Рішення № 26944903, 11.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа №5015/2921/12

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології», с.Зубра Пустомитівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м.Київ

про стягнення боргу в сумі 157'878,69 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Скрипчук Х.М. -юрисконсульт (дов.№НЮ-391 від 18.04.2012р., діє до 31.12.2012р.); Корсанов С.В. -представник (дов.№НЮ -692 від 29.08.2012, діє на весь термін розгляду справи №5015/2921/12 у суді);

від відповідача: Костур Р.В. -представник (дов.№б/н від 16.07.2012р., діє до 16.07.2013р.);

від третьої особи: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про стягнення вартості робіт із заміни неякісної продукції в сумі 157'878,69 грн.

29.08.2012р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№18994/12), оскільки після завершення робіт із заміни підрейкових прокладок та завершення робіт по розрядці температурних напружень у плітях реальна вартість виконаних робіт змінилась і становить 155'802,97 грн., яку і просить стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою суду від 17.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.08.2012р.

08.08.2012р. розгляд справи відкладався на 29.08.2012р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

29.08.2012р. у судовому засіданні оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 29.08.2012р. та 11.09.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, просили залучити як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Укрзалізницю. Суд відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки представниками не доведено та судом не встановлено, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Укрзалізниці щодо сторін.

У судовому засіданні 29.08.2012р. та 11.09.2012р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 11.09.2012р. представник третьої особи не з'явився, проте у судовому засіданні 29.08.2012р. просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

У 2007р., 2008р. та 2010р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(третя особа у справі) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»(позивач у справі) було укладено договори поставки №Л/НХ-072276/НЮ від 20.11.2007р. (ЦХП-60108), №Л/НХ-0929/НЮ від 26.12.2008 (ЦХП-60109) та №Л/НХ-1017/НЮ від 04.01.2010 (ЦХП-60110). Відповідно до п.1.1 зазначених договорів третя особа зобов'язувалася поставити на умовах договорів та передати у власність позивача, а останній прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказується в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів. Пункт 3.1. договорів передбачає, що продукція повинна відповідати конструкторській та нормативно-технологічній документації, державним стандартам та технічним умовам, які діють в Україні. Протягом 2008р. - 2010р. третьою особою було поставлено та передано у власність позивачу 22930 штук підрейкових прокладок типу ПРП -2.1 (гарантійні зобов'язання яких згідно з паспортами якості виробника становить 45 млн. т. брутто пропущеного вантажу) проміжного пружного скріплення типу КПП -5, які під час модернізації колії, проведеної у 2008р.-2010р., та під час вкладання рейкошпальної решітки на залізобетонних шпалах було вкладено позивачем у колію.

Під час проведення комісійних оглядів колії в січні та лютому 2012р. було зафіксовано угон плітей за допустимі норми. З метою залучення представників відповідача та третьої особи для встановлення причин зазначеного угону плітей та складання двостороннього акту позивачем було направлено відповідні телеграми.

28.02.2012р. та 29.02.2012р. комісією у складі представників позивача та відповідача було обстежено відповідні ділянки колії Тернопільської дистанції колії та складені відповідні акти, у яких зроблено наступні висновки: 1. На перевірених ділянках угон рейкових плітей став можливим через знос прокладок ПРП-2.1 до 4 мм в їх гарантійний термін експлуатації. 2. В процесі зносу прокладки ПРП-2.1 ізолюючий вкладиш ВІП-65.1 опирається ніжкою на прокладку і тим самим зменшується зусилля притиснення. Також комісія висловила наступні пропозиції: 1. На ділянках, де виявлено угон плітей безстикової колії на скріпленні КПП-5, Корпорації КРТ поставити на ВП «Тернопільська дистанція колії»для заміни прокладки ПРП-2.1 на прокладки з вирізом під ніжку ВІП-65.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт. за рахунок виробника; 2.1. Зняті з колії непридатні прокладки ПРП-2.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт. згідно з актами від 28.02.2012р. та 29.02.2012р. повернути виробнику «Корпорації КРТ».

ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»здійснило заміну прокладок ПРП-2.1 в кількості 9955 шт. та 12795 шт., про що складено акт прийому-передачі від 27.03.2012р.

Позивач провів роботи по заміні дефектних елементів. Вартість таких робіт згідно поданих документів (калькуляції вартості робіт, постатейної розшифровки загальновиробничих витрат, розрахунку проценту загальновиробничих витрат до фонду основної заробітної плати у складі прямих витрат, нарядів на відрядні роботи, відомостей розрахунку заробітної плати монтерів та бригадирів) становить 155'802,97 грн.

05.04.2012р. ДТГО «Львівська залізниця»направила ДП «Укрзалізничпостач»претензію з вимогою сплатити 157'878,69 грн. вартості робіт по заміні 9955 шт. та 12795 шт. підрейкових прокладок типу ПРП-2.1 та 153'767,28 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості.

У відповіді від 16.05.2012р. на зазначену претензію ДП «Укрзалізничпостач»відзначило, що оскільки саме Львівська залізниця є кінцевим вантажоодержувачем та споживачем дефектної продукції, зокрема, залізниця виявила дефекти продукції та проводила обстеження ділянок за участю представників виробника, про що було складено документи, здійснювала роботу, пов'язану із заміною неякісної продукції на якісну, в зв'язку з чим зазнала збитків, тому просить розглянути можливість звернення саме ДТГО «Львівська залізниця»до господарського суду з позовом до виробника -ТзОВ «Корпорація КРТ»та залучення ДП «Укрзалізничпостач»в якості третьої особи на стороні позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 268 ГК України визначає, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно ч.6 ст.269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст.614 ЦК України).

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Відповідно до ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Частина 3 ст.678 ЦК України передбачає, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст.32 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи, зокрема актами від 28.02.2012р. та 29.02.2012р., а також актом прийому-передачі від 27.03.2012р. про заміну товару неналежної якості, підписаними комісією у складі представників позивача та відповідача підтверджено факт поставки третьою особою позивачу товарів неналежної якості та виявлення таких недоліків у межах гарантійного терміну експлуатації, а тому суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність доказів його неправомірної поведінки.

Не ґрунтуються на законі і пояснення відповідача про безпідставність позову через відсутність договірних відносин з позивачем, оскільки ч.3 ст.678 ЦК України чітко передбачає право на звернення про відшкодування збитків до виготовлювача товару, яким і є відповідач.

Таким чином, оскільки відповідач порушив зобов'язання -поставив товар неналежної якості, чим заподіяв позивачу збитки -вартість робіт по заміні прокладок ПРП-2.1 неналежної якості та не довів, як цього вимагає ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, -про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача.

З огляду на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, частина сплаченого при зверненні з позовом судового збору -41,52 грн. підлягає поверненню позивачу. Решта -3116,06 грн. у зв'язку із задоволенням позову слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні 11.09.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2012р.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 526, 610, 614, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 217, 224-226, 265, 268, 269 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-5, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33133794, 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького,144) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01059900, 79000, м.Львів, вул.Гоголя,1) 155'802,97 грн., що становить вартість робіт із заміни неякісної продукції, та 3'116,06 грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути позивачу 41,52 грн. сплаченого судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.