Ухвала суду № 26947199, 17.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-1322/09/1470

Категорія: 8.2

Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу приватного підприємства «Полтавка»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі за позовом прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області в інтересах Держави в особі Южноукраїнської об’єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області до приватного підприємства «Полтавка»про стягнення податкового боргу за рахунок активів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Полтавка»подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, в порядку ст. 164 КАС України, задоволені позовні вимоги про стягнення з ПП «Полтавка»120 093,14 грн. податкового боргу за рахунок активів.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки позивач не вжив всіх заходів щодо стягнення податкового боргу, передбачених Законом України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Южноукраїнська об’єднана Державна податкова інспекція в Миколаївській області подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін. Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач послався на те, що ним вжито всі заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»- було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги, які ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржені.

Ухвалюючи постанову про задоволення частини позовних вимог в розмірі 120 093,14 грн., суд першої інстанції встановив, що Прокурор м. Южноукраїнська звернувся до суду в інтересах держави в особі Южноукраїнської об’єднаної державної податкової інспекції з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «Полтавка»180043,32 грн. податкової заборгованості за рахунок активів.

Ухвалою від 17 липня 2009 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2-а-2877/09/1470. Під час розгляду справи №2-а-2877/09/1470 Южноукраїнська ОДПІ звернулась до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 120093,14 грн. за рахунок активів та прийняти рішення про стягнення з відповідача заборгованості в цій частині.

Суд першої інстанції встановив, що з’ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради 09.12.2004, та з 28.12.2004 перебуває на обліку в Южноукраїнській ОДПІ як платник податків за №456 (а.с.11,12)., а тому має самостійно визначати суми податку, що підлягають сплаті, сплачувати податок за звітний період до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства №15268 від 14.01.2009 за 11 місяців 2008 року та №16689 від 09.02.2009 за 2008 рік, що підтверджено штампом позивача про їх отримання, в яких відповідач самостійно визначив загальну суму податку до сплати 2006,0 грн. (а.с.25, 27).

22 січня 2009 року позивачем проведена невиїзна документальна перевірка відповідача, щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, про що складений акт №24/1501-125/32841828 (а.с.23).

За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - підпункт «а»п.п. 4.1.4 п.4.1 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- не своєчасне подання декларації по податку на прибуток. Відповідальність за вказане правопорушення встановлена п.17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2009 року №0000351501/0 на суму 170,0 грн., у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожну затримку не подання декларації (10 х 17 грн. = 170 грн.) (арк.спр.22а).

Суд першої інстанції встановив, що зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем отримано, що підтверджено підписом на корінці рішення, та не оскаржено ним в адміністративному та судовому порядках, визначене позивачем податкове зобов’язання вважається узгодженим в розумінні ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому заборгованість відповідача по податку на прибуток складає 2176,0 грн., які підлягають стягненню.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач, подав до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість №137320 від 22 грудня 2008 року за листопад 2008 року та №784 від 20 лютого 2009 року за січень 2009 року, що підтверджено штампами позивача про їх отримання, в яких відповідач самостійно визначив суму податку до сплати 1254,0 грн. (а.с.30, 34).

18 лютого 2008 року позивачем проведена планова виїзна перевірка ПП «Полтавка», щодо дотримання відповідачем вимог податкового та іншого законодавства, про що складений акт №23/23-00/32841828 (а.с.41-57).

За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- пункт 4.1 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 7601,0 грн. (а.с.56).

За наслідками перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122300/3 від 18 вересня 2008 на суму 74045,50 грн., з яких: 7601,0 грн. основного платежу та 66444,50 грн. штрафної санкції (а.с.22). суд першої інстанції встановив, що, відповідач частково сплатив заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1283,25 грн., в зв’язку з чим сума по основному платежу за вказаним рішенням складає 6317,75 грн., що підтверджено розрахунком суми позову (а.с.110).

28 січня 2009 року позивачем проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість відповідача, за результатами якої складено акт №40/1502-126/32841828 (а.с.24), яким встановлена розбіжність при звірці показників податкової звітності відповідача по взаєморозрахункам з ДП НАЕК «Енергоатом»- занижено податкові зобов’язання на суму 8960,0 грн. Відповідно до встановленого факту, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241502/0 від 30 січня 2009 яким збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку на суму 8960,0 грн. та застосована фінансова санкція в сумі 448,0 грн. (а.с.23а).

Суд першої інстанції встановив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 02 жовтня 2008 року (а.с.21) та не оскаржені ним в адміністративному та судовому порядках, визначене позивачем податкове зобов’язання вважається узгодженим в розумінні ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також суд першої інстанції встановив, що позивач у відповідності з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахував відповідачу пеню в сумі 21,66 грн. за прострочення сплати суми податкового боргу по податку на додану вартість із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення у сплаті боргу. Сума пені підтверджена розрахунком позивача (а.с.40).

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що заборгованість по податку на додану вартість складає 83445,91 грн., що підтверджено розрахунком позивача (а.с.110), та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Суд першої інстанції встановив, що 18 лютого 2008 року позивачем проведена планова виїзна перевірка ПП «Полтавка», щодо дотримання відповідачем вимог податкового та іншого законодавства, про що складений акт №23/23-00/32841828 (а.с.41-57).

За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме:

- п. 3.4 ст.3, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.10.1, п.п.9.10.2, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.п. а) п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- неутримання податку з доходів фізичних осіб, допущене в результаті заниження загального місячного оподатковуваного доходу при оподаткуванні доходів, виплачених фізичним особам у вигляді надміру витрачених коштів, отриманих під звіт та не повернутих у встановлені законом строки; неповернення надміру витрачених коштів, отриманих під звіт, у встановлений законом строк;

- п.п. 3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст3, п.п. е) п.п.4.2.9, п.п.4.2.9 п.4.2, п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. а) п.17.2 ст.17, п.п. а) п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- не оподатковано податком з доходів фізичних осіб дохід фізичної особи отриманий від фізичної особи, що є працедавцем, у не грошовій формі у вигляді мобільного телефону.

За наслідками перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111702/3 від 18 вересня 2008 року на суму 34471,23 грн., з яких: 11440,41 грн. основного платежу та 23030,82 грн. штрафної санкції (а.с.22).

Суд першої інстанції встановив, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 02 жовтня 2008 року (арк.спр.21) та не оскаржено ним в адміністративному та судовому порядках, визначене позивачем податкове зобов’язання вважається узгодженим в розумінні ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що, за відповідачем є заборгованість по податку з доходів найманих працівників в сумі 34471,23 грн., що підтверджено розрахунком суми позову (а.с.110).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до ст.2, 6, 8, 10 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем 22 липня 2008 року виставлена перша податкова вимога №1/20 (а.с.16) та 19 січня 2009 року виставлена друга податкова вимога №2/8 (а.с.18), які отримані відповідачем, відповідно, 30 липня 2008 року та 05 лютого 2009 року (а.с.17, 18).

Суд першої інстанції встановив, що на час розгляду справи, відповідач позов в частині стягнення заборгованості в сумі 120 093,14 грн. не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Активи відповідача знаходяться в податковій заставі, про що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про заставу.

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 120 093,14 грн., з яких: 2176,0 грн. заборгованості по податку на прибуток, 83445,91 грн. заборгованості по податку на додану вартість та 34471,23 грн. податку з доходів фізичних осіб, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача податкового боргу в сумі 120 093,14 грн., з яких: 2176,0 грн. заборгованості по податку на прибуток, 83445,91 грн. заборгованості по податку на додану вартість та 34471,23 грн. податку з доходів фізичних осіб, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 28 січня 2009 року №0000351501/0, №0000122300/3 від 18 вересня 2008, №0000241502/0 від 30 січня 2009 року, №0000111702/3 від 18 вересня 2008 року на суму 34471,23 грн., що підтверджено матеріалами справи та про що не заперечує апелянт.

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання позивачем вимог Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивач прийняв податкові вимоги, які не оскаржену, та час розгляду справи активи відповідача знаходились в податковій заставі, що підтверджено матеріалами справи, та не спростовано апелянтом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Полтавка»залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко