накладні не має. Також, встановлено, що в акті перевірки від 15.12.2010 року №3802/23/22696568, також, відсутнє будь-яке посилання на вищезазначений акт КРУ.

Крім того, акт КРУ не є безпосередньо доказом проведення підприємством певної операції.

Інших доказів, які б свідчили про існування наказу директора підприємства від 29.10.2009 року №129 та видаткових накладних №7 від 28.11.2009 року, №18 від 09.12.2009 року, відповідачем не надано.

Отже, встановлено, що в порушення п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 виявлені порушення податковим органом були викладені з посиланням на первинні документи, існування яких не підтверджено фактичними обставинами справи.

Також, в акті №3802/23/22696568 від 15.12.2010 року зазначено, що КП "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування" допущені порушення податкового законодавства, а саме: заниження валового доходу на суму 43238,0 грн. за 3 квартал 2008 року - 2 квартал 2011 року та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8648,0 грн. за 3 квартал 2008 року -2 квартал 2011 року. На думку податкового органу, підприємством в порушення п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів за перевіряємий період суму в розмірі 43238,0 грн. внаслідок списання відходів у вигляді сироватки, як обезцінених запасів у кількості 1441210,34 л по ціні 0,03 грн. за 1 л., отриманих при виробництві дитячого харчування, та відповідно в порушення п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8648,0 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивач при виробництві дитячого харчування отримував відходи виробництва у вигляді сироватки, яку оприбутковував до складу запасів (що відображалося в рахунку 209 "Інші матеріали"), а потім списувало як обезцінені запаси (Кредит 209) у кількості 1441210,34 л по ціні 0,03 грн. за 1 л. Виробництво дитячого харчування (творогу) проводилося з урахуванням норм розходу сировини, затверджених Наказом Міністерства м'ясної та молочної промисловості СРСР від 29.11.1965 року №397 (Додаток 4)

При цьому як почснив в суді апеляційної інстанції представник податкового органу, факт списання не враховувався при визначенні зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном. Згідно з ч. 1 ст.139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України "Про відходи" від 05.03.98 р. №187/98-ВР відходи є об'єктом права власності.

Також, позивачем були надані копії установчих документів КП "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування"та Витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що основним видом діяльності підприємства є перероблення молока та виробництво сиру. При цьому, головним завданням позивача є виробництво дитячого харчування для пріоритетного забезпечення дітей перших трьох років життя.

Таким чином, в ході здійснення господарської діяльності після виготовлення дитячого харчування (творогу) підприємство отримувало відходи у вигляді сироватку, термін придатності якої обмежений, та проводило їх списання. При цьому, технологічним процесом підприємства по виробництву дитячого харчування не передбачена переробка або подальша реалізація сироватки. Крім того, у підприємства відсутні можливості щодо зберігання даного продукту.

Іншого податковим органом не доведено. Факти реалізації не встановлені.

Також, встановлено, що факт списання зазначених відходів податковий орган не заперечує. Доказів, які б свідчили про встановлення відповідним органом порушень при проведенні списання відходів виробництва у вигляді сироватки, відповідачем не надано.

Правила формування валового доходу платниками податку визначені статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 135 Податкового кодексу України (розділ ІІІ цього Кодексу набрав чинності з 01 квітня 2011 року) щодо спірних правовідносин, які виникли в період дії даної норми права.

Положенням п.п.4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачений вичерпний перелік доходів, які відносяться до складу валового доходу. При цьому, відходи виробництва в даному переліку не значаться. Крім того, відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України, в якій зазначений порядок визначення доходів та їх склад, також, відходи виробництва не вважаються доходом.

За таких обставин, відходи виробництва, які були списані не є доходом підприємства в розумінні норм п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 135 Податкового кодексу України і не повинні включатися до складу валового доходу та відповідно оподатковуватися податком на прибуток та податком на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.2 ст. 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, вважає, що відповідачем при їх прийнятті не дотримано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-759/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.