Постанова № 26945388, 23.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5004/310/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк", м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 31.05.12 у справі № 5004/310/12 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк", м.Луцьк

до Cуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Іваничі Волинської області

про стягнення 61 252,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2012р. у справі №5004/310/12 відмовлено у позові публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 61252,09 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованості у сумі 61252,09грн. та судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- у зв'язку з невиконанням мирової угоди, затвердженої ухвалою від 25.02.2011р. Іваничівським районним судом, позивачем були нараховані відсотки за період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р. в сумі 61252,09грн.;

- в п.3 мирової угоди зазначено, що у разі своєчасного виконання боржником зобов'язань по данній угоді стягувач зобов'язується не нараховувати відсотки по кредитному договору №27/07 від 07.12.2007р.. Отже, при невиконанні зобов'язання застосовується загальні норми законодавства, зокрема ст.1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики, а тому позивачем не нараховувались відсотки у ті місяці, коли відповідач своєчасно вносив платежі у повному обсязі згідно графіку, затвердженою мировою угодою. Нарахування відсотків почалося з моменту невиконання боржником умов мирової угоди, коли відповідач не погашав заборгованість по кредиту;

- позивач не здійснював нарахування відсотків на відсотки, оскільки нарахування здійснене на залишок заборгованості, яка закріплена умовами мирової угоди;

У письмових поясненнях від 16.07.2012р., 18.09.2012р., 08.10.2012р. (а.с.80,100,125) відповідач та його представник заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення законним та обгрунтованим.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, які про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені своєчасно та належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як cтверджується матеріалами справи, 07.12.2007р. між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27/07 (а.с. 8-9).

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 500000грн..

Згідно п.1.1.2 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р., термін користування кредитом до 05.12.2008р..

Пунктом 1.1.3 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. встановлено, що процентна ставка за користування кредитом становить 17 процентів річних.

21.02.2008р. між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. (а.с. 10).

Зокрема, п.2.6. кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. викладено в наступній редакції: "проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.".

26.06.2008р. між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2, якою внесено зміни до п.1.1.3 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р., а саме - збільшено процентну ставку за користування кредитом до 22 процентів (а.с. 10 зворотня сторона).

29.10.2008р. між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни до п.1.1.3 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р., зокрема, збільшено процентну ставку за користуванням кредитом до 26 процентів (а.с. 11).

05.12.2008р. між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни до п.1.1.3 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р., відповідно, збільшено процентну ставку за користуванням кредитом до 28 процентів, встановлено термін користування кредитом до 05.05.2009 року, визначено повернення кредиту щомісячно рівними частинами по 100000,00 грн., за пролонгацію договору встановлена комісія в розмірі 500,00 грн. (а.с.11 зворотня сторона).

Згідно п.8.1 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р., він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.

04.06.2009р. приватним нотаріусом ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернуто стягнення на заставне майно приватного підприємця ОСОБА_1, згідно договору застави №3175 від 07.12.2007р., для задоволення вимоги банку в розмірі 557792,30грн., в тому числі: основний борг 500000,00грн., несплачені відсотки 24527,40грн., пеня - 32264,90грн., за вчинення виконавчого напису - 1000,00грн. (а.с.12).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 25.02.2011р. у справі №6-1/11р. затверджено укладену 16.11.2010р. між ПАТ "Брокбізнесбанк" та СПД ОСОБА_1 мирову угоду по виконанню виконавчих написів №1094 та №1095 від 04.06.2009р. (а.с. 13).

У п.2 поданої на затвердження суду мирової угоди від 16.11.2010р. зазначено, що сторони підтверджують заборгованість за кредитним договором №27/07 від 07.12.2007р. боржника, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, перед стягувачем, Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", на дату підписання цієї угоди в сумі 643315,17грн., в тому числі 500000,00грн. - сума основного боргу, 108350,27грн. - відсотки, 32264,90грн. - пеня, 2700,00грн. - витрат за вчинення виконавчого напису (а.с. 74-75, 122-123).

