Постанова № 26947328, 16.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/5827/2011

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів -Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ТОВ "Каркас-ЛД" -Міхова Івана Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Каркас-ЛД" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каркас-ЛД" до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Каркас-ЛД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області та уточнюючи позовні вимоги просили скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 липня 2011 року за №0000272300 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 80625 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 20156 грн. та за № 0000282300 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ), на суму 205500 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 51375 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ТОВ "Каркас-ЛД" були виконані всі зобов'язання встановлені в договорах на проведення ремонтних робіт, в тому числі і в якості субпідрядника, що підтверджується відповідними договорами підряду та актами приймання виконаних підрядних робіт, а тому Товариством правомірно віднесено видатки понесені в ході здійснення господарської діяльності до валових витрат. Також, зазначалось, що до податкового кредиту позивачем включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, а оскільки на час видання податкових накладних всі його контрагенти були зареєстрованими платниками ПДВ, знаходились у відповідному реєстрі та на обліку в податкових органах, то знаходження ТОВ "Сучасний стіль" на час проведення перевірки ТОВ "Каркас-ЛД" у стані визнання банкрутом, не може служити підставою для позбавлення податкового кредиту позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором ТОВ "Каркас-ЛД" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з не повним з`ясуванням обставин у справі, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Каркас-ЛД" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2006 року позивача зареєстровано Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області, а з 18 вересня 2006 року ТОВ "Каркас-ЛД" знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби.

На виконання наказу начальника Саратської МДПІ в Одеській області від 21 червня 2011 року за № 370 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки" фахівцями Саратської МДПІ була проведена перевірка ТОВ "Каркас-ЛД" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Сучасний стіль" за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року та ПП "Техмедія" за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07 липня 2011 року №1511/2300/34553824 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Каркас-ЛД", яким встановлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме Товариством занижено податок на прибуток за 12 місяців 2010 року на суму 80625 грн., та вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" - занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до державного бюджету на суми 141000 грн. і 64500 грн.

На підставі складеного акту Саратською МДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення за №0000272300 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 100781 грн. та за №0000282300 про збільшення суми грошового зобов'язання ПДВ на суму 256875 грн. Під час адміністративного оскарження зазначені рішення залишені без змін.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем виконання субпідрядниками ремонтних робіт, а також зважав на те, що подані документи ТОВ "Каркас-ЛД" на підтвердження виконаних робіт не відповідають вимогам встановленим для первинних документів та не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій ТОВ "Сучасний стіль" і ПП "Техмедія".

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади, її основні функції та правові основи діяльності визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 79.1. статті 79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Видаючи наказ від 21 червня 2011 року № 370 про проведення позапланової невиїзної перевірки, начальник Саратської МДПІ посилався на загальні норми порядку проведення документальних позапланових перевірок, визначені статтею 78 Податкового кодексу України, що на думку колегії суддів є не припустимим.

Лише з наданих відповідачем заперечень до поданого позову вбачається, що юридичною підставою призначення перевірки є підпункт 78.1.1. пункт 78.1. статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеної правової норми документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 73.3. статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в 3 абзаці пункту 73.3. статті 73 цього Кодексу.

Виходячи з змісту наведеної норми Кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з отриманням Саратською МДПІ інформації від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки ТОВ "Сучасний стіль", у зв'язку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність товариства за місцезнаходженням, відповідачем на адресу ТОВ "Каркас ЛД" був надісланий запит від 08 листопада 2010 року №8476/153 про надання інформації з питань господарських відносин з ТОВ "Сучасний стіль".

Також, у зв'язку отриманням від ДПІ у Приморському районі м. Одеси акту від 04 березня 2011 року №273/23-5/ "Про неможливість проведення перевірки ПП "Техмедія" з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за грудень 2010 року", Саратською МДПІ на адресу ТОВ "Каркас ЛД" був надісланий запит від 12 квітня 2011 року №12/23 про надання інформації з питань господарських відносин з ПП "Техмедія". При цьому у вказаних запитах відсутні підстави для їх надсилання.

ТОВ "Каркас ЛД", на підтвердження здійснення господарської діяльності та проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Сучасний стіль" та ПП "Техмедія", своєчасно (17 листопада 2010 року вих. №17/11/1 та 11 травня 2011 року вих. №11/05/1) було надано контролюючому органу копії первісних документів: відповідні договори, акти виконаних робіт, приходні та податкові накладні, їх реєстри та банківські виписки. Зазначене відповідачем не заперечується.

З огляду на положення підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту; 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу; 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в тексті наказу начальника Саратської МДПІ від 21 червня 2011 року № 370 про проведення позапланової невиїзної перевірки взагалі не зазначено підстав, що слугували для його видання.

Крім того, є не зрозумілим, чому отримавши у листопаді 2010 року документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Сучасний стіль", необхідність їх перевірки виникла у податкового органу лише більш ніж через шість місяців.

Тому, приймаючи до уваги, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запитів № 8476/153 від 08 листопада 2010 року та № 12/23 від 11 травня 2011 року не дотримався вимог Податкового кодексу України, а позивачем обов'язок щодо надання у строки пояснення та документальне підтвердження по суті отриманих запитів виконано, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для прийняття рішення про призначення проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Щодо встановлення перевіркою завищення позивачем суми валових витрат за 12 місяців 2010 року, то колегія суддів вважає необхідним зазначити.

Згідно, пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пункт 5.2. статті 5 Закону №334/94-ВР).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як підрядником, і замовниками та позивачем, як генеральним підрядником, і субпідрядниками укладались договори про виконання ремонтно-будівельних робіт, зокрема ремонт системи водопостачання, капітальний ремонт даху та фасадів навчальних, адміністративних будівель та інше.

Зазначені будівельні роботи проводились суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є, зокрема, будівництво будівель, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи. Також, встановлено, що будівельні роботи, які є предметом наведених договорів фактично виконані та передані субпідрядниками - генеральному підряднику та позивачем - замовникам, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

А тому, оскільки наведені договори в установленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони мали на меті створення правових наслідків, а також позивачем належним чином були оформлені договірні правовідносини та фактично виконано умови договорів, то колегія суддів надходить до висновку про правомірність зменшення податку на прибуток та віднесення відповідних сум до валових витрат.

Стосовно зменшення сум податкового кредиту податковим органом позивачу, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно до п.1.7. статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи, а саме реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та безпосередньо самих накладних вбачається, що на виконання договорів про проведення ремонтно-будівельних робіт суб'єктами господарювання ТОВ "Сучасний стіль" та ПП "Техмедія" видані позивачу податкові накладні з податку на додану вартість.

Вказані накладні видані у відповідності до підпункту 7.2. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР та в установленому законом порядку не дійсними не визнавались, а тому колегія суддів надходить до висновку про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Висновки суду першої інстанції стосовно невідповідності деяких первинних документів нормам чинного законодавства внаслідок відсутності підпису посадової особи підприємства, колегія суддів вважає помилковими, оскільки визначальною ознакою господарської операції, внаслідок якої були видані податкові накладні є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, тобто в даному випадку формальні недоліки документа, не є підставою для визнання його недійсним, оскільки роботи фактично виконані.

Також, колегія суддів зазначає, що встановлення відповідачем внаслідок проведення перевірки достовірності відображених показників певних розбіжностей та неможливість податкового органу підтвердити сплату контрагентами ТОВ "Каркас-ЛД" зобов'язань з ПДВ не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та застосування штрафних санкцій, оскільки законодавством не встановлено обов'язку для покупця товарів та послуг платника податку на додану вартість перевіряти виконання зобов'язань цією особою щодо сплати зазначеного податку.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів надходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо організації проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Каркас-ЛД", та помилковості висновків акту перевірки. А тому прийняті на підставі такого акту оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом при її розгляді порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів керуючись п. 4 ч. 1 статті 202 КАС України, вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ "Каркас-ЛД".

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каркас-ЛД" - задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року - скасувати. Прийняти нову постанову якою задовольнити адміністративний позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каркас-ЛД" до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 липня 2011 року:

- №0000272300 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 80625грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 20156грн.,

- №0000282300 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 205500грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 51375грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: