Постанова № 26945452, 26.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3108/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Вороні В.С.

за участю прокурора - не з'явився

та представників сторін:

позивача -Сосіна І.О. (дов. №108/01-21/08-16 від 03.01.2012 р.)

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 3100Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2012 року у справі

за позовом Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківський електроапаратний завод", м. Харків

про стягнення шкоди за забруднення навколишнього середовища

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Харківський електроапаратний завод" на користь позивача шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки будівельними та побутовими відходами у сумі 354284,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 вересня 2012 року у справі №5023/3108/12 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "ХЕАЗ" шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовлену засміченням земельної ділянки в сумі 354284,50 грн.; стягнуто з ПАТ "ХЕАЗ" на користь Державного бюджету України 7085,69 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при проведенні перевірки позивачем не було визначено землекористувача, на ділянці якого знаходиться смітник. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Державна екологічна інспекція у Харківській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що земельна ділянка, на якій було виявлено засмічення, використовується відповідачем. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Прокуратура вимоги ухвали суду від 04.10.2012 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, в судове засідання свого представника не направила, про причини неприбуття суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від ПАТ "ХЕАЗ" 23.10.2012 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання з проханням перенести розгляд справи в зв'язку із знаходженням його представника у службовому відрядженні.

Колегія суддів розглянула зазначене клопотання та враховуючи, що відповідачем не було надано доказів в підтвердження неможливості забезпечити явку в судове засідання свого представника, а також неможливості направити іншого представника для участі в судовому засіданні, дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання прокурора та представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22-23.03.2012 р., 26-30.03.2012 р. та 02-04.04.2012 р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області на виконання листа прокуратури Ленінського району міста Харкова від 21.03.2012р. №05-57/12, була здійснена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "ХЕАЗ", результати якої зафіксовані актом №252/09-18 (а.с.11-12).

Перевіркою виявлено розміщення відходів (побутові відходи, будівельні відходи, пластикові та скляні пляшки, тара від лакофарбових виробів) на відкритій земельній ділянці загальною площею 55,77 м та об'ємом понад 100 куб. м, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст. 35,46 Закону України "Про охорону земель".

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час позапланової перевірки, Інспекцією було винесено припис від 06.04.2012 № 03-27/61, яким було зобов'язано відповідача ліквідувати смітник. Даний припис було направлено на адресу відповідача поштою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В зв'язку з виявленими порушенням Державна екологічна інспекція в Харківській області на адресу ПАТ "ХЕАЗ" направила претензію №91 від 04.04.2012 р. з вимогою добровільного відшкодування шкоди зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства в розмірі 354284,50 грн. (а.с.14).

Розрахунок шкоди проведено у відповідності з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища № 149 від 04.04.2007 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007 р. за № 422/13689 (а.с.13).

Відповідач суму збитків добровільно не сплатив, у відповіді (вих. №09/60 від 17.04.2012 р.) на претензію зазначив, що територія, де був виявлений смітник, заводу не належить, а знаходиться у користуванні Щурової Л.В. (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що постановою виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 01.11.1946 р. "Про поновлення відводу земельного участка заводу "Електростанок" (нині - ПАТ "ХЕАЗ") по вул. Котлова, 106" заводу "Електростанок" поновлено відвід земельної ділянки заводу по вул. Котлова, 106. (а.с.16).

Рішенням виконавчого комітету Харківської Міської Ради депутатів трудящих №330 від 20.04.1949 р. "Про додатковий відводу частка землі Харківському заводу "Електростанок" по вул. Котлова, 106 у зв'язку з його реконструкцією, Харківському заводу "Електростанок" відведено додаткову ділянку землі за рахунок частини Щетинно-Щіточної фабрики по вул. Благоєва №17, за рахунок ділянки землі Управління допоміжних підприємств бувш. ХОВСУ по вул. Левади Першої Майовки, а також за рахунок вільної від забудови території приватновласницьких садиб по вул. Левади Першої Майовки №3 та ділянки, на якій розташовано барак Ленінського РЖУ загальною площею орієнтовно 2,7 га (а. с. 17-18).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 15.11.1950 р. за №670-11 стосовно додаткового відведення ділянки землі по вул. Котлова, 106 в м. Харкові, заводу до існуючої території відведено додаткову ділянку землі по вул. Котлова, 106, площею орієнтовно 3,0 га для будівництва нових виробничих цехів заводу (а.с.19).

Згідно даних Державного земельного кадастру під виробничим приміщеннями ПАТ "ХЕАЗ" знаходиться 27941 кв. м земельної ділянки (а.с.22).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості посилань відповідача на те, що земельна ділянка, на якій виявлено засмічення, належить Щуровій Л.В. з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2003 р. Щурова Л.В. є власницею нежитлових приміщень першого поверху №№8-12, 13а, І; другого поверху №№1-4, 4а, 5-16, I, II; третього поверху №1-15, I, II; четвертого поверху №№1-17, I, II; п'ятого поверху №№1-24, I, II; машинного відділення №№1, 2, I, II; загальною площею 4 923, 1 м~ у буд. літ. "У-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 106. (а.с.23).

Факт приймання-передачі Щуровій Л.В. вказаних приміщень зафіксований актом від 02.12.2003 р. (а.с.24).

Договір купівлі-продажу від 02.12.2003 р., засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В., містить примітку про роз'яснення сторонам змісту ст. 120 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України, що діяв на момент укладення договору, визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Ані права власності, ані права користування земельною ділянкою по вул. Котлова, 106 у м. Харкові Щурова Л.В. у відповідності до вимог чинного законодавства на момент розгляду справи не набула.

Стаття 1 Закону України "Про відходи" визначає поняття відходів -це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель" підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопичення відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Згідно п. ст. 32 Закону України "Про відходи" забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідачем не було виконано обов'язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.

Відповідно до п. 3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Розмір шкоди обчислюється уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення (п. 4.1 Методики).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кірєєвим О.В., були складені протокол про адміністративне правопорушення № 000580 від 27.04.2012 р. (а.с.150) та постанова про накладання адміністративного стягнення №03-28-146 від 27.04.2012 р. (а.с.149), згідно якої начальника адміністративно-господарчого відділу ПАТ "ХЕАЗ" Баєва Василя Івановича, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Відповідачем зазначені акти не оскаржувались, факт вчинення правопорушення був визнаний, штраф сплачений, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с.151).

Згідно роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1.6 роз'яснень Вищого Господарського суду України передбачено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач не надав суду ані доказів відсутності в діях його працівників вини у заподіянні шкоди, ані доказів її відшкодування.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що факт невиконання вимог природоохоронного законодавства відповідачем є доведеним, заявлені позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі №5023/3108/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі №5023/3108/12 залишити без змін.

Повна постанова складена 25.10.2012 р.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.