Рішення № 26945124, 25.10.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 5024/1385/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт.Чаплинка Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", с. Новокиєвка Каланчацького району Херсонської області

про стягнення 46 339 грн. 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 паспорт, серія НОМЕР_2; ОСОБА_2 дов. від 23.10.2012 року №704569.

від відповідача -не з'явився.

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44 900,00 грн., інфляційних збитки в сумі 541,45 грн., 3% річних в сумі 898,00 грн., посилаючись на невиконання останнім умов договору найму транспортних засобів щодо оплати за надані послуги по перевезенню вантажу.

Справа розглядалась у судових засіданнях 09.10.2012 року та 25.10.2012 року. Представником позивача у судовому засіданні було уточнено період нарахування інфляційних втрат, який складає з 05.11.2011 року по 01.04.2012 року. У судове засідання 25.10.2012 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, під розписку, причин неявки та ненадання витребуваних судом документів не повідомив.

Зазначене свідчить про те, що, незважаючи на обізнаність про дату розгляду спору, відповідач ухиляється від явки в засідання суду та подання витребуваних судом доказів.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Крім викладеного судом встановлено, що 23.06.2011 року між сторонами укладений договір №184 найму транспортних засобів, відповідно до пункту 1.1 якого наймодавець (позивач) зобов'язується за плату надавати у користування належний наймачеві (відповідач) автомобіль КАМАЗ 55102 з причепом в такому порядку та на наступних умовах:

1.1.1. Автомобіль надається наймачеві наймодавцем з екіпажем, який його обслуговує на підставі заявки наймача. Водій автомобіля повинен мати належні документи на право керування автомобілем та поліс страхування цивільної відповідальності.

1.1.2. Наймодавець надає автомобіль в повністю справному технічному стані та у комплектності відповідно до вимог Правил дорожнього руху для перевезення сільськогосподарської продукції.

1.1.3. Орієнтований період найму (користування) встановлено з 25.06.2011 року по 15.07.2011 року. Уточнений період найму, маршрут слідування, місце призначення, зазначаються у заявці наймача.

Відповідно до пункту 1.2 договору сторони погодились, що вартість користування одним автомобілем КАМАЗ 55102 з причепом встановлюється у розмірі 1000 грн. на одну добу за умови фактичного використання наймачем найманого автомобілю.

Згідно з пунктом 1.3 договору наймач проводить оплату за користування наданим автомобілем на підставі акту виконаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту його підписання.

На підтвердження надання послуг з перевезення позивачем надані акти виконаних робіт по наданню послуг з перевезення №1 за період робіт з 26.06.2011 року по 10.07.2011 року на суму 10 000,00 грн., № 2 за період з 11.07.2011 року по 20.07.2011 року на суму 10 000,00 грн., №3 за період з 01.09.2011 року по 09.09.2011 року на суму 8 200,00 грн., №4 за період з 10.09.2011 року по 18.09.2011 року на суму 8 000,00 грн., №5 за період з 19.09.2011 року по 25.09.2011 року на суму 7 000,00 грн., №6 за період з 26.09.2011 року по 07.10.2011 року на суму 12 000,00 грн., №7 за період з 08.10.2011 року по 17.10.2011 року на суму 5000,00 грн., №8 за період з 21.10.2011 року по 31.10.2011 року на суму 5 200,00 грн., на загальну суму 65 400,00 грн., які підписані та мають печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" (а.с. 11, 13, 15, 17, 19, 21,23, 25).

З позовної заяви вбачається, що відповідачем було проведено часткову оплату за надані послуги в сумі 20 500,00 грн., що підтверджено довідкою Херсонської обласної дирекції Райффайзен банк Аваль від 16.10.2012 року №С22-43-1-2-29/1486, оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні 25.10.2012 року.

Крім того, вбачається наявність акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2011 року, який підписаний та має печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", відповідно до якого заборгованість на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 складає 44 900,00 грн. (а.с. 30).

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір найму транспортного засобу, згідно до приписів статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 44 900,00 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 44 900,00 грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 09.10.2012 року представником відповідача надавалось на огляд суду оригінал статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда". Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, вказуючи на пункт 10.2 статуту, відповідно до якого директор товариства та фінансовий представник зборів учасників зобов'язані разом підписувати договори від імені товариства, якщо сума відповідного договору не перевищує 200 000 грн., вказуючи, що договір найму транспортних засобів №184 від 23.06.2011 року не підписаний фінансовим представником а в одному з актів виконаних робіт взагалі не підпис директора товариства.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 82 Господарського кодексу України передбачає установчі документи господарського товариства, відповідно до якої установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

Стаття 4 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" передбачає, що до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Стаття 57 Господарського кодексу України передбачає, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Аналогічні норми закріплені у статті 143 Цивільного кодексу України.

Стаття 145 Цивільного кодексу України передбачає управління товариством з обмеженою відповідальністю. Так, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно статті 62 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до пункту 9.6 статуту управління повсякденною діяльністю товариства, а також виконання рішень зборів учасників здійснює директор, який є виконавчим органом товариства. Таким чином, директор є одноособовим виконавчим органом товариства.

Однак, пункт 9.7.5 статуту визначає певні обмеження щодо такої одноособовості, так, директор має право проводити переговори та укладати договори та інші документи, обов'язкові для товариства з урахуванням обмежень, встановлених статутом та рішеннями зборів учасників.

З пункту 9.7.11 статуту вбачається, що на всіх фінансових документах товариства, як то банківські документи, платіжні документи, документи щодо кредитів, застав, порук і таке інше, окрім підпису директора повинен бути підпис фінансового представника зборів учасників, якщо суми таких документів не перевищують суми еквівалентну 10 000 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України, що встановлений на дату підписання відповідного документу. Без такого підпису фінансового представника зборів учасників всі підписані документи директором або особою, яка його заміщує, вважаються такими, що підписані з перевищенням службових обов'язків і не мають юридичної сили, за виключенням тих договорів, що не перевищують суму еквівалентну 10 000 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України, що встановлений на дату підписання відповідного документу.

Відповідно до пункту 1.5 договору найму транспортних засобів від 23.06.2011 року орієнтована сума договору складає 20 000 грн.

З інформаційно - аналітичного центру «ЛІГА»судом було отримано довідку щодо курсу долара США у червні 2011 року, який складав 23 червня 2011 року (на час укладення договору) 797,3100 грн. за 100 од. Орієнтована сума договору є істотно меншою ніж 10 000 доларів США. Таким чином, між сторонами був укладений договір що не перевищують суму еквівалентну 10 000 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України, що встановлений на дату підписання відповідного документу, тому обов'язковість підпису фінансового представника зборів учасників не потребується.

Статутом передбачено, що без підпису фінансового представника зборів учасників всі підписані документи директором або особою, яка його заміщує, вважаються такими, що підписані з перевищенням службових обов'язків і не мають юридичної сили, однак, позивачем було надано докази часткової оплати відповідачем заборгованості, а саме оплату за послуги наземного вантажного транспорту відповідно до актів виконаних робіт №1, №2, №3 до договору №184, таким чином, товариство, у будь якому випадку, погодило укладений між сторонами договір найму.

Посилання представника відповідача, що підписи в акті виконаних робіт зроблені іншою особою не приймаються судом до уваги, оскільки відсутні належні доказі у підтвердження цього, крім того, останні містять печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда".

Крім того, відповідачем не було надано жодного документу витребуваного ухвалою суду від 09.10.2012 року, що не може свідчити про добросовісне користування відповідачем належними йому процесуальними правами.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 541,45 грн. сума індексу інфляції (за період з 05.11.2011 року по 01.04.2012 року (відповідно до уточнень у судовому засіданні)) та 3% річних у сумі 898,00 грн. за період з 01.11.2011 року по 01.07.2012 року відповідно до розрахунків, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Для правильного нарахування збитків від інфляції та 3% річних судом було витребувано докази часткової сплати заборгованості, які були надані представником позивача та перевірені судом.

Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

При визначені періоду нарахування індексу інфляції позивачем було обрано період з 05.11.2011 року, тобто, після п'яти банківських днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт, а при нарахування 3% річних -з 01.11.2011 року. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що періодом нарахування 3% річних слід вважати період з 08.11.2011 року по 01.07.2012 року та інфляційних втрат з 08.11.2011 року по 01.04.2012 року, оскільки 5 банківських днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт спливає лише 07.11.2011 року (03 та 04 листопада 2011 року є неробочі дні).

Розрахунок 3% річних здійснювався відповідно до вимог чинного законодавства:

44 900,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 54 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у попередньому році) = 199,28 грн.

44 900,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 182 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 669,82 грн.

Таким чином, здійснивши самостійних розрахунок інфляційних та 3% річних суд зазначає, що вони складають: сума індексу інфляції 449,00 грн. та 3% річних -869,10 грн.

Таким чином, нарахування інфляційних збитків та 3% річних є правомірним та підлягають стягненню відповідача.

За таких обставин судовий збір в розмірі 1609,50 грн. покладається на відповідача, а надлишково сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 0,10 грн. підлягає поверненню йому на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" (75804, Херсонська область, Каланчацький район, с. Ковокиївка, вул. Леніна, 48; 73000, м. Херсон, вул. Нефтяників, 15, р/р 26006301753447 в філії ПАТ «Промінвестбанк», МФО 352286, код ЄДРПОУ 32125410) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) -44 900,00 грн. основного боргу, 449,00 грн. інфляційних збитків, 869,10 грн. 3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 0,10 грн., сплаченого квитанцією №813110112 від 31.08.2012 року.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 жовтня 2012 року

Суддя О.С.Грицай