Постанова № 26942656, 25.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6098/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "КРМП" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2012 року Приватне акціонерне товариство "КРМП" (далі - ПАТ "КРМП", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209665,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012.

Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити. В судове засідання, призначене на 17:00 25.10.2012, представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2012 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки ПАТ "КРМП" встановлено, зокрема, порушення останнім вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 209665,00 грн. Зазначав, що позивачем у 2011 році в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Фінтехснаб" (січень, березень та листопад 2011 року) та ТОВ "Спецпромстандарт" (січень-липень 2011 року) віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 16537,00 грн та 193127,50 грн відповідно. Вказував, що позивачем не доведена реальність операцій, які були здійснені між ним та ПП "Фінтехснаб", оскільки: - для підтвердження фактичного перевезення товарно-матеріальних цінностей на перевірку не були надані товарно-транспортні накладні; - позивачем не було надано ліцензію ПП "Фінтехснаб", яка засвідчує право останнього здійснювати будівельно-монтажні роботи; - ПАТ "КРМП" не було надано проектно-кошторисної документації, наявність якої передбачена статтею 875 Цивільного кодексу України; - відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності з огляду на відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тобто договори між ПАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб" були укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільству та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Крім того, Кременчуцька ОДПІ вказувала також на недоведеність реальності господарських операцій між ПАТ "КРМП" та ТОВ "Спецпромстандарт", оскільки позивачем на перевірку були надані податкові та видаткові накладні, що заповнені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також товарно-транспортні накладні, форма та зміст яких не відповідають правилам оформлення первинних документів на перевезення.

В судове засідання 25.10.2012 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "КРМП" (ідентифікаційний код 13962545) 29.05.1995 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивача взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ 02.06.1995 за №1802.

На підставі направлень від 07.07.2012 №3048/003048, №3049/003049, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 07.07.2012 №1462, в період з 09.07.2012 по 13.07.2012 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "КРМП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по день закриття, у зв'язку із надходженням відомостей Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про зняття з обліку у зв'язку з ліквідацією.

За результатами перевірки податковим органом 20.07.2012 складено акт №2392/22-209/13962545, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209665,00 грн, в тому числі: за січень 2011 року - 8348,00 грн; за лютий 2011 року - 102591,00 грн; за березень 2011 року - 51483,00 грн; за квітень 2011 року - 8828,00 грн; за травень 2011 року - 35465,00 грн; за червень 2011 року - 305,00 грн; за липень 2011 року - 561,00 грн та за листопад 2011 року - 2084,00 грн (том І а.с. 12-31).

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 30.08.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 210187,00 грн, в тому числі 209665,00 грн - основний платіж, 522,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 11).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №2392/22-209/13962545 від 20.07.2012, висновок про неправомірність включення ПАТ "КРМП" у 2011 році до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 209665,00 грн в результаті придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів, робіт (послуг), податкова інспекція обґрунтовує наступним.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що операції між позивачем та ПП "Фінтехснаб" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, на перевірку позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, дорожні листи, які підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до бази "Контрагенти" встановлено, що підприємство ПП "Фінтехснаб" за період січень, березень та листопад 2011 року формувало свій податковий кредит від контрагентів, які мають ознаки фіктивності, а саме - ПП "Екобудсервіс-Плюс", відносно якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, та ТОВ "Кремавтобуд", якому 27.12.2011 анульовано свідоцтва платника ПДВ. Крім того, у даних підприємств відсутні основні засоби, кількість працюючих складала 1 чол.

При дослідженні взаємовідносин між ПАТ "КРМП" та ТОВ "Спецпромстандарт" податковим органом було встановлено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням правил оформлення первинних документів на перевезення, а саме, в них відсутні печатка і підпис перевізників.

Також відповідно до даних бази "Контрагенти" встановлено, що підприємство ТОВ "Спецпромстандарт" за період січень-липень 2011 року формувало свій податковий кредит від ТОВ "Технорес" та ПП "Спецбуд-Інвест", відносно яких до ЄДР внесено записи про їх відсутність за місцезнаходженням.

Виходячи з викладеного, Кременчуцька ОДПІ зробила висновок про те, що договори між ПАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт" укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом перерахування грошових коштів підприємствам, в рахунок сплати за товар, роботи/послуги, які фактично не має можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивач у січні, березні та листопаді 2011 року формував податковий кредит, зокрема, в результаті здійснення господарських операцій за договором №15 від 10.03.2010, укладеним з ПП "Фінтехснаб", з урахуванням додаткової угоди до даного договору (том І а.с. 41-43).

