Постанова № 26943316, 25.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1551/12 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Рогач Л.І.,розглянувши касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"на постановувід 01.08.2012 Харківського апеляційного господарського судуу справі господарського суду Харківської області № 5023/1551/12за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаНаціональна комісія регулювання електроенергетики України в особі Харківського територіального представництвапрозміну умов договору,за участю представників: позивача - Таран Н.М.відповідача - третьої особи -не з'явились Приступко О.В.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 у справі №5023/1551/12 (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), відмовлено в задоволенні позову Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (далі-відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної комісії регулювання електроенергетики України в особі Харківського територіального представництва (далі-третя особа), про зміну умов договору №3/19/12 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією, укладеного між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Вєк Технолоджі" 19.12.2011 на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 у справі №5023/6972/11.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушенням та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме статей 20, 179 ГК України, статей 13, 627 ЦК України, постанови НКРЕ № 15 від 13.06.1996, постанови НКРЕ № 631 від 18.06.2004, постанови НКРЕ № 934 від 19.10.2005, п. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік", ЗУ "Про захист персональних даних".

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, про дату і час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2012.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.10.2012 № 03.08-05/1018 у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. -головуючий, судді Бакуліна С.В., Рогач Л.І.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 25.10.2012 пояснення представників позивача, який підтримав вимоги касаційної скарги, та третьої особи, яка проти задоволення касаційної скарги заперечила, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 у справі № 5023/6972/11, яка набрала законної сили, позивача зобов'язано укласти з відповідачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах наданого відповідачем проекту договору, за виключенням абз. 4 пп. 8 п. 6 цього договору.

На пропозицію відповідача (лист від 03.01.2012 №03/01) підписати затверджений судом договір, позивач листом № 01-35/345 від 17.01.2012 направив підписаний з його боку договір, а також два примірники додаткової угоди від 16.01.2012 про внесення змін до цього договору, які просив підписати, скріпити печаткою та повернути йому один примірник додаткової угоди.

Втім, оскільки відповідач своїм листом від 30.01.2012 № 171/01 відмовився від підписання запропонованої додаткової угоди, позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 20, 188 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з безпідставності і необґрунтованості позовних вимог.

З висновками судів попередніх інстанцій слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частиною 4 статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів. В такому разі сторони мають право змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст лише за взаємною згодою.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, згідно з ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Можливість та підстави зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин встановлені нормою статті 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 3/19/12 від 19.12.2011 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією укладений між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Вєк Технолоджі" на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 у справі № 5023/6972/11, отже, внесення до нього змін по своїй суті фактично є зміною судового рішення, адже, вирішення порушених позивачем питань щодо змісту спірних умов договору мало відбуватись в межах розгляду переддоговірного спору у справі господарського суду Харківської області №5023/6972/11.

Колегія судів звертає увагу на не врахування позивачем тієї обставини, що внесення змін до договору, укладеного і затвердженого рішенням суду, є можливим лише за умови наявності та доведеності обставин і підстав, передбачених диспозиціями статей 651, 652 ЦК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивач свої вимоги взагалі не ґрунтував на положеннях зазначених норм законодавства і під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій наявності обставин і підстав для внесення змін до укладеного за рішенням суду договору не доводив.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач ні в позовній заяві, ані в інших поясненнях, наданих до матеріалів справи, не доводить, що укладений між сторонами договір не відповідає умовам примірного договору і потребує внесення відповідних змін, адже, як встановлено судами під час розгляду справи №5023/6972/11, договір повністю відповідає примірному договору, який затверджений постановою НКРЕ № 934 від 19.10.2005 "Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією", при цьому, третя особа у справі - НКРЕ категорично заперечувала проти внесення до цього договору будь-яких змін, за таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що запропонована позивачем редакція спірних пунктів додаткової угоди не передбачена примірним договором, відтак, внесення будь-яких змін до договору або доповнення його змісту можливе лише за взаємною згодою сторін, втім, оскільки така згода між сторонами не досягнута, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій положень законодавства про свободу договору, колегія суддів констатує, що оскільки взаємовідносини сторін щодо передачі електроенергії врегульовані законодавчо, сторони не є вільними у визначенні умов договору на передачу електроенергії та відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договорів має здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст. ст. 179, 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору, отже, посилання скаржника на порушення судами попередніх судових інстанцій ст. 627 ЦК України відхиляються.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про безпідставність позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до припущень і намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі господарського суду Харківської області № 5023/1551/12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Л.І.Рогач