Рішення № 26944311, 23.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9107-2012 23.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"

про стягнення 50 855,92 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. за довіреністю № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012 р.;

від відповідача: Бойченко В.М. за довіреністю № 45/55-Д від 02.10.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивача) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дарницького району м. Києва (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 50 855,92 грн., в тому числі: 45 136, 97 грн. основного боргу, 1 968, 70 грн. 3% річних та 3 750, 25 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2005 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 45 136, 97 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9107-2012 та призначено її до розгляду на 25.07.2012 р.

23.07.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий орган Київської міської ради Київську міську адміністрацію, а також відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що нарахована позивачем сума коштів в розмірі 19 444, 63 грн. за січень 2011 року виникла внаслідок різних строків введення тарифів і є безпідставною, так як до неї включено різницю в тарифах, яку відповідач не повинен сплачувати на підставі ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Крім того, вказує на неякісні послуги позивача, що призвели до необхідності порахунку мешканцям-споживачам теплової енергії.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ломаки В.С., вирішено передати справу № 5011-5/9107-2012 на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. суддею Котковим О.В. справу № 5011-5/9107-2012 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., вирішено передати справу № 5011-5/9107-2012 для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/9107-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Від представника позивача надійшли також додаткові документи у справі, а саме: довідка про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію за період з 2009 р. по серпень 2012 р., відповідно до якої борг відповідача перед позивачем за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. становить станом на серпень 2012 року 0,00 грн. у зв'язку зі здійсненням погашення боргу.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.10.2012 р.

19.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, відповідно до якої він зазначає про помилку в назві відповідача та просить вірною назвою вважати -КП "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва. Клопотання судом задоволено.

09.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача на КП "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва", мотивоване тим, що рішенням КМР від 06.10.2011 р. 201/6417 змінено назву відповідача.

У судовому засіданні 09.10.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.10.2012 р.

11.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2012 р. позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.10.2012 р. представник відповідача проти задоволення позову заперечив, підтримав подане ним 09.10.2012 р. клопотання про зміну його найменування. Судом задоволено зазначене клопотання з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. за приписами ст. 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Крім того, судом розглянуто подане відповідачем 23.07.2012 р. клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий орган Київської міської ради Київську міську адміністрацію, та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки ним належним чином у відповідності до приписів ст. 27 ГПК України не доведено, як прийняте у даній справі рішення може стосуватись прав та обов'язків вказаного органу щодо однієї зі сторін спору або є його інтересів.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (споживач) було укладено Договір № 9608022 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 7 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії, у відповідача виникла заборгованість перед останнім в сумі 45 136, 97 грн.

Внаслідок здійснених відповідачем проплат в період з червня по серпень місяць 2012 року вказаний борг відповідачем було оплачено і станом на момент розгляду справи спір щодо основного боргу відсутній. При цьому, з Довідки про надходження коштів, наданої позивачем, вбачається, що частинку боргу на суму 7 446, 72 грн. ним було зараховано в його погашення за рахунок коштів, які надійшли в період з 12.06.2012 р. по 05.07.2012 р., тобто до моменту порушення провадження у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Так, як зазначалось вище, внаслідок здійснених відповідачем проплат в період з червня по серпень місяць 2012 року основний борг відповідачем було оплачено і станом на момент розгляду справи спір щодо нього відсутній. При цьому, з Довідки про надходження коштів, наданої позивачем, вбачається, що частинку боргу на суму 7 446, 72 грн. ним було зараховано в його погашення за рахунок коштів, які надійшли в період з 12.06.2012 р. по 05.07.2012 р., тобто до моменту порушення провадження у даній справі.

На підставі зазначеного, суд вважає, що в частині стягнення з відповідача 36 690, 25 грн. основного боргу необхідно відмовити, а в іншій частині стягнення основного боргу провадження припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 1 968, 70 грн. 3% річних та 3 750, 25 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно перерахунку суду з відповідача має бути стягнуто 1 924, 45 грн. 3% річних та 3016, 17 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

При цьому, доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, не ґрунтуються на матеріалах справи, не підтверджені належними доказами та суперечать чинному законодавству.

Так, необґрунтованим є посилання відповідача як на підставу для звільнення від обов'язку оплати поставленої позивачем теплової енергії на приписи ч. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Зазначеною нормою Закону врегульовано питання відшкодування втрат, які несуть виконавці/виробники житлово-комунальних послуг за обставин, коли витрати на виробництво таких послуг перевищують прибуток, який вони отримують внаслідок сплати споживачами їх вартості згідно з встановленими органом місцевого самоврядування тарифами.

Таким чином, вказана норма не стосується предмету спору і посилання на неї у відзиві не обґрунтоване належним чином.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судові витрати, що стосуються частини позовних вимог, борг за якими був сплачений відповідачем після порушення провадження у даній справі з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 36 690 (тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто) грн. 25 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 845 (одну тисячу вісімсот сорок п'ять) грн. 43 коп. 3% річних, 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1 303 (одну тисячу триста три) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака