Постанова № 26942192, 11.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2а-3709/09/0670

категорія 2.11.1

11 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В., Новицькому Є.А.,

Антощук Є.С., Никифоренко В.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Довбиська Агропромтехніка" до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Довбиська Агропромтехніка" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007732301/0, № 0007762301/0, № 0007742301/0 від 12.05.2009 року, прийняті Баранівською міжрайонною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.3 та 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Баранівської МДПІ є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просили в позові відмовити.

В ході розгляду справи в порядку ст.52 КАС України замінено сторону відповідача з Державної податкової інспекції у Баранівському районі на її правонаступника - Баранівську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.03.2009 року № 30 виданого Баранівською МДПІ, державними податковими інспекторами проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Довбиська Агропромтехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки було складено акт № 24/231/00903475 від 24.04.2009 року, згідно якого позивачем порушено:

- пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.3 та 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями);

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 12.05.2009 року № 0007732301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 95199,00 грн., в тому числі 72176,00 грн. за основним платежем та 23023,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 12.05.2009 року № 0007762301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 43617,00 грн., в тому числі 29077,00 грн. за основним платежем та 14540,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 12.05.2009 року № 0007742301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 5457,00 грн., в тому числі 3638,00 грн. за основним платежем та 1819,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

Щодо податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств.

З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки встановлено факт заниження задекларованого доходу ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" на суму 169350,00 грн.

Зокрема, встановлено заниження задекларованих ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" показників у рядку 01.1 декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в сумі 75759 грн. за період 4 квартал 2007 року - 2008 рік. В ході перевірки встановлено не включення до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю, чим порушено вимоги пп.1.20.5 п.1.20 ст.1, пп.7.4.3 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд не погоджується з даним висновком податкового органу з наступних підстав.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приписами п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону, який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Разом з тим, судом встановлено, що під час перевірки працівники ДПІ не звертались з запитом про обґрунтування рівня договірних цін, а в акті перевірки податковим органом не доведено яким чином, відповідно до пп.1.20.1 та пп.1.20.2 Закону, встановлена ціна на відвантажену продукцію відповідає митній вартості, на яку посилається податковий орган, при визначенні звичайної ціни.

В ст. 259 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм Митного кодексу дає підстави для висновку, що митна вартість товарів застосовується лише при здійсненні митних процедур.

Виходячи з того, що відповідач не здійснив всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання підприємством договірної ціни, не довів дану обставину, тому не мав права на нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб не передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено задекларовані показники рядку 01.2 декларації "приріст балансової вартості запасів" в сумі 93591 грн..

Зокрема, податковий орган вказує, що на порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), позивачем не вірно визначено запаси використані не у господарській діяльності, чим занижено приріс балансової вартості запасів на суму 93591,00 грн.

Відповідно до п.1.32. ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Зміст господарської операції є основою первинного документу, адже саме за змістом можна дізнатись, яка господарська операція відбулась.

Встановлено, що при використанні запасів в сумі 93591,00 грн., в тому числі за перше півріччя 2008 року в сумі 17368,00 грн., за дев"ять місяців 2008 року в сумі 85903 грн., за 2008 рік в сумі 93591 грн. ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" складались накладні та рахунки-фактури.

За вказаними первинними документами підприємство використовувало запаси для:

- ремонту основних засобів;

- видачу запасів підзвіт ОСОБА_3;

- переведення запасів до складу основних засобів.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Зокрема, пп. 5.3.1, 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

- придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Разом з тим, згідно пп. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з акту перевірки (Додаток 10 до акту перевірки), а саме: переліку первинних документів, дати списання, найменування матеріальних цінностей (запасів), їх вартість та зміст виконаних робіт по поліпшенню основних засобів за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, з якого видно, що понесені витрати із використанням визначених матеріальних цінностей (запасів) здійснено у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами ВАТ "Довбиська Агропромтехніка", копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, розрахунок розбіжностей між даними декларації та даними перевірки по показнику "приріст балансової вартості запасів" у сумі 93591,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи та даним бухгалтерського обліку позивача, та в послідуючому призвело до не вірного висновку податкового органу у використанні запасів ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" не в господарській діяльності підприємства.