Згідно умов цього договору ПП "Фінтехснаб" (субпідрядник), згідно наявних у нього ліцензій, приймає на себе виконання робіт по завданню ПАТ "КРМП" (замовника): будівельно-монтажні роботи та поставку металопрокату. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та матеріали, оплатити їх субпідряднику згідно умов даного договору. Замовник має право безперешкодного доступу до робіт субпідрядника, для перевірки якості виконаних робіт. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за якістю, об'ємом і вартістю робіт, відповідністю виконаних робіт по кошторисам.

Згідно вказаного договору позивачем у січні, березні та листопаді 2011 року придбавалися у ПП "Фінтехснаб" будівельно-монтажні роботи на суму 86720,40 грн, в тому числі ПДВ - 14453,40 грн, та металеві вироби на суму 12502,00 грн, в тому числі ПДВ - 2083,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано бухгалтерські та податкові документи, а саме, видаткову накладну, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, прибуткову накладну, витяг з журналу видачі довіреностей, сертифікати якості на товар, договори підряду з генпідрядниками ТОВ "Феррострой" та ТОВ Агрофірмою "Добробут", акт виконаних робіт згідно договору підряду з ТОВ "Феррострой", довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та відомості використаних ресурсів затрат підрядчика згідно договору підряду з ТОВ Агрофірмою "Добробут" (том І а.с. 44-53, том ІІ а.с. 49, 89-117).

Крім того, протягом січня-липня 2011 року позивач формував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Спецпромстандарт".

Згідно умов договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011, ТОВ "Спецпромстандарт" (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ПАТ "КРМП" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти металеві вироби та оплатити їх на умовах даного договору (том І а.с. 54-55).

Як пояснив представник позивача в період з січня 2011 року по липень 2011 року згідно договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 позивачем придбано у ТОВ "Спецпромстандарт" товарно-матеріальні цінності на суму 1155065,00 грн, в тому числі ПДВ- 192510,83 грн, а також роботи по організації транспортних перевезень товару на суму 3700,00 грн, в тому числі ПДВ - 616,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, картки по рахунку, акт здачі-прийняття робіт, сертифікати якості та технічні паспорти на товар, банківські виписки та платіжні доручення (том І а.с. 56-113, том ІІ а.с. 8-48, 50-88).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

В ході перевірки встановлена та підтверджена судовим розглядом відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б підтверджували реальність транспортування придбаних позивачем у ПП "Фінтехснаб" металовиробів.

Крім того, суд, дослідивши товарно-транспортні накладні, надані ПАТ "КРМП" на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Спецпромстандарт" товарів (костюмів робочих, костюмів зварювальника, чобіт, рукавиць брезентових та робочих, кутів, листів, швелерів, арматури, кругів, свай, перемичок, тощо), дійшов до висновку, що вони не можуть слугувати належним доказом реальності транспортування на адресу позивача вказаних товарів, оскільки складені з порушенням правил оформлення документів на перевезення, а саме, у даних товарно-транспортних накладних відсутні печатки, посади, прізвища, підписи уповноважених осіб автопідприємств - перевізників.

Судом критично оцінюються доводи позивача щодо використання придбаних в січні та березні 2011 року у ПП "Фінтехснаб" будівельних робіт з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Феррострой" за договором підряду №378 від 15.10.2010 та перед ТОВ Агрофірмою "Добробут" за договором підряду №3/0211/1 від 03.02.2011 (том ІІ а.с.94-117), з огляду на таке.

Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 №554, затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття вказаного наказу.

Крім того, згідно пункту 3.1.2 договору підряду №378 від 15.10.2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Феррострой", розрахунки з підрядником після виконання ним окремих етапів будівельно-монтажних робіт здійснюються після підписання форми КБ-2в та довідки КБ-3 по факту виконаних робіт, протягом 20 банківських днів (том ІІ а.с. 94-95).

Разом з тим, замість акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, складення яких передбачено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554, представником ПАТ "КРМП" до матеріалів справи долучено складений в довільній формі акт №7-01 (том ІІ а.с. 98), зі змісту якого не можливо встановити відповідність обсягу та виду робіт, виконаних підрядником ПАТ "КРМП", роботам, що виконані субпідрядником ПП "Фінтехснаб" згідно акту №8 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (том І а.с. 48-49).

Суд також зауважує, що відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, додані позивачем до матеріалів справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти виконаних будівельних робіт, як ті, що складені між ПП "Фінтехснаб" та ПАТ "КРМП" (том І а.с. 47-49, 51-53), так й ті, що складені між ПАТ "КРМП" та ТОВ Агрофірмою "Добробут" (том ІІ а.с. 104-121, 124-129, 135-138, 142-145, 148-151, 153-156, 158-161, 164-167, 171-174, 177-180) не містять дати їх складання.

