Рішення № 26943725, 23.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2012 р. Справа 6/89/2012/5003

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 18 985,39 грн.

Головуючий суддя Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : ОСОБА_2 (адвокат), ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 18985,39 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач вимог ухвал суду про направлення повноважного представника в судове засідання не виконав.

23.10.2012р. відповідач подав клопотання про включення до складу судових витрат витрати на оплату послуг адвоката, сплачені відповідно до Угоди про надання юридичної допомоги від 25.09.2012р. та квитанції № QS16042008 від 19.10.2012р. в сумі 2000 грн.

Дане клопотання приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників відповідача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2010р. у справі № 2-659 в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18985,39 грн. відмовлено.

Даним рішенням встановлено, що 19.11.2007 року біля 21-ї год на 25 км+900м ПСО в м. Києві сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 відповідача по справі, який керував автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, який керував автомобілем ВАЗ- 21093 , державний номер НОМЕР_2.

Згідно постанови Хмільницького міськрайонного суду від 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і йому присуджений штраф в розмірі 20 гривень.

Доказами, наданими позивачем, а саме рахунком № 106 від 6 лютого 2008 року, актом виконаних робіт від 6 лютого 2008 року , наказом моторного (транспортного) страхового бюро України №455 від 19 березня 2008 року, висновком спеціаліста № 1286 від 7 грудня 2007 року, фототаблицями доведено, що дійсно автомобіль, належний ОСОБА_4, був пошкоджений і зі сторони позивача йому були виплачені грошові кошти.

Разом з тим, з довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Броварським взводом ДПС ДАІ ГУМВС України у Київській області позивачу МТСБУ, слідує, що автомобіль ДАФ, номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3 належить ОСОБА_1

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійною карткою до ліцензії серії НОМЕР_5, яка діє з 10 серпня 2006 року до 13 червня 2011 року доведено, що автомобіль ДАФ дійсно зареєстрований за ОСОБА_1 і йому дозволено здійснювати на ньому внутрішні та міжнародні перевезення вантажів .

Із трудової книжки вбачається, що дійсно ОСОБА_3 був прийнятий на роботу водієм до приватного підприємця ОСОБА_1 23.06.2003 року за трудовим договором, який зареєстрований у Хмільницькому міськрайонному центрі зайнятості.

Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до заяви ОСОБА_4 та на підставі висновку спеціаліста № 1286 від 07.12.2007р. сплатило ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 17995,39 грн. у якості відшкодування, завданої ОСОБА_3 шкоди транспортному засобу автомобілю ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_2, що стверджується платіжним дорученням № 115 від 19.03.2008р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 38 України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги позивача до відповідача є обгрунтованими.

Відповідач подав клопотання від 03.10.2012 р. про застосування строку позовної даності у даному спорі. В клопотанні зазначив, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за резресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання. Основне зобовязання було виконане позивачем 19.03.2008 р. , отже строк позовної давності за позовом в порядку регресу страхового відшкодування розпочався для позивача з 20.03.2008 р. , а закінчився 20.03.2011 р. З позовною заявою МТСБ України звернулося 10.09.2012 р. ( згідно відбитку поштового штеппеля на конверті) тобто більш як через півтора роки після спливу терміну позовної давності.

Крім цього відповідач подав клопотання про залучення до справи додаткового доказу, що стверджує обізнаність позивача , на момент здійснення ним страхового відшкодування, про особу власника автомобіля ДАФ ном. зн. НОМЕР_1 - копію довідки про дорожньо - транспортну пригоду, виданої позивачу Броварським взводом ДПС ДАІ ГУ МВС України в Київській області № 129 від 24.12.2007 р. , отриманого ним під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2-659/2010 , що перебувала в провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (суддя Біла Л.М.) - аркуш справи №39.

У запереченнях на заяву про застосування позовної давності від 22.10.2012 р. позивач зазначив, що не порушив строку на звернення до суду з позовом, зважаючи на наступне.

Особою відповідальною за збитки рішенням суду від 13.08.10р. визнано ОСОБА_1, як роботодавця ОСОБА_3 про що позивачу не могло і не було відомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так як рішенням суду було встановлено, що особою, яка порушила право та відповідно має нести майнові відповідальність є саме відповідач строк позовної давності для МТСБУ починає перебіг з 18.10.10р., тобто залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Інформація про наявність трудових стосунків була встановлена та доведена ОСОБА_3 в ході розгляду справи Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності до даних спірних відносин, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність ( строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Частина перша ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Стосовно регресних зобов'язань, тобто зобов'язань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених кредитором третій особі з вини боржника, то у ч. 6 ст. 261 ЦК України законодавцем визначено, що початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання. Отже за спеціальною нормою право страховика на відшкодування страхових виплат за рахунок особи, з вини якої стався страховий випадок , виникає з дати виплати страхувальникові страхового відшкодування.

Вказаний висновок сверджується і Постановою Верховного Суду України від 27.03.2012 № 58/168.

Крім цього , суд критично оцінює твердження позивача про те, що йому не було відомо про особу, яка порушила право позивача до того, як Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької обл. було прийнято рішення про відмову у позові до водія автомобіля , належного на праві власності відповідачу.

З рішення Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2010р. у справі № 2-659 вбачається, що позивачем до позовної заяви була додана довідка про дорожньо-транспортну пригоду, видана Броварським взводом ДПС ДАІ ГУМВС України у Київській області позивачу МТСБУ, з якої слідує, що автомобіль ДАФ, номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3 належить ОСОБА_1

В матеріалах вказаної справи Хмільницького міськрайсуду міститься довідка про дорожньо - транспортну пригоду, видана позивачу - МТСБУ Броварським взводом ДПС ДАІ ГУ МВС України в Київській області № 129 від 24.12.2007 р. , з якої вбачається, що автомобіль ДАФ номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_7.

З Акту виконаних робіт , прийнятих МТСБУ від Аварійного комісара ОСОБА_8 від 06.02.2008 р. вбачається, що МТСБУ прийняло від аварійного комісара документи в т. р. довідку ДАІ.

Таким чином позивачу 06.02.2008 р. було відомо, що власником автомобіля є відповідач.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже згідно вказної норми закону позивач повинен був знати, що відповідальність за регресним позовом має нести власник автомобіля, особа якого була зазначена у довідці ДАІ.

Незважаючи на це, позивач звернувся до суду з регресним позовом не до власника автотранспорту, який йому був відомий на момент такого звернення , а до водія, винного у ДТП.

Таким чином перебіг позовної давності почався з моменту страхового відшкодування 20.03.2008 р. , та сплив 20.03.2011 р. , а позивач звернувся з позовом 10.09.2012 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови в позові.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в позові.

Вимога відповідача про відшкодування витрат на послуги адвоката у сумі 2000 грн. підтверджуються угодою про надання юридичної допомоги від 25.09.2012р., додатковою угодою до угоди про надання юридичної допомоги від 25.09.2012р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 353 від 29.11.2001р., квитанцією № QS16042008 від 19.10.2012р. на суму 2000 грн..

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача в сумі 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 21647131) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 жовтня 2012 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002; а/с 182 Загоруй С. В., м. Київ, 01032)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1)