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 177865,00 грн.

Зокрема, податковий орган вказує, що на порушення пп. 5.3.9. п. 5.3, пп. 5.2.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" завищено валові витрати (відображені у рядку 4.1 Декларації про прибуток) в результаті невірного обрахування витрат сплачених (нарахованих) у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а саме товариством включено до валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, податковий орган зазначає, що на порушення п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, товариство формувало податковий облік з даних бухгалтерського обліку по первинних документах, які не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме товариство прийняло до обліку документи, які заповнені не вірним чином та не мають всіх обов"язкових реквізитів, а також не надано для перевірки документів які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Однак, суд вважає такий висновок податкового органу безпідставним, з огляду на наступне.

Встановлено, що між ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" та ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" (м. Одеса) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 45/08 від 30.04.2008 року.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору на підставі виданих доручень та довіреностей представляти інтереси замовника, ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" діяло від імені ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портами, митними органами та іншими організаціями по перевезенню, перевалки, зберіганню та транспортно-експедиційному обслуговуванню (ТЕО) вантажів замовника.

Згідно п. 2.2.1 Договору замовник зобов"язаний був видати довіреність на право представляти інтересів замовника при організації і обслуговуванні перевезень транспортно-експедиційному обслуговуванню та відповідно до п. 2.2.7 Договору відшкодовувати всі витрати по перевезенню та ТЕО вантажів замовника, а також витрати, пов"язані з виконанням окремих доручень.

Тобто, вказаним підприємством позивачу надавалися послуги по перевезенню вантажу (імпортованого обладнання).

Перевезення вантажу (імпортованого обладнання) відбувалось у відповідності до вимог та особливостей перевезення вантажу, що перебуває під митним контролем.

Відповідно до п. 1.4. Наказу Державної митної служби України від 08.12.1998 року № 771 "Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року за № 42/3335 (далі по тексту - Положення), товари переміщуються під митним контролем з митниці відправлення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом.

Згідно п. 1.6.2. Положення, при перевезенні вантажів автомобільним транспортом перевізники - резиденти України допускаються до перевезень вантажів під митним забезпеченням за умови наявності у них ліцензії Міністерства транспорту України на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (крім перевезень до країн СНД).

Пунктом п. 4.1 Положення встановлено, що митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну, здійснюється у митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари.

Встановлено, що розмитнення ввезеного позивачем обладнання відбувалося не на Південній митниці м. Одеса та м. Іллічівськ, а Житомирською митницею в м. Житомирі.

Таким чином, з моменту доставки вантажу (обладнання) в Іллічівський морський торговий порт та Одеський морський торговий порт вантаж перебував під митним контролем митниці відправлення.

Відповідно до п. 6.1 Положення, контроль за доставкою товарів, що переміщуються між митницями у межах митної території України, здійснюється згідно з порядком, установленим для контролю за транзитом товарів через митну територію України.

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 року № 1172-ХІV, визначено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Встановлено, що перевезення вантажу (імпортованого обладнання) ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" на договірних умовах оформлювалось міжнародно-автомобільною накладною (CMR).

Тобто, в даному випадку у разі перевезення вантажу через митну територію України товарно-транспортна накладна не виписується.

Крім того, матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати позивача. Зокрема, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, міжнародні автомобільні накладні (CMR).

Таким чином, податковим органом при проведенні вищевказаної перевірки та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги те, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути підставою для не включення витрат понесених позивачем до складу валових.

Щодо податкового кредиту з ПДВ по вищевказаним операціям суд також зазначає, що вказані відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів (послуг), їх отримання, а також шляхом їх транспортування автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, міжнародними автомобільними CMR, нарядами експедитора в порту, вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, інвойсами, пакувальними листами та коносаментами.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928", який видав позивачу податкову накладну, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" умов для включення понесених витрат до валових та сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених видаткових і податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009 року № 0007732301/0, № 0007762301/0, № 0007742301/0, прийняті Баранівською МДПІ, не відповідають вимогам названих законів, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції від 12.05.2009 року № 0007732301/0, № 0007762301/0, № 0007742301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 18 вересня 2012 р.