Постанова № 26943203, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 15:15 № 2а-6682/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ратуша»»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві ДПСпро визнання неправомірною відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Ратуш Н.П. Сварич А.А. -п\к (дов.від 01.01.12р. №б/н)Від відповідачаШуневич В.В. -п/к (дов.від 16.03.12р. № 200/9/10-014)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 18.09.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ "Юридична фірма "Ратуша" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції Голосіївського району м.Києва ДПС та Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про визнання неправомірною відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку №1029/15-411 від 01.02.2012, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 21.05.12р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.06.12р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.07.12р. у зв'язку зі поданими позивачем уточненнями позовних вимог виключено з числа відповідачів Головне управління Державного казначейства України в м.Києві.

В судове засідання 18.09.12р. з'явились сторони.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням поданих уточнень. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні про позовних вимог заперечував, в обґрунтування посилався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ратуша»»звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва із заявою від 24.01.12р. про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Листом від 01.02.12р. відповідачем вих. № 1029/15-411 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено позивачу у наданні свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із наявністю у позивача заборгованості з податкових зобов'язань.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача оскільки зазначає, що заборгованість із податкових зобов'язань у нього відсутня, усі належні до сплати податкові збори позивачем сплачено у встановлені законом терміни. Крім того позивачем вказується на те, що податкові зобов'язання ним було сплачено на старі реквізити, у зв'язку із чим позивач звертався до податкового органу для вжиття усіх необхідних, при цьому на сам розгляду справи така заборгованість я зазначає позивач відсутня.

Крім того позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0008901510 від 31.05.12р. винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва яким на позивача за порушення п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової звітності, що відповідно встановлено актом перевірки від 31.05.12р. за № 792/15-125/25202911, у зв'язку із чим на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00грн.

З вказаним податковим повідомленням-рішення позивач не погоджується, оскільки зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні свідоцтва платника єдиного податку, а тому і у позивача не було підстав для подання звітності у загальному порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Норми п.297.1 ст.297 кодексу передбачають, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Також, відповідно до п.291.3 ст.291 юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно п.299.9 ст.299 Податкового кодексу підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави; наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Як встановлено судом підставою для відмови у наданні позивачу статусу платника єдиного податку слугувала наявність податкового боргу в сумі 3 727,76грн.

Позивачем заперечується наявність заборгованості, при цьому вказується на те, що така заборгованість обліковувалась на обліковій картці в наслідок сплати зобов'язань на розрахункових рахунок що був відкритий у 2010році, в підтвердження чого до матеріалів справи додано копію виписки банку та платіжними дорученнями від 28.0511р. № 2 та від 12.07.11р. № 3 (а.с. 114-115).

Позивач також вказує на те, що наявність інформації про заборгованість позивача є виключно виною податкового органу, оскільки такий не зважаючи на неодноразові звернення позивача не провів відповідне зарахування помилково сплачених коштів на необхідні рахунки.

Суд не може погодитись з такими доводами виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 за N 131 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за N 67/5258, рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь Державного казначейства. Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України, затверджених наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року N 119. (п. 2.3) Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує грошові кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства України в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації доходів. (п. 2.4)

Згідно з пунктом 3 глави II Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2007 за N 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276, передбачено, що інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної податкової служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724 (із змінами). Інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.(пункт 2.4. Інструкції)

Згідно з пунктом 5.3. Інструкції, дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання позивача на те, що здійснення оплати на невірний розрахунковий рахунок є виконанням зобов'язань перед бюджетом, оскільки невірне зарахування коштів не призводить до погашення зобов'язань за належним рахунком.

Моментом такого виконання слід вважати зарахування помилково сплачених сум на належний рахунок, яке відбувається на підставі заяви платника.

Як встановлено судом в результаті судового розгляду, помилково сплачені позивачем кошти було зараховано на належні рахунки і станом на 11.05.12р. у позивача наявна переплата.

Крім того слід зазначити, що посилання позивача на бездіяльність податкового органу щодо зарахування помилково сплачених коштів на відповідні рахунки за відповідним зверненням позивача, також не знайшло свого підтвердження.

Пунктом 43.5 ст. 43 ПК України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

При цьому контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа ДПІ у голосіївському районі м. Києва ДПС від 20.01.12р. за № 796/10/19-110 позивачу повідомлено, що відповідний висновок сформовано 01.08.11р. за № 1985 та передано до Державного казначейства України у м. Києві для вжиття відповідних заходів.

Наведене свідчить, що податковим органом у повній мірі виконано обов'язок щодо формування та передачі висновку щодо повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Наведені норми чинного законодавства, а також фактичні обставини справи свідчать про правомірність прийнятого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва рішення щодо відмови у наданні свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із наявністю у позивача заборгованості з податкових зобов'язань на час вирішення звернення позивача щодо отримання такого, а тому позовні вимоги в цій частині позовних вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення яким на позивача за неподання податкової звітності в порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України накладено штраф у розмірі 170,00грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (ч.1 ст. 49). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (ч. 2 ст.49). Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя)(п.п.49.18.2 п. 49.18. ст. 49).

Позивачем жодним чином не заперечується обов'язок платників податків що перебувають на загальній системі оподаткування подавати податкову звітність за правилами встановленими п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, однак вказується на неправомірність прийнятої відповідачем відмови у наданні свідоцтва платника єдиного податку, а відтак наявності у позивача обов'язку подання звідності як платника єдиного податку.

Доводи якими позивач обґрунтовує свої вимоги не знайшли свого підтвердження підчас розгляду справи по суті.

Як вже встановлено вище, прийнята відповідачам відмова у наданні позивачу свідоцтва платника єдиного податку є правомірно, за таких обставин на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивач перебував на загальній системі оподаткування, а тому був зобов'язаний подавати відповідну звітність у встановлені ПК України строки для таких платників.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства суд і в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судових засіданнях в повній мірі доведено правомірність оскаржуваного припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Смолій І.В.