Складову заборгованості в розмірі 643315,17грн., яка знайшла відображення в ухвалі Іваничівського районного суду Волинської області від 25.02.2011р., сторони підтвердили, зокрема, довідкою позивача від 26.09.2012.р №1077/050, письмових поясненнях відповідача від 03.10.2012р. (а.с. 133, 145-146)

У пунктах 2, 3 ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 25.02.2011р. у справі №6-1/11р. зазначено: "2. Боржник зобов'язується в добровільному порядку та в повному обсязі сплатити стягувачу заборгованість в розмірі 643315,17грн. шляхом проведення періодичних операцій з погашення заборгованості у такі строки та розмірах:

- до 30.11.2010р. включно -82700,00 грн.;

- до 31.12.2010р. включно -58377,67 грн.;

- до 31.01.2011р. включно -10000 грн.;

- до 28.02.2011р. включно - 10000 грн.;

- до 31.03.2011р. включно - 20000грн.;

- до 30.04.2011р. включно - 25000,00грн.;

- до 31.05.2011р. включно - 72872,92 грн.;

- до 30.06.2011р. включно - 72872,92 грн.;

- до 31.07.2011р. включно - 72872,92 грн.;

- до 31.08.2011р. включно - 72872,92 грн.;

- до 30.09.2011р. включно - 72872,92 грн.;

- до 31.10.2011р. включно - 72872,90 грн..

3. У разі своєчасного виконання боржником зобов'язань по даній угоді стягувач зобов'язується не нараховувати відсотків по кредитному договору №27/07 від 07.12.2007року." (а.с. 13).

У зв'язку з невиконанням відповідачем затвердженої судом мирової угоди, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 заборгованості по процентах в сумі 61252,09 грн., нарахованих за період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р. (а.с. 3-4, 51).

Обґрунтовуючи позов, посилаючись на ст.ст. 509, 526 ЦК України, позивач зазначає, що відповідно до умов мирової угоди, у разі своєчасного виконання боржником зобов'язань по даній угоді, стягувач зобов'язується не нараховувати відсотки по кредитному договору №27/07 від 07.12.2007р.. Однак, відповідачем не виконано умов мирової угоди, а тому, позивачем нараховано відсотки за період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р. в сумі 61252,09грн..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2012р. у справі № 5004/310/12 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 14.06.2012р.) у позові відмовлено (а.с.70-74, 85).

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, посилаючись на ст.604 ЦК України, зазначив, що з моменту затвердження 25.02.2011р. Іваничівським районним судом Волинської області мирової угоди від 16.11.2010р., між сторонами виникли нові зобов'язання, які припинили зобов'язання за кредитним договором з додатковими угодами, тобто, має місце новація договору. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач, заявляючи позов про стягнення заборгованості по відсотках в сумі 61252,09грн. здійснив нарахування відсотків на відсотки.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, з огляду на таке.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено частиною 1 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними 07.12.2007р. кредитного договору №27/07.

Судом встановлено, що на стадії виконання виконавчих написів нотаріуса по стягненню з відповідача на користь позивача 500000,00грн. боргу у зв'язку з неповерненням кредитних коштів за договором №27/07 від 07.12.2007р., 108350,27грн. відсотків за користування кредитними коштами, 32264,90грн. пені та 2700,00грн. витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса, Іваничівським районним судом Волинської області судом було затверджено мирову угоду.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, з посиланням на ст.604 ЦК України, що з моменту затвердження мирової угоди між сторонами виникли нові зобов'язання, які припинили зобов'язання за кредитним договором, оскільки мирова угода, зокрема, стосується порядку та способу виконання виконавчого документа, яким, згідно ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчий напис нотаріуса та, крім того, відповідно до затвердженої судом мирової угоди, припиняється лише нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором №27/07 від 07.12.2007р., за умови своєчасного виконання боржником (відповідачем у даній справі) своїх зобов'язань по сплаті 643315,17грн. у визначені мировою угодою строки та розмірах.

При цьому, слід зазначити, пунктом 8.1 кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. передбачено, що він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, а зобов'язанням позичальника, згідно п.4.2.1 договору є, зокрема, повернення кредиту, сплата нарахованих процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, на день прийняття оскарженого рішення позичальник своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів у повному обсязі не виконав.

Так, відповідач дотримувався умов мирової угоди лише в період з листопада 2010р. по 31.05.2011р., сплативши 278950,59грн..

Будучи зобов'язаним у червні 2011р. сплатити суму 72872,92 грн., відповідач оплату не провів. А у період з липня 2011р. по 31 жовтня 2011р. (кінцевий термін повернення платежів) мирова угода виконувалась відповідачем таким чином: до 31.07.2011р. сплаті підлягало 72872,92грн., сплачено 20000,00грн., до 31.08.2011р. підлягало сплаті 72872,92грн., сплачено 5000,00грн., до 31.09.2011р. підлягало сплаті 72872,92грн., сплачено 20000,00грн., до 31.10.2011р. підлягало сплаті 72872,92грн., сплачено 30000,00грн.. В період з 06.12.2011р. по лютий 2012р., тобто, після закінчення 31.10.2011р. строку виконання зобов'язання по погашенню заборгованості, відповідачем сплачено 24399,68грн..

