Рішення № 26944002, 16.10.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/97/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.12 Справа № 32/5009/7014/11

За первісним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1)

до відповідача: Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (69000, АДРЕСА_2)

про стягнення суми 494643,94 грн.

За зустрічним позовом: Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (69000, АДРЕСА_2)

про визнання недійсними договорів з моменту їх укладання

Суддя Боєва О.С.

За участю представників:

Від СПД-фізичної особи ОСОБА_1: ОСОБА_1 (приватний підприємець, особисто, паспорт НОМЕР_4 від 17.09.98)

Від ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою": Антипенко О.П. (дов. № 36 від 11.01.2012р.)

Від третьої особи: ОСОБА_2 (приватний підприємець, особисто, паспорт НОМЕР_5 від 26.03.96)

ВСТАНОВЛЕНО:

У зв'язку із скасуванням Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012р. у справі № 32/5009/7014/11 постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2012р. у справі № 32/5009/7014/11, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями справу № 32/5009/7014/11 передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. справа № 32/5009/7014/11 прийнята суддею Боєвою О.С. до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 9/97/12, судове засідання призначено на 20.09.2012р. Ухвалою суду від 20.09.2012р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до СПД ФО ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів з моменту їх укладання. Цією ж ухвалою, розгляд справи № 32/5009/7014/11 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 01.10.2012р. Ухвалою господарського суду від 01.10.2012р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.10.2012р., потім -на 16.10.2012р.

16.10.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

16.10.2012р. від ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

СПД-фізична особа ОСОБА_1 проти заявленого клопотання заперечив.

Суд, розглянувши клопотання відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю. У клопотанні не зазначено в чому саме полягає неможливість розгляду справи за відсутності в.о. директора Гряника В.О., за наявності в судовому засіданні уповноваженого представника державного підприємства. Крім того, доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин (доказів перебування в.о. директора у відрядженні) не надано. До того ж, останнім днем строку розгляду спору у даній справі є 16.10.2012р.

Позивач за первісним позовом (СПД-фізична особа ОСОБА_1) підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити на підставі ст. ст. 16, 512, 513, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 525, 526, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 193 Господарського кодексу України, а також на підставі умов договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.03.2009р. та договору відступлення права вимоги № б/н від 20.05.2011р.

Відповідач з первісним позовом (ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, з підстав викладених у відзиві на первісний позов, що надійшов до суду 16.10.2012р.

Третя особа (СПД-фізична особа ОСОБА_2) підтримав позицію позивача за первісним позовом, просить суд задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.09.2012р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до СПД ФО ОСОБА_1 про визнання недійсним повністю з моменту укладання договору оренди №2 від 02.03.2009р., укладеного між ДП «Запорізький науково -

дослідний та проектний інститут землеустрою» та СПД - фізичною особою ОСОБА_2; про визнання недійсним повністю з моменту укладання договору відступлення права вимоги від 20.05.2011р., укладеного між СПД-фізичною особою ОСОБА_2 та СПД -фізичною особою ОСОБА_1

Позивач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві, зазначивши про те, що договір від 02.03.2009 року був укладений без дотримання вимог чинного законодавства України, а саме: без публікації оголошення в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель"; без створення тендерного комітету; без розкриття тендерних пропозицій кількох учасників, тобто, без врахування Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 93, яке діяло на момент укладання договору оренди від 02.03.2009 року. Згідно ж зі статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного Кодексу. В ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Враховуючи те, що договір оренди №2 є недійсним, то в силу ст. 216 ЦК України він не створив будь - яких юридичних наслідків. Третя особа не мала права відступати право вимоги за договором оренди № 2 від 02.03.2009р., оскільки у відповідача за первісним позовом відсутні будь - які зобов'язання перед ФОП ОСОБА_2 Просить задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. Позиція позивача за зустрічним позовом також викладена у нормативному обґрунтуванні зустрічного позову, що надійшло до суду 16.10.2012р.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти зустрічних позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов, що надійшов до суду 01.10.2012р.

Третя особа проти зустрічних позовних вимог заперечила, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець, третя особа у справі) та Державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (орендар, відповідач за первісним позовом) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2.

Відповідно до п. 1.1 договору, третя особа передає, а відповідач за первісним позовом приймає в платне строкове користування об'єкт нерухомості -нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 372,00 кв.м. (надалі - об'єкт оренди).

