Рішення № 26944205, 30.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.12р. Справа № 21/5005/8643/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСТИЛЬ", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Бай С.Е, дов. б/н від 04.01.12р.;

від відповідача - Мележик О.О., дов. б/н від 10.01.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 47 509, 24 грн. інфляційних втрат та 21 259, 84 грн. - 3% річних нарахованих на суму основного боргу в розмірі 203 030,95 грн., який стягнуто рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 32/33-09.

Позивач посилається на те, що рішення у справі № 32/33-09 на даний час не виконано, виконавче провадження по примусовому виконанню наказу у даній справі зупинено, а, оскільки зобов'язання відповідача у справі № 32/33-09 не припинено, позивач вважає, що у нього виникло право на стягнення заявлених у позові сум.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позов зазначає, що у позивача відсутні підстави для заявлення вимог для стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та 3% річних нарахованих окремо на встановленому рішенні суми боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, оскільки дана вимога суперечить положенням Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Також зазначив, що факт наявності у відповідача боргу, який підлягає примусовому виконанню не може вважатися простроченням боржника в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року у справі № 32/33-09 задоволено первісний позов ТОВ "Укртекститль" (далі - позивач), стягнуто з відповідача - ВАТ "Павлоградвугілля" (далі - відповідач) на користь позивача - 203 030,95 грн. заборгованості за договором, 5 249 грн. - пені, 4 263,62 грн. - інфляційних втрат, 667,50 грн. - річних, 2 132,11 грн. - витрат по сплаті держмита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; задоволено зустрічний позов, стягнуто з ТОВ "Укртекстиль" на користь ВАТ "Павлоградвугілля" 13 387,46 грн. - штрафу, 102 грн. - витрат по сплаті держмита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення частково змінено Дніпропетровським апеляційним господарським судом, а саме:

Частини 3 і 4 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції:

"Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" штраф в сумі 10151,55 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 77,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89,48 грн."

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на дату розгляду справи рішення суду у справі № 32/33-09 не виконано, виконавче провадження по примусовому виконанню наказу зупинено 06.04.2009р. (а.с.17).

Позивач, у зв'язку з невиконанням даного рішення просить суд стягнути з відповідача 47 509, 24 грн. інфляційних втрат та 21 259, 84 грн. - 3% річних нарахованих на суму основного боргу в розмірі 203 030,95 грн. за період з 01.04.2009р. по 25.09.2012р. включно.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені сторонами правові позиції, суд, вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Із приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України випливає обов'язок особи, яка набула або зберегла у себе майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути це майно особі, якій воно належить.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.09р. у справі № 32/33-09 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України, рішення суду від 26.02.09р. у справі № 32/33-09 , з огляду на те, що відповідачем його не було виконано своєчасно та в повному обсязі, продовжує існування обов'язку останнього щодо оплати зазначеного вище грошового зобов'язання, яке може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ст.ч.1 ст.599 ЦК України.

Таким чином, якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з вищенаведеним, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що правовідносини, які існують між сторонами, виникли з примусового виконання рішення та регулюються тільки нормами законодавства про виконавче провадження, оскільки у відповідності до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Закон України "Про виконавче провадження" встановлює тільки процесуальний порядок виконання судових рішень, що набрали законної сили, тоді як, позовні вимоги позивача, що є предметом розгляду в даному судовому провадженні, за своєю правовою природою є цивільними правовідносинами, які згідно ч.1 ст.1 ЦК України підлягають врегулюванню положеннями цього Кодексу.

Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановлянням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 14.11.11 у справі № 12/207, від 24.10.11р. у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 05.12.11р. у справі № 16/164(2010) та інш.)

Крім того, посилання відповідача на те що, доводи позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних повністю спростовуються положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", згідно з якими на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процесі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", також не є підставою для відмови у позові, оскільки зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішень не зупиняє нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення оплати основного боргу.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період невиконання рішення у справі № 32/33-09 є обґрунтованим та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак, перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що нарахування зазначених сум позивачем здійснено невірно, та Дніпропетровської області стягнення підлягає 41 831, 21 грн. - інфляційних втрат та 21 247, 58 грн. - 3% річних за період з 01.04.2009р. по 25.09.2012р.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград , вул. Леніна, буд. 76; код ЕДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕКСТИЛЬ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРПОУ 31516486) 41 831, 21 грн. (сорок одна тисяча вісімсот тридцять одна грн. 21 коп.) - інфляційних втрат, 21 247, 58 грн. (двадцять одна грн. двісті сорок сім грн. 58 коп.) - 3% річних, 1 476, 36 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 36 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 30.10.2012р.