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за мировою угодою по сплаті в строк до 31.10.2011р. 643315,17грн. не виконав, відповідно, перед зверненням ПАТ "Брокбізнесбанк" з позовом до суду заборгованість по мировій угоді складала 264964,93грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, у довідці банку від 29.02.2012р. (а.с. 15), акті звірки від 09.04.2012р. №914, зазначено, що заборгованість по мировій угоді складає 264964,90грн. (а.с. 32).

У своїх поясненнях від 08.10.2012р. (а.с. 145-146) відповідач, посилаючись на акт звірки від 09.04.2012р. №914, вказує, що за мировою угодою підлягало сплаті 643315,17грн., в тому числі 500000,00грн. - основного боргу, 108350,27грн. - відсотків, 32264,90грн. - пені, 2700,00грн. - витрат за вчинення виконавчого напису, а на момент пред'явлення позову залишок заборгованості по мировій угоді становив 264964,90 грн.

При цьому, відповідач також зазначає, що позивач провів нарахування відсотків на відсотки, пеню та витрати нотаріуса, керуючись кредитним договором, який припинив свою дію з моменту ухвали мирової угоди Іваничівським районним судом Волинської області.

Проте, як зазначалося вище, у зв'язку із затвердженням мирової угоди, кредитний договір свою дію не припинив.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача про нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 01.06.2010р. по 29.02.2012р. у розмірі 61252,00грн. на заборгованість по відсотках, пеню, витрати нотаріуса та не погоджується з висновком суду першої інстанції про нарахування відсотків на відсотки з огляду на таке.

В період з листопада 2010р. по травень 2011р. відповідач здійснював платежі на виконання умов мирової угоди, зазначаючи у своїх платіжних документах призначеннями платежів - погашення кредиту та погашення прострочених відсотків.

Судом встановлено, що на часткове погашення кредиту згідно договору №27/07 від 07.12.2007р. в період з 30.12.2010р. по 31.05.2011р. відповідачем сплачено 155600,32грн., отже станом на 01.06.2011р. борг складав 344399,68грн.; 19.07.2011р. та 29.07.2011р. сплачено по 10000,00грн., а тому, борг станом на ці дати зменшився та складав, відповідно, 334399,68грн. та 324399,68грн.; 04.08.2011р. відповідачем на погашення кредиту сплачено 5000,00грн., отже залишок боргу на цю дату становив 319399,68грн.; 09.09.2011р. сплачено 20000,00грн., відповідно, залишок боргу по кредиту складав 299399,68грн.; 28.10.2011р. сплачено 30000,00грн., тому, залишок боргу по кредиту складав 269399,68грн.; 06.12.2011р. сплачено 19399,68грн., отже залишок боргу на 06.12.2012р. по кредиту склав 250000,00грн.; 08.02.2012р. відповідачем сплачено 5000,00грн., відповідно, залишок боргу по кредиту станом на 08.02.2012р. склав 245000,00грн..

У зв'язку з неповерненням кредитних коштів борг у розмірі 245000,00грн. існував станом на 29.02.2012р..

Згідно п.2.6. кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. (в редакції додаткової угоди №1 від 21.02.2008р.), проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 265/366 днів в році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Судом встановлено, що проценти у розмірі 61252,09грн. за користування кредитними коштами в період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р. нараховано відповідно до умов кредитного договору №27/07 від 07.12.2007р. по відсотковій ставці 28% (додаткова угода б/н від 05.12.2008р.) на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, у вказаному вище періоді, з урахуванням проведених відповідачем платежів на погашення кредиту.

Враховуючи викладене, позивач цілком правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 61252,09 грн. процентів за користування кредитними коштами в період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р., а тому позов підлягає задоволенню.

За наведених обставин, рішення господарського суду Волинської області підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк", м.Луцьк задовольнити.

2. Рішення господарського Волинської області від 31.05.2012р. у справі №5004/310/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03600, м. Київ, проспект Перемоги, 41, код ЄДРПОУ - 19357489) 61252грн. 09коп. боргу, 1609грн. 50коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову, 804грн. 75коп. коп.. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

4. Справу №5004/310/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -в наряд.