Постанова № 26942905, 03.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 р. № 2а-5471/12/1370

3 о 11 год., 12 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Гавірко О.О., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод «Самбірський», представник -Кубара М.М. (довіреність № 132 від 24.07.2012 року), Петрущак В.В. (довіреність від 20.08.2012 року)до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби, представник -Стецьків Р.С. (довіреність № 4346/9/10-009/859 від 31.08.2012 року) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молокозавод «Самбірський»звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000402300 від 11.06.2012 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених з контрагентом позивача договорів є безпідставним, так як такі не підтверджені жодними доказами. Факт проведення господарських операцій з ТОВ «Пріма-Пак», підтверджуються належним чином складеними первинними документами, а відтак є підставою виникнення у позивача права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суду позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що правочини позивача укладені з його контрагентом, згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України містять ознаки нікчемності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Оформлення ТОВ «Пріма-ПАК»та первинних документів щодо придбання товарів (робіт) від ТОВ «Інноваційні сучасні технології»та ТОВ «Акта БК»є таким, що суперечить вищевказаним вимогам ЦК України та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідач стверджує, що до перевірки позивачем не представлено товарно-транспортних накладних, що не підтверджує факту переміщення товару від контрагента позивачу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначив про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення -рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.05.2012 року Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із ТОВ «Пріма-Пак»за період з 01.09.2010

року по 30.09.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 157/22-00/00424415.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України,

- п.п. 7.4.1., п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 7150,25 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 1412,66 грн., за листопад 2010 року в сумі 5737,59 грн.

В акті перевірки зазначено:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Молокозавод «Самбірський»укладено з ТОВ «Пріма-Пак»договір № 1509/10П від 20.09.2010 року про постачання багатошарових термоусадочних пакетів без поліграфії та з поліграфією, які призначені для дозрівання, зберігання та пакування твердих сирів. Проведеною перевіркою встановлено, що до податкового кредиту ТОВ «Молокозавод «Самбірський»включено суми податку сплаченого в ціні товару, згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Пріма-Пак», зазначених у реєстрі податкових накладних та відображених у податковому кредиті Декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року, на загальну суму 7150,25 грн.

При дослідженні взаємовідносин з ТОВ «Пріма-Пак», ТОВ «Молокозавод «Самбірський»для перевірки надано видаткову накладну, згідно якої ТОВ «Молокозавод «Самбірський»реалізовано ТОВ «Пріма-Пак»сир твердий «Естонський»згідно видаткової накладної № РН-0001143 від 23.09.2010 року на суму 42902,40 грн., в тому числі ПДВ -7150,40 грн.

Перевіркою також встановлено, що оформлення ТОВ «Пріма-Пак»договору та первинних документів щодо придбання товарів (робіт) від ТОВ «Інноваційні сучасні технології»та ТОВ «Акта БК»є таким, що суперечить положенням ЦК України та не підтверджує реальність настання правових наслідків. Вказані операції не підтверджуються при врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Договори згідно п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, укладені між ТОВ «Пріма-Пак»та ТОВ «Інноваційні сучасні технології»в період за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року та ТОВ «Акта БК»в період за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та, відповідно, з контрагентами - покупцями в період за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ «Молокозавод «Самбірський»з ТОВ «Пріма-Пак»до перевірки не надано товарно -транспортних накладних на перевезення товарів від ТОВ «Пріма-Пак», що підтверджують факт переміщення (транспортування) товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

ТОВ «Молокозавод «Самбірський»в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість в сумі 7150,25 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 1412,66 грн., за листопад 2010 року в сумі 5737,59 грн.

11.06.2012 року ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000402300, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 157/22-00/00424415 від 23.05.2012 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 10725,37 грн., в тому числі за основним платежем -7150,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3575,12 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо завищення податкового кредиту позивачем за березень 2010 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, які підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- листа № 079 від 20.07.2010 року голови правління ВАТ «Молокозавод «Самбірський»»до ТОВ «Пріма-Пак»з проханням виготовити пакети на сир «Естонський»з логотипом «Самбір»в кількості 25000 штук, розміром -180 Х 500, колір -жовтий;

- договору № 1509/10П від 20.09.2010 року про постачання пакетів для упаковки сирів, укладеного між ТОВ «Пріма-Пак»(як постачальником) та позивачем (як покупцем),

згідно якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати багатошарові термоусадочні пакети без поліграфії, які призначені для дозрівання, зберігання та пакування твердих сирів (п. 1.1. договору);

- договору № 35/1 від 01.09.2010 року, укладеного між ВАТ «Молокозавод «Самбірський» (як продавцем) та ТОВ «Пріма-Пак»(покупцем), згідно якого продавець зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець -приймати на умовах, визначених в договорі (п. 1.1. договору). Найменування, одиниці обліку, кількість та асортимент товару, що поставляється по даному договору, визначається у накладних, що оформляється сторонами при прийомі -передачі кожної партії товару відповідно до замовлення покупця (п. 1.3. договору);

- дорожніх листів вантажних автомобілів з 20 по 21.09.2012 року за № 239545 та з 29 по 30.09.2012 року за № 239546 із зазначенням автомобіля (MERSEDES-BENZ VARIO), перевізника (ТОВ «Пріма-Пак»), місця отримання вантажу (м. Київ, ТОВ «Пріма-Пак», склад), місця доставки товару (Львівська область, м. Самбір), найменування вантажу (пакети), відстань (1240 км.), номери прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовника (РН-000046 від 20.09.2010 року та РН-000061 від 29.09.2010 року);

- складського журналу матеріальних цінностей;

- Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.03.2007 року за № 05.03.02-03/14213, виданого Міністерством охорони здоров'я України, згідно якого об'єкт експертизи -пакети багатошарові «Амівак»відповідає встановленим медичним критеріям;

- видаткових накладних № РН-0000046 від 20.09.2011 року, № РН-0001143 від 23.09.2010 року, № РН-0000061 від 29.09.2010 року, а також рахунків -фактур № СФ-0000047 від 20.09.2010 року, № СФ-0000052 від 22.09.2010 року та № СФ-0000053 від 23.09.2010 року, складених між ТОВ «Пріма-Пак»та позивачем із зазначенням переліку товарів, ціни товару, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- довіреності № 10 від 23.09.2010 року на отримання від ТОВ «Самбірський «Молокозавод»»цінностей за рахунком фактурою № 123 від 29.09.2010 року;

- податкових накладних №№ 50, 65 від 20.09.2010 року та від 29.09.2010 року виданих позивачу його контрагентом ТОВ «Пріма-Пак», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- Податкової декларації ТОВ «Пріма-Пак»з податку на додану вартість за вересень 2010 року; Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Пріма-Пак»(Додаток 2 до податкового декларації з ПДВ); Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Пріма-Пак»в розрізі за вересень 2010 року (Додаток 5 до податкового декларації з ПДВ);

- угоди від 08.11.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної між ТОВ «Пріма-Пак»та позивачем;

- Довідки № 661/10/24-066 від 03.04.2012 року про наявність (відсутність) податкової заборгованості, з податків і зборів (обов'язкових) платежів), що контролюються органами ДПІ у Вишгородському районі, згідно якої ТОВ «Пріма-Пак»станом на 03.04.2012 року не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Також позивачем - як доказ надано суду багатошаровий термоусадочний пакет на сир «Естонський»з логотипом «Самбір».

Судом не враховуються висновки акту перевірки податкового органу про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит пов'язано з фактичним проведенням господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових та видаткових накладних, доказів транспортування (поставки) придбаних товарів, а також самої продукції - багатошаровий термоусадочний пакет на сир «Естонськи»з логотипом «Самбір», розміром -180 Х 500, колір -жовтий.

Крім цього, представник позивача надав суду копію Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Пріма-Пак»в розрізі контрагентів за вересень 2010 року (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) у якій зазначається суми ПДВ, обсяг вчинених господарських операцій (поставки) між контрагентом та позивачем, а також індивідуальний податковий номер позивача якому контрагентом видано податкову накладну, що спростовує висновок відповідача про нереальність господарських опреацій та протиправність формування податкового кредиту за вересень 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивача жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Припущення зазначені в акті перевірки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Крім цього, чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій, як підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000402300 від 11.06.2012 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 10725,37 грн. (в тому числі за основним платежем -7150,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3575,12 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.4.1., п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області № 0000402300 від 11.06.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод «Самбірський»(ЄДРПОУ 00424415, вул. Мазепи, 14, м. Самбір, Львівська область) 107,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 10.09.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.