Окрім цього, суд звертає увагу на положення статті 875 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Пунктом 4.1 договору №15 від 10.03.2010, укладеного між ПАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", встановлено, що замовник до підписання договору передає субпідряднику один комплект проекту та кошторису на окремі види робіт. Проектно-кошторисна документація (повністю або частково) не може бути відтворена будь-яким способом, передана третім особам, а також використана будь-яким іншим способом без попередньої згоди замовника.

Разом з тим, ні в ході проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи позивачем не було надано проектно-кошторисної документації, наявність якої передбачена як законом, так і умовами договору №15 від 10.03.2010.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено зазначення у податковій накладній в окремому рядку такого обов'язкового реквізиту як вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що в податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецпромстандарт" на підтвердження фінансово-господарських операцій з ПАТ "КРМП", в рядку "вид цивільно-правового договору" зазначено договір купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 (том І а.с. 58, 61, 64, 67, 70, 74, 76, 79, 82, 93, 96, 99, 104, 107, 110, 113).

При цьому, слід відмітити, що предметом договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 являються лише металеві вироби.

Проте, перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно даних податкових накладних в результаті придбання не тільки металевих виробів, а й інших товарів - рукавиць, робочих костюмів, костюмів зварювальника, чобіт, поставка яких не передбачена умовами договору купівлі-продажу. Докази укладення між позивачем та ТОВ "Спецпромстандарт" додаткових угод до договору купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 щодо зміни його предмету в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як вже зазначалося вище, згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій повинні мати такі обов'язкові реквізити як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Всупереч вказаної вимоги щодо оформлення первинних документів частина видаткових накладних ТОВ "Спецпромстандарт" містить лише підпис особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності від продавця, без зазначення її прізвища, займаної посади, що позбавляє можливості ідентифікувати уповноважену особу покупця (позивача у справі), що отримувала товар. На вимогу суду надати витяг з журналу видачі довіреностей уповноваженим особам на отримання ТМЦ від ТОВ "Спецпромстандарт" такий витяг позивачем надано не було.

Посилання представника позивача на те, що придбані ПАТ "КРМП" у січні-липні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" товарно-матеріальні цінності (швелера, арматура, круги, листи, кути, тощо) використані останнім при виконанні будівельних робіт для ТОВ Агрофірми "Добробут", що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та відомостями використаних ресурсів затрат підрядника (том ІІ а.с. 105-109, 111-113, 115-117, 119-123, 125-134, 136-141, 143-147, 149-152, 153-157, 159-163, 165-170, 172-176, 178-181), судом відхиляються, оскільки зміст вказаних документів не дає можливості встановити те, що саме придбані у ТОВ "Спецпромстандарт" товари у відповідній кількості були у подальшому використані позивачем при виконанні будівельних робіт на об'єктах ТОВ Агрофірми "Добробут". При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження руху вказаного товару зі складу ПАТ "КРМП" на будівельні об'єкти ТОВ Агрофірми "Добробут".

Що стосується придбаних ПАТ "КРМП" у січні-липні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" робочих костюмів, чобіт та рукавиць, то в ході судового розгляду справи представником позивача було пояснено, що частина вказаних товарів була видана працівникам позивача, які виконували будівельно-монтажні роботи на різних будівельних об'єктах, інша частина (залишок) знаходиться на складі позивача. Разом з тим, на підтвердження вказаного представником позивача не було надано доказів руху даних товарів по складу, їх передачі працівникам, доказів списання позивачем вказаних товарів чи доказів наявності залишків даних товарів на складі ПАТ "КРМП".

З приводу придбання ПАТ "КРМП" в травні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" робіт по організації транспортних перевезень товару, суд відмічає, що окрім податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том І а.с. 100-101) позивачем не було надано інших документів на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції, зокрема, не було надано ні договору (№1/1 від 01.01.2011), в рамках якого відбувалося надання транспортних послуг та на який маються посилання в акті та податковій накладній, ні товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалось транспортування товару. Представник позивача не зміг пояснити суду з якою метою у травні 2011 року ПАТ "КРМП" придбавалися вказані роботи, який саме товар транспортувався та кому він належав.

Крім того, суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем не надано суду доказів наявності у нього економічної вигоди (прибутку) за результатами здійснених ним операцій з придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів, робіт (послуг).

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність у ПАТ "КРМП" податкових накладних, виписаних ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт", як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарів, робіт (послуг) від контрагентів - ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт" та їх використання у господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження ПАТ "КРМП" податку на додану вартість на загальну суму 209665,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

За висновком суду, Кременчуцькою ОДПІ на підставі вказаних норм відповідачем правомірно застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням №0012122301/1287 від 30.08.2012 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 522,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287 від 30.08.2012 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПАТ "КРМП" про визнання його нечинним та скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "КРМП" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава