Постанова № 26943707, 16.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 жовтня 2012 року 12:22 № 2а-11192/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»

до

державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001002305, від 07.08.2012 №0001012305,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001002305 та від 07.08.2012 №0001012305.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа»прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0001012305, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 328 436,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0001002305, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 200 774,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 та, відповідно, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, представником державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби вказано на нікчемність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»і товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа», як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012..

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та статті 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»податкового зобов’язання з податку прибуток; а також порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

від 07.08.2012 №0001002305, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 200 774,00 грн. у тому числі: 187 947,00 грн. –основний платіж, 12 827,00 грн. - штрафні (фінансової) санкції,

від 07.08.2012 №0001012305, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 328 436,00 грн. у тому числі: 217 776,00 грн. –основний платіж, 110 670,00 грн. - штрафні (фінансової) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд», суд виходить з наступного. На підтвердження господарських операцій позивачем надані суду копії договорів про надання послуг від 29.11.2011 №29/11, від 28.11.2011 №28/11-5, від 30.11.2011 №30/11-5, акти здачі-прийому робіт згідно умов названих договорів, податкові накладні від 26.12.2011 №4074, від 28.12.2011 №4075, від 28.12.2011 №4076, від 28.12.2011 №4077, робочий проект маркетингового дослідження.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 30.11.2011 №30/11-5 товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»надавалися позивачу послуги з проведення аудиту бухгалтерської документації. Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»не надано суду жодних аудиторських висновків чи звітів, які б підтверджували факт виконання контрагентом своїх зобов’язань. Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.10.2012 №14905525 товариство з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, а не у сфері бухгалтерського аудиту.

Суд також звертає увагу позивача, що наявність робочого проекту маркетингового дослідження не є достатньою для підтвердження факту виконання господарських зобов’язань до договорів від 29.11.2011 №29/11, від 28.11.2011 №28/11-5, та, відповідно, виконання власних господарських зобов’язань безпосередньо товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд». Жодних інших документів, які є звичайними при виконання господарських зобов’язань подібного роду, а також методичного звіту про результати виконаної роботи, як передбачено договором, представником товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» суду не надано.

Досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа», суд виходить з наступного. На підтвердження господарських операцій позивачем надані суду копії договору від 29.02.2012 №СМ-2 про організацію рекламних заходів, акт здачі-прийому робіт згідно умов договору, податкова накладна від 30.03.2012 №63.

Жодних інших документів, які є звичайними при виконання господарських зобов’язань подібного роду –погодженого макету зразків рекламної продукції, вихідних даних та замовлень замовника, доказів узгодження місць проведення промо-акцій тощо, представником товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»суду не надано.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаними контрагентами з огляду на їх безтоварність, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001002305, від 07.08.2012 №0001012305.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова