Рішення № 26945166, 11.10.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 5024/1268/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Причині Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Урктелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Уктелеком", м. Київ

до Військової частини А-1836, м. Херсон

про стягнення 20160 грн. 24 коп.

за участі представників:

від позивача - Дубищев Ю. В., юрисконсульт, дов. №б/н від 15 червня 2012р.

від відповідача - Щербина Р.О. - представник, довіреність від 04 січня 2012 р.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з військової частини А-1836 заборгованості за договором №358/8 від 01.04.2003р. на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку в сумі 20160 грн. 24 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що військова частина А 1836 не здійснює прибуткової господарської діяльності, фінансується виключно з Державного бюджету та здійснює оплату виставлених рахунків за наявності цільових бюджетних асигнувань. Також зазначає, що позивачем не надано офіційного підтвердження щодо розміру індексу інфляції за спірний період. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог допустити можливість здійснення захищених видатків по рахункам військової частини А1836, у тому числі на виплату грошового забезпечення і заробітну плату, під час виконання судового рішення.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 01.04.2003 року укладено договір № 358/8 про надання послуг електрозв'язку (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здати, а виконавець прийняти на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (додаток №1) кабелі ТЗБ 7х4х, 1,2, ТЗБ 4х4х1,2, МПЄВК 1х4х1,2 згідно з паспортом (додаток №2) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість технічного обслуговування засобів зв'язку відповідача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця.

У додатку №3Б до договору зазначено, що вартість експлуатаційно-технічного обслуговування лінійних і станційних споруд за 1 км за місяць становить за кабель ТЗБ 7х4х1,2 - 36,50 грн., ТЗГ 4х4х1,2 - 34,39 грн., ТЗГ 12х4х1,2 - 38,32 грн.

На підтвердження виконання публічним акціонерним товариством "Укртелеком" умов договору позивачем надані рахунки №1499 від 15.07.2011р., №1454 від 15.08.2011р., №2100 від 26.09.2011р., №838403/11-162 від 24.10.2011р., №838403/11-396 від 30.11.2011р., №838403/11-653 від 31.12.2011р., №838403/11-913 від 31.01.2012р., №838403/11-1186 від 29.02.2012р., №838403/11-1327 від 31.03.2012р., №838403/11-1487 від 30.04.2012р., №838403/12-537 від 31.05.2012р., №838403/12-1597 від 29 червня 2012р., №838403/12-1861 від 31.07.2012р. Крім того, позивачем надано описи вкладень на відправку рекомендованої письмової кореспонденції у підтвердження направлення виставлених рахунків відповідачу. Таким чином у період з липня 2011р. по липень 2012р. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 19298 грн. 63 коп.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 19298 грн. 63 коп. є порушенням господарських зобов'язань за договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19298 грн. 63 коп. позивачем доведені та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 98 грн. 24 коп. збитків від інфляції та 3% річних у сумі 260 грн. 69 коп.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин ці вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 502 грн. 68 коп., відповідно до пункту 3.5 договору, нарахування якої є правомірним, оскільки відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, суд вважає, що право позивача не повинно завдавати шкоди інтересам інших військовослужбовців, а тому стягнення зазначених сум необхідно провести відповідно до вимог абз. 3 п.п. 1 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України з видатків військової частини, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини А 1836 (адреса: м. Херсон, вул. Пестеля, 1, р/р 35221007000015 УДК Херсонської області, МФО 852010, Код ЄДРПОУ 07738045) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, ЄДРПОУ 16479714) заборгованість в сумі 19298 грн. 63 коп., 98 грн. 24 коп. індексу інфляції, 3% річних 260 грн. 87 коп., пеню в сумі 502 грн. 68 коп. а також 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнення зазначених сум здійснити з видатків відповідача, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2012р.

Суддя Л.М. Немченко