Об'єкт оренди передається відповідачу за зустрічним позовом для облаштування офісу. (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору об'єкт оренди передається відповідачу на підставі акту приймання-передачі у п'ятиденний термін з дати підписання даного договору.

Актом приймання-передачі від 02.03.2009р. приміщення передано у користування відповідачу.

Відповідно до п. 2.2 договору, розмір орендної плати за кожний місяць становить -40000 грн. без ПДВ (сорок тисяч грн.), з розрахунку 107,53 грн. за 1 кв.м.

Орендна плата сплачується щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору, вартість електроенергії, води та інших комунальних послуг, протипожежної, охоронної сигналізації сплачується відповідачем третій особі окремо від орендної плати щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до показників лічильників і згідно діючих тарифів, на підставі документів наданих постачальниками вищевказаних послуг.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з 01.03.2009 р. і діє до 31.12.2009 р.

У випадку дострокового припинення або закінчення терміну дії даного договору відповідач зобов'язався повернути третій особі об'єкт оренди у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому відповідач отримав його з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі його погіршення виправити за власний рахунок, або на вимогу третьої особи, виплатити йому грошову компенсацію в розмірі грошової суми, що необхідна для виправлення такого погіршення (п. 4.1.7 договору).

Згідно з п. 3.3., п. 3.4. договору, у випадку дострокового розірвання даного договору або закінченню терміну дії даного договору і відмови від його пролонгації об'єкт оренди повертається третій особі на підставі акту приймання -передачі у п'ятиденний термін з дати розірвання даного договору. Обов'язок по складанню акту приймання -передачі покладається на сторону, яка зобов'язана передати об'єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване приміщення відповідно до порядку, встановленого п. 3.3., п. 3.4. договору, ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" третій особі передано не було.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі від 31.12.2009 р., що підписана тільки з боку ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". В даному акті зазначено, що нерухоме майно та матеріальні цінності за цим актом третя особа прийняла та один примірник цього акту отримала, але від підпису даного акту відмовилась.

Як стверджує позивач за первісним позовом та третя особа, відповідач користувався об'єктом оренди з березня 2009 р. по грудень 2010 р. Незважаючи на зобов'язання передбачені договором оренди щодо сплати орендної плати у визначеному розмірі та у встановлені строки, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором та здійснив оплату за оренду лише за 2009р. у загальній сумі 400000 грн., що підтверджується банківськими виписками. Оплату за користування орендованим нерухомим майном за 2010 рік в загальній сумі 480000 грн. відповідач не здійснив. Факт користування відповідачем об'єктом оренди у 2010 році позивач підтверджує підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з січня 2010 р. по травень 2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи. Інші акти, а саме акти починаючи з червня 2010 р., які позивач направляв на адресу відповідача для підписання про надання даного об'єкта в оренду у його користування, на адресу позивача повернуті не були.

12.01.2011р. третьою особою на адресу відповідача було направлено лист з вимогою повернення підписаних других екземплярів Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за червень-грудень 2010р. Відповідач залишив вимогу позивача про повернення Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за червень-грудень 2010р. без задоволення, оплату за оренду не здійснив.

Також, за 2010 рік відповідачу за первісним позовом були виставлені рахунки щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг за період з січня по грудень 2010 р., а саме рахунок -фактура: № 11-09 від 21.01.2010 р., № 01-10 від 25.02.2010 р., № 02-10 від 23.04.2010 р.,№ 03-10 від 23.04.2010 р., № 04-10 від 31.05.2010 р., № 05-10 від 31.05.2010 р., № 06-10 від 16.07.2010 р., № 07-10 від 03.08.2010 р. № 08-10 від 03.09.2010 р., № 09-10 від 07.10.2010 р., № 10-10 від 03.11.2010 р., № 11-10 від 03.12.2010 р., № 12-10 від 10.01.2011 р.

Відповідач частково сплатив рахунки за комунальні послуги з січня по липень 2010 р., що підтверджується банківськими виписками. Інші рахунки відповідачем сплачені не були.

20.05.2011р. між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (кредитор, третя особа по справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор, позивач за первісним позовом) було укладено договір уступки права вимоги (надалі -договір уступки).

Відповідно до п. 1 договору уступки, третя особа передає право вимоги боргу, який виник за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.03.2009р. (право вимоги оплати за оренду приміщення) укладеного з Державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (дебітор, відповідач за первісним позовом), а позивач приймає уступку права вимоги по даному договору.

Сума угоди уступки права вимоги по договору на момент його укладення, складає 482202,60 грн., що відповідає сумі заборгованості дебітора перед кредитором за платне строкове користування нежитловим приміщенням (п. 2 договору уступки).

Із змісту листа ПП ОСОБА_2 на адресу ПП ОСОБА_1 від 01.07.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що заборгованість з орендної плати та комунальних послуг в загальній сумі 482202,60 грн. не перерахована на поточний рахунок.

Тобто, виходячи із змісту договору уступки права вимоги та вказаного вище листа, сума 482202,60 грн. (п. 2 договору уступки права вимоги) складається з суми основного боргу за користування нежитловим приміщенням та з суми боргу за комунальні послуги.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором та законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач за первісним позовом листом (вих. б/н від 12.07.2011 р.) повідомив відповідача, що відповідно до договору уступки права вимоги від 20.05.2011р. він є новим кредитором і до нього перейшло право вимоги за договором оренди нежитлового приміщення № 2 щодо сплати за оренду, у зв'язку з цим, просив сплатити існуючу заборгованість. Лист був отриманий відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення від 16.07.2011 р.

Згідно до ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідач заперечень щодо укладеного договору уступки права вимоги не надав, відповіді на повідомлення не надіслав, суму заборгованості з орендної плати не перерахував.

У зв'язку з цим, позивачем за первісним позовом ставляться вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування майном у 2010 році (в період з січня по грудень) в сумі 480000 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з 01.03.2009 р. і діє до 31.12.2009р. (пункт 6.1. договору). Тобто, строком дії договору є 10 місяців, пролонгації договору сторони не передбачили.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки орендоване приміщення відповідно до порядку, встановленого п. 3.3., п. 3.4. договору, а саме: за актом приймання-передачі, Державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" третій особі передано не було, факт використання відповідачем орендованого приміщення у 2010 році підтверджується підписаними ним актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з січня 2010р. по травень 2010р., то договір вважається таким, що поновлений на строк, який був раніше встановлений договором оренди, а саме з 01.01.2010 р. по 31.10.2010 р. (на десять місяців).

Суд не приймає як належний доказ на підтвердження відсутності намірів щодо пролонгації договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.03.2009р., лист ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за вих. № 5170 від 21.12.2009р., оскільки доказів направлення абр вручення його третій особі суду не надано. Третя особа у судовому засіданні також зазначила, що даний лист не отримувала.

Документальних доказів щодо використання відповідачем орендованого приміщення з 01.11.2010р. позивач не надав, тому підстави вважати, що договір оренди поновлено на новий строк з 01.11.2010р. у суду відсутні.

Таким чином, виходячи із змісту п. 2.2. та 6.1. договору, плата за оренду приміщення за період з 01.01.2010р. по 31.10.2010р., тобто -за 10 місяців, становить 400000 грн. Отже є безпідставним нарахування позивачем відповідачу орендної вплати в сумі 480000 грн. за загальний період з січня по грудень 2010 р. включно.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача за первісним позовом, щодо справляння плати за весь час фактичного користування майном у вигляді орендної плати за період з січня по грудень 2010р., оскільки, по-перше, суду не надано доказів фактичного користування майном за період з листопада по грудень 2010р., що не дає підстав робити висновок про поновлення договору на новий строк. По-друге, орендна плата справляється лише за договірне користування майном.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Із змісту ст. 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, заявлена позивачем за первісним позовом вимога про стягнення суми 480000 грн. заборгованості з орендної плати підлягає частковому задоволенню в сумі 400000грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо перерахування орендної плати, позивачем заявлені вимоги про стягнення суми 12387,94 грн. - 3% річних за період з 22.12.2010р. по 31.10.2011р. та суми 2256 грн. втрат від інфляції за період з 22.12.2010р. по 31.10.2011р.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд встановив, що період нарахування 3% річних позивачем визначений вірно, в той же час, виходячи із встановленої судом суми основного боргу (400000грн.), є необхідним корегувати розрахунок 3% річних в частині визначення його розміру, а саме: за загальний період з 22.12.2010р. по 31.10.2011р. сума 3% річних складає 10323,29 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат, оскільки інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причин девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретних місяцях, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, при чому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання -після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

У зв'язку з зазначеним, інфляційні втрати повинні нараховуватися за загальний період з січня 2011 року по жовтень 2011р.

