Рішення № 26944796, 24.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2012 р.Справа № 14/103-1977

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Бекерай", вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

до відповідача 1: Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, 46027

відповідача 2: Приватного підприємця Дещаківської М. В., вул. Подільська, 24, с. Підгороднє, Тернопільського району, Тернопільської області

відповідача 3: Приватного підприємця Криль М. Я., вул. Колонтая 2/8, м. Тернопіль, 46000

відповідача 4: Приватного підприємця Тукало М. М., вул. Л. Українки, 12/52, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 12687.28 грн.

за участю представників сторін

позивача: Панченко А. В., доручення №68 від 16.08.2012р.;

відповідача 2: Сольський В. В., ордер від 23.10.2012р.;

відповідача 4: Тукало М. М., паспорт № МС 306786 від 19.03.1998р.

Суть справи:

Приватне підприємство "Бекерай" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" про стягнення 12687.28 грн., із яких: 12036.89 грн. основний борг, 560.37 грн. інфляційні втрати, 90.02 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.02.2011р. , на підставі ст. 24 ГПК України, до участі у справі у якості, відповідачів 2, 3 та 4 залучено приватних підприємців Дещаківську М. В., Криль М. Я. та Тукало М. М.

24 жовтня 2012р. позивачем подано заяву про відмову від позову до приватних підприємців та від частини позовних вимог, які ґрунтувались на умовах договору про переведення боргу укладеного між ПП Криль М. Я. та ДП ТФ "Тернопільторгхліб". Свої дії приватне підприємство мотивує обставинами, які були встановлені господарським судом Тернопільської області у рішенні від 16.05.2012р. по справі №8/4/5022-214/2011 ( копія в матеріалах справи)

З врахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 10333.20 грн. основного боргу, 351.33 грн. інфляційних втрат та 51.81 грн. - 3 - х відсотків річних.

Судом представнику позивача роз"яснені наслідки даної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Враховуючи наведену правову норму, а також те, що заява приватного підприємства не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом та, як наслідок, провадження у справі в цій частині позову судом припиняється на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи решту заявлених вимог, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на недотримання відповідачем умов договорів про переведення боргу від 25.06.2010р., в частині сплати на користь кредитора сум заборгованості перед ним.

Відповідач 1 явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

За таких обставин, зважаючи на неподання дочірнім підприємством витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі вирішення спору розгляд справи відкладався із підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

24 липня 2009 року між ПП "Бекерай", в особі директора Ауст Зої, що діє на підставі Статуту (Постачальник) та приватними підприємцями Дещаківською М. В. та Тукало М. М., (Покупці) були укладені договори поставки хлібобулочних і кондитерських виробів (далі - Договори поставки).

За кожним із цих правочинів Постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти (продавати), а Покупець, в свою чергу, приймати та оплачувати хлібобулочні вироби (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 Договорів поставки, асортимент, назва, ціна, кількість виробів в упаковці та інші характеристики продукції вказуються у замовленнях Покупця, оформленого в межах асортименту, який вказаний у наданому Постачальником прайс - листі (Додаток №1 до Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договорів поставки, поставка кожної партії продукції Постачальником відбувається на підставі замовлення, отриманого від Покупця та узгодженого сторонами. Замовлення направляються в письмовій формі, засобами факсимільного зв'язку або в іншій прийнятній для сторін формі за 24 години до поставки.

Оплата вартості кожної партії продукції здійснюється Покупцем у безготівковому та готівковому порядку у національній валюті України через п'ять банківських днів після отримання продукції, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1 Договорів поставки).

Строк дії даних Договорів - до 31.12.2009р. У випадку, коли на вказану дату будь-яка зі сторін не виконала свої зобов'язання в повному обсязі, дія Договорів продовжується до моменту повного їх виконання.

Із наданих позивачем до матеріалів справи документів слідує, що останній, дотримуючись умов зазначених вище правочинів, здійснював поставку приватним підприємцям продукції, яка ними в повному обсязі не оплачена, що відповідачами не заперечується (відзив від 01.03.2011р.) та підтверджується накладними, банківськими виписками та актами звірки розрахунків, які знаходяться у матеріалах справи.

25 червня 2010р. між контрагентами за Договорами поставки та дочірнім підприємством Торговою фірмою "Тернопільторгхліб" на підставі ст. 520 -523 ЦК України були укладені договори про переведення боргу (далі - Договори) .

У пункті 1 даних правочинів констатовано, що ними регулюються відносини, пов'язані із заміною первісних боржників ( приватних підприємців) у зобов'язанні, що виникло за договорами поставки від 24.07.2009р.

Так, учасники спору у пункті 2 угоди домовились, що Первісні боржники переводять на Нового боржника -ДП ТФ "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" борг (грошове зобов'язання) в розмірі 5337.60 грн. (ПП Дещаківська М. В.) та 4995.60 грн. (ПП Тукало М. М.), що виникли на підставі договорів поставки. Суми заборгованості новий боржник зобов'язується сплатити у строк до 31.07.2010р.

Договір про переведення боргу погоджено кредитором -ПП "Бекерай", про що свідчить п. 3 даного правочину та підпис директора Ауст Зої, який скріплений круглою печаткою підприємства в колонці 3 розділу договорів "Місцезнаходження, реквізити і підписи сторін".

Зважаючи на невиконання Відповідачем 1 зобов'язань в частині оплати боргів у строк встановлений п. 5 угоди, позивачем на адресу ДП ТФ"Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" направлено лист - претензію від 28.09.2010р. про сплату суми боргу, яка залишена відповідачем 1 без задоволення.

Вказане слугувало підставою для звернення приватного підприємства до суду за захистом свої порушених прав.

Оцінивши зібрані у справі докази, доводи міркування та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, ст. 525 ЦК України встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 1 свої зобов'язання перед позивачем не виконав, а саме не оплатив по Договорах про переведення боргу від 25.06.2010р. в строк до 31.07.2010р. суму боргу в розмірі 10333.20 грн., в тому числі: 5337.60 грн. за приватного підприємця Дещаківську М. В. та 4995.60 грн. за суб'єкта підприємницької діяльності Тукало М. М.. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та не спростовані дочірнім підприємством.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем 1 порушено строки сплати боргу , а відтак позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 351.33 грн. та трьох процентів річних в сумі 51.81 грн. за період з 01.08.2010р. по 31.10.2010р. підлягають задоволенню, як документально підтверджені та обґрунтовано заявлені.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до відповідача 1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" (вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30248899) на користь Приватного підприємства "Бекерай" (вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 35846436) -10333 (десять тисяч триста тридцять три) грн. 20 коп. боргу, 351 (триста п'ятдесят один) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 51 (п'ятдесят одну) грн. 81 коп. три відсотка річних, 107 (сто сім) грн. 37 коп. державного мита та 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено

" 29 " жовтня 2012р.