Постанова № 26942651, 25.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6180/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Селецького О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" до відділу Державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про скасування постанови, зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ПОУ АТ "Ощадбанк", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції (далі - ВДВС Хорольського РУЮ, відповідач) про скасування постанови в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_2, а саме: квартири АДРЕСА_1, та зняття арешту з вказаного майна з подальшим повідомленням відповідного органу (установи) для зняття арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ним та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2203/1685 від 12.10.2007. Відповідно до умов даного договору, клієнту ОСОБА_2 банком був наданий кредит в сумі 180 000,00 грн терміном на 120 місяців під 17,5 % річних зі строком остаточного погашення 11.10.2017. Крім того, між позивачем (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір від 12.10.2007, згідно якого іпотекодавцем, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання по кредитному договору №2203/1685 від 12.10.2007, передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 Полтавської області. Зазначав, що відповідач, накладаючи арешт на квартиру, яка знаходиться в іпотеці банку, не врахував вимоги Закону України "Про іпотеку", яким передбачено переважне право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, чим порушив права позивача як іпотекодержателя за умов, що ОСОБА_2 має невиконані кредитні зобов'язання перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ПОУ АТ "Ощадбанк".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце судового розгляду справи, направив до суду клопотання, в якому просив провести розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника ВДВС Хорольського РУЮ. У своїх письмових запереченнях (вх.№30352/12 від 09.10.2012) відповідач посилався на те, що згідно із частиною 1 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. У даному випадку державним виконавцем накладено лише арешт, виконавчі дії по вилученню та примусовій реалізації майна не проводилися. У зв'язку із цим, є безпідставними посилання позивача на порушення його прав відповідно до Закону України "Про іпотеку", оскільки звернення стягнення на заставне майно не проводилося, а накладення арешту на майно боржника виступає як спосіб забезпечення виконання рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 15.02.2011. Крім того, вказував, що відповідно до частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно боржника може бути звернуто у разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 27.09.2012 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра".

Представники третіх осіб в судове засідання 18.10.2012 не з'явились, будучи належно повідомленими про час та місце судового розгляду справи, про що маються докази у матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомили. В зв'язку з цим, в судовому засіданні 18.10.2012 судом постановлено ухвалу про розгляд даної справи за відсутності представників третіх осіб.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних в ній письмових доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" (найменування змінено на ПАТ "Державний ощадний банк України") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2203/1685, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 180 000,00 грн терміном на 120 місяців під 17,5 % річних зі строком остаточного погашення 11.10.2017 (а.с. 7-11).

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 12.10.2007 між позивачем (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, належну їй 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 Полтавської області (а.с. 12-15). Даний договір 12.10.2007 посвідчено приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №3352.

Згідно підпункту 3.1.3 іпотечного договору від 12.10.2007 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит та/або за цим договором.

На користь позивача були зареєстровані відповідні обтяження на предмет іпотеки, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №14892139 від 12.10.2007 та витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №14892359 від 12.10.2007 (а.с. 16-17).

Постановою ВДВС Хорольського РУЮ від 01.03.2012 відкрито виконавче провадження №31481210 з примусового виконання виконавчого листа №2-33, виданого 31.03.2011 Хорольським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в сумі 32261,26 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 322,61 грн та витрат на ІТЗ в сумі 120 грн (а.с. 40).

Вказаною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останній.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №38439722 від 24.10.2012 вбачається, що 03.03.2012 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№31481210 від 01.03.2012 зареєстровано публічні обтяження всього належного ОСОБА_2 нерухомого майна, в тому числі і спірного майна (а.с. 62-63).

Позивач, не погоджуючись з накладенням арешту на майно ОСОБА_2, яке перебуває в іпотеці банку, а саме - на квартиру АДРЕСА_1, звернувся до суду з позовними вимогами про скасування постанови ВДВС Хорольського РУЮ в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження вказаного майна, зняття з нього арешту з подальшим повідомленням відповідного органу (установи) для зняття арешту.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'я зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2012) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Пунктом 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частин 1, 3 статті 54 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Так, судом встановлено, що право іпотеки нерухомого майна, про зняття арешту з якого заявлено вимогу, виникло у позивача 12.10.2007, тобто з моменту нотаріального посвідчення приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_3 іпотечного договору, укладеного 12.10.2007 між позивачем та ОСОБА_2

В ході судового розгляду справи не було спростовано того, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2012, якою накладено арешт на все належне боржнику майно, тобто вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, вказане право іпотекодержателя на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку припинено чи кредитний договір або договір іпотеки визнано недійсними.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 №1255-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 12 вказаного Закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, право іпотеки за вищевказаним іпотечним договором від 12.10.2007 зареєстроване у Державному реєстрі іпотек 12.10.2007 та в силу статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є чинним у відносинах з третіми особами (а.с. 17).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №38439722 від 24.10.2012 вбачається, що приватне обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 12.10.2007 зареєстроване 12.10.2007, тоді як публічне обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2012 зареєстроване 03.03.2012, тобто пізніше реєстрації іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Отже, право іпотеки на 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 Полтавської області, виникло у позивача до винесення 15.02.2011 Хорольським районним судом Полтавської області рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованості, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №31481210 та накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Таким чином, із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в спірних правовідносинах відсутня одна з необхідних умов, за яких на перебуваючу в іпотеці у позивача квартиру можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що предмет договору іпотеки не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. В зв'язку з цим, вимоги позивача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №31481210 від 01.03.2012 в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна - квартири АДРЕСА_1 Полтавської області та зняття з нього арешту, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про подальше повідомлення відповідного органу (установи) для зняття арешту, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність.

Так, як слідує зі змісту частини 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

На момент розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від вчинення передбачених частиною 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" дій.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ПОУ АТ "Ощадбанк" підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №31481210 від 01.03.2012 скасувати в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_2, а саме, квартири АДРЕСА_1 Полтавської області та зняти арешт зі вказаного майна.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк" (ідентифікаційний код 09331508) витрати зі сплати судового збору в сумі 21 (двадцять одна) гривня 46 (сорок шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава