Рішення № 26944486, 17.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/12281-2012 17.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" Броварський районний підрозділ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"

про стягнення 11 646,41 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

Від позивача: Недошовенко С.С. за дов. № 324 від 15.05.2012 р.

Від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс" про стягнення 11 646,41 грн. заборгованості за Договором "Про постачання електричної енергії".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/12281-2012, розгляд справи призначено на 24.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 17.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-19/12281-2012 від 06.09.2012р. та 24.09.2012 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04214, м. Київ, вул. Північна, 5).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена сторонам належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 24.09.2012 р. та 17.10.2012р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.10.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго», правонаступник ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»було укладено Договір Про постачання електричної енергії № 1921.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору .

Згідно п.п. 2.3.3, 2.3.4 Договору, оплата послуг проводиться споживачем згідно Додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», Додатку 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»та Додатку 6 «Порядок зняття показів засобів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»в розрахунковий період встановлений споживачу з 12 числа календарного місяця до 12 числа наступного місяця.

Споживач зобов'язався щомісяця в розрахунковий період з 12 числа знімати покази приладу обліку та подавати постачальнику звіт про використану електроенергію за розрахунковий період, одержувати платіжний документ (рахунок) та оплачувати його в терміни визначені п.п 2.1 додатку 4 до договору.

Взяті на себе зобов'язання в частині розрахунків відповідач виконав частково, не проведено оплату за шість місяців 2011 р. та 2 місяці 2012 р. за спожиту «Активну»електроенергію заборгованість по якій станом на 25 червня 2012 року становить 11 129,23 грн., що підтверджується рахунками за електроенергію.

08.12.2011 року позивачем направлено відповідачу претензію № 853 про оплату заборгованості за електроенергію. Відповіді від відповідача не надійшло, оплату не проведено.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 11 129,23 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 164,40 грн. пеня, 44,52 грн. індекс інфляції, 308,26 грн. -3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.п. 2.3.3, 2.3.4 Договору, оплата послуг проводиться споживачем згідно Додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», Додатку 5 «!Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії»та Додатку 6 «Порядок зняття показів засобів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»в розрахунковий період встановлений споживачу з 12 числа календарного місяця до 12 числа наступного місяця.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 308,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 44,52 грн..

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено що у разі внесення платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач проводить нарахування пені за період з 19.07.2011 року по 19.06.2012 року в сумі 164,40 грн., що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України. Вірним є нарахування пені за період з 19.07.2011 року по 19.01.2012 року, розмір пені за зазначений період буде становити 129,98 грн.

За таких обставин, суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення пені за період з 19.07.2012 року по 19.01.2012 року в розмірі 129,98 грн., в іншій частині вважає доцільним відмовити.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 525,526 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»(юридична адреса: 04214, м. Київ, вул.. Північна, 5, код ЄДРПОУ 24916867) на користь Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»Броварський районний підрозділ (07403, м. Бровари, вул.. Вокзальна, 10, код ЄДРПОУ 23243188 ), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг за електричну енергію в сумі 11 129 (одинадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн.. 23 коп., 3% річних в сумі 308 (триста вісім) грн.. 26 коп., інфляційні нарахування у розмірі 44 (сорок чотири) грн.. 52 коп., пеню в сумі 129 (сто двадцять дев»ять) грн.. 98 коп., судовий збір 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 15 коп..

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 22.10.12 р.