На підставі викладеного, а також враховуючи встановлену судом суму основного боргу (400000грн.), інфляційні втрати становлять 16989,14 грн. В той же час, оскільки сума інфляційних витрат заявлена позивачем за первісним позовом в меншому розмірі, то вимоги щодо стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме -в сумі 2256 грн.

За таких обставин, первісні позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Що стосується зустрічних позовних вимог ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", то суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В частині 1 статті 203 ЦК України (на яку посилається позивач за зустрічним позовом) зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом вказує на ту обставину, що було порушено умови діючого законодавства при укладанні договору оренди №2 від 02.03.2009 року, а саме: не застосовано перед укладенням договору процедури визначеної Положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008р.

Відповідно до ч. 1 вказаного Положення (яке було чинне на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.03.2009р.), останнє визначає механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. В п. 15 частини 2 Положення зазначено, що послуги - будь-яка закупівля, крім товарів і робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортними засобами та засобами зв'язку, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, поточний ремонт, а також консультаційні послуги. До консультаційних послуг належать послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій.

Отже, виходячи із змісту Положення воно не розповсюджувалося на орендні правовідносини, в т.ч., що виникли з договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.03.2009р.

Крім того, відповідно до ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно ж до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно із Статутом позивача за зустрічним позовом, його керівник не мав будь-яких обмежень щодо укладання договору оренди від 02.03.2009 року.

Крім того, пунктом 92 Положення встановлено, що за порушення вимог, встановлених цим положенням та іншими нормативно-правовими актами, розробленими на його виконання, замовники та учасники несуть адміністративну чи кримінальну відповідальність відповідно до законів.

Не застосування конкурентної процедури тягне за собою відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Однак, нормами Положення та іншими нормативно-правовими актами не передбачено, що не застосування процедури закупівлі, встановленої Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, тягне визнання укладеного договору про закупівлю товарів (робіт, послуг) недійсним.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 236 ЦК України встановлений момент недійсності правочину. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. В той же час, частина друга ст. 236 ЦК України встановлює, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними.

Відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), у випадку визнання угоди недійсною за якою права та обов'язки сторін передбачалися лише на майбутнє, господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, сама по собі вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди №2 від 02.03.2009р. недійсним повністю з моменту його укладення, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів недійсності оспорюванного правочину.

Судом також не приймаються до уваги доводи позивача за зустрічним позовом, викладені у відзиві на первісний позов про те, що договір оренди з боку ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було підписано не директором підприємства, а іншою особою, оскільки доказів на підтвердження зазначеного позивачем за зустрічним позовом не надано.

Суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом не посилається на існування обставин обмеження чи впливу на його волевиявлення під час укладання оспорюваного правочину з боку третіх осіб, що свідчить про його розуміння та реальне сприйняття змісту вчиненого правочину.

Умови договору оренди №2 від 02.03.2009р. погоджені сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та не суперечать йому, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні в частині вимог про визнання недійсним повністю з моменту укладання договору оренди №2 від 02.03.2009р. відсутні.

Позивач за зустрічним позовом просить також визнати недійсним повністю з моменту укладання договір відступлення права вимоги від 20.05.2011р., зазначаючи, що у разі визнання недійсним договору оренди, то він не створює будь-яких юридичних наслідків, а тому третя особа не мала права відступати право вимоги за договором оренди, так як у відповідача за первісним позовом відсутні будь-які зобов'язання перед ФОП ОСОБА_2

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди № 2 від 02.03.2009р., як наслідок, суд відмовляє і у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним повністю з моменту укладання договору відступлення права вимоги від 20.05.2011р.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, за результатами розгляду первісного позову, з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 слід стягнути суму 4125 грн. 79 коп. витрат на державне мито та суму 196 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог).

Згідно зі ст. 49 ГПК України сплачений судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1,код НОМЕР_3) суму 400000 грн. заборгованості з орендної плати, суму 10323 грн. 29 коп. - 3% річних, суму 2256 грн. - інфляційних втрат, суму 4125 грн. 79 коп. державного мита, суму 196 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У задоволенні іншої частини первісного позову -відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 22.10.2012р.