Рішення № 26944146, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/30-65/44 21.11.11

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Екостандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

третя особа Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 790 710,33 грн.

за участю представників:

від позивача : Гогітідзе В.Ф. - представник за довіреністю № 09/1401 від 30.08.2011 р.від відповідача :Костюк Н.І. -представник за довіреністю № 3154 від 31.12.2010 р. Турченко Д.Л. -представник за довіреністю № 3156 від 31.12.2010 р.від третьої особи :Науменко С.В. -представник за довіреністю № 02-718 від 01.07.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 790 710,33 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 420099 від 01.08.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" утворилась заборгованість в сумі 790 710,33 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 790 710,33 грн. за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.

У судовому засіданні 21.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представники відповідача позов визнали частково, зазначили, що заборгованість складає 146 076,90 грн., інша частина заборгованості нарахована позивачем неправомірно, оскільки тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА, визнані судом нечинними.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", перейменованим в подальшому на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" і в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Екостандарт", як енергогенеруючою організацією, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс", як покупцем, було укладено договір № 420099 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п 1.1 договору енергогенеруюча організація зобов'язалась виробити, систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності.

Умовами договору № 420099 від 01.08.2004 р. сторони погодили, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", у відповідності з "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії" (п. 5.1), облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергогенеруючу організацію до 27 числа звітного місяця (п. 5.9).

Відповідно до п. 6.4 договору покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергогенеруючу організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Строк дії Договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 1 серпня 2004 до 1 серпня 2005 років та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

На час розгляду справи доказів припинення договору в установленому порядку сторонами суду не надано.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до облікових карток фактично спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р., відповідачем було отримано 5036.41004 Гкал теплової енергії, вартість якої складає 804 410,33 грн.

Відповідач не заперечив щодо обсягу переданої йому позивачем теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що в якості компенсації по пільгам та субсидіям на рахунок позивача надійшло 13 700,00 грн., у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" заявлено до стягнення 790 710,33 грн.

Як встановлено судом та вбачається з листа Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" № 344-14 від 11.01.2011 р., листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації міста Києва № 37108-267 від 12.01.2011 р., за одержану в листопаді 2010 р. теплову енергію відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 595 933,43 грн. Однак, матеріалами справи підтверджується той факт, що із вказаної суми на рахунок позивача було зараховано 541 582,47 грн. оплати за надані послуги згідно договору № 420099 від 01.08.2004 р., оскільки частина сплачених коштів була направлена на оплату послуг ГІОЦ та банків.

Так судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (замовник) та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 1204 від 04.01.2010 р., відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по обробці розщепленню та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, які надійшли на розподільчий рахунок виконавця за надані замовником та підприємствами-виробниками житлово-комунальні послуги.

Різниця між сплаченими коштами відповідачем та зарахованими коштами на рахунок позивача є сума, яка була перерахована Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" за послуги надані банками та самою третьою особою. Розпорядженнями КМДА № 758 від 30.06.2009 р., № 392 від 31.05.2010 р., що діяли у спірний період, були враховані витрати виконавців послуг, які пов'язані з нарахуванням та збором платежів споживачів та витрати за ведення КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" загальноміської бази нарахувань, розщеплення та обліку платежів і перерахування коштів на рахунки підприємств-виробників комунальних послуг.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що сума сплачених відповідачем послуг, наданих ГІОЦ та банківськими установами, не може бути зарахована (і не була зарахована) в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки цими коштами відповідач розрахувався по своїх зобов'язаннях з третіми особами, а не з позивачем.

Статтею 175 ч.1 Господарського кодексу України впередбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума заборгованості за надані, але не оплачені послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді за договором № 420099 від 01.08.2004 р. у період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р. в розмірі 249 127,86 грн. (790 710,33 грн. -541 582,47 грн. = 249 127,86 грн.).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не враховує в погашення заборгованості за вказаним договором кошти в сумі 35000,00 грн., перераховані платіжним дорученням від 29.11.2010 р. № 1547, оскільки, як вбачається з вказаного розрахункового документу, кошти сплачені як оплата за опалення за жовтень 2010 р. від орендарів по угоді № 420165 від 25.08.2004 р. Отже, кошти не можуть бути враховані судом як оплата за спожиту теплову енергію за листопад 2010 року на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420099.

Оскільки доказів належної оплати суду не надано, а наявність заборгованості відповідача підтверджується особистими картками (табуляграми), відомостями обліку теплової енергії, позовні вимоги в частині стягнення 249 127,86 грн. основного боргу за договором № 420099 від 01.08.2004 р. у період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 790 710,33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (02002, м. Київ, пр.-т Ю. Гагаріна, 14-а, ідентифікаційний код 32772152) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 249 127 (двісті сорок девять тисяч сто двадцять сім) грн. 86 коп.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (02002, м. Київ, пр.-т Ю. Гагаріна, 14-а, ідентифікаційний код 32772152) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) витрати по сплаті державного мита в сумі 15 814 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 20 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 листопада 2011 р.

Повний текст рішення підписано 28